ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

         06 липня 2015 р.                    м. Чернігів                              Справа №  825/1891/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого  судді                              Клопот С.Л.,

при секретарі                                       Єгуновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом  Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до Прилуцької районної державної лабораторії ветеринарної медицини про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Державна фінансова інспекція в Чернігівській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Прилуцької районної державної лабораторії ветеринарної медицини, в якому просить суд зобов’язати відповідача виконати направлені листом від 10.10.2014 №2-18/1550 вимоги в частині усунення виявлених порушень законодавства та стягнути з Прилуцька районна державна лабораторія ветеринарної медицини до Державного бюджету грошові кошти в сумі 67 135,66 гривень.

Від  представника  позивача до суду надійшла заява, в якій він   просить розглядати справу без його  участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження по справі необхідно закрити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд зобов’язати відповідача виконати направлені листом від 10.10.2014 №2-18/1550 вимоги в частині усунення виявлених порушень законодавства та стягнути з Прилуцька районна державна лабораторія ветеринарної медицини до Державного бюджету грошові кошти в сумі 67 135,66 гривень.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ст. 50 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 8 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право державної контрольно-ревізійної служби у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.

Як вбачається з адміністративного позову, відповідачем у даній справі є державне підприємство, яке не є суб’єктом владних повноважень.

Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення в дохід держави коштів, що є збитками, завданими, на думку позивача, державі незаконними діями державного підприємства.

У відповідності до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз приписів наведених норм дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб’єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Таким чином, вимога про відшкодування шкоди в порядку адміністративного судочинства може пред’являтися виключно до суб’єктів владних повноважень.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що поданий позов не відповідає одночасно двом нормам КАС України: відшкодування шкоди всупереч ч. 2 ст. 21 КАС України, заявлене не до суб’єкта владних повноважень та не поєднане одночасно з вимогою вирішити публічно – правовий спір; законом не встановлено, що спори за позовами органів ДФІ до юридичної особи, відмінної від суб’єкта владних повноважень, вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

З огляду на вищезазначену норму, колегія суддів приходить до висновку, що в даній справі йдеться про відшкодування матеріальної шкоди державі, завданої зловживаннями, на думку позивача, відповідачем, що полягають у протиправному відчуженні майна та коштів.

Натомість, відповідач не є суб’єктом владних повноважень, а тому справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Дана позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.06.2013  у справі № 21-124а13.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, діючим законодавством України встановлений інший порядок судового провадження по даному предмету спору - відповідно до правил Цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Даний спір віднесено до юрисдикції судів загальної інстанції.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що провадження у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до Прилуцької районної державної лабораторії ветеринарної медицини про зобов'язання вчинити певні дії  необхідно закрити.

Керуючись статтями 157, 158-160 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до Прилуцької районної державної лабораторії ветеринарної медицини про зобов'язання вчинити певні дії  - закрити.

Попередити позивача, що повторне звернення до суду тієї ж особи з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Суддя                                                                                 С.Л. Клопот