ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 07/2159а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" червня 2006 р.
15 годин, м. Черкаси
За позовом приватного підприємця ОСОБА_1
до регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Черкаській області
про скасування рішення
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Долженкова І.М.
Представники сторін:
від позивача: особисто ОСОБА_1;
від відповідача: Шамрай О.В., Крижанівський В.В. -за довіреностями.
Заявлено позов про скасування рішення відповідача від 17 червня 2005р. НОМЕР_2 про застосування до позивача 1000грн. фінансових санкцій за здійснення ним роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін, встановлених їх виробником.
Спірне рішення позивач вважає таким, що не відповідає вимогам Законів України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” та від 19 грудня 1995р. №481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Позивач, не заперечуючи сам факт встановленого перевіркою правопорушення, зазначила, що акт перевірки складався за її відсутності, не містить її підпису про ознайомлення з ним, не був їй вручений, оскільки вона перебувала на стаціонарному лікуванні. Про сам факт перевірки за твердженням позивача вона дізналася лише з отриманого по пошті спірного рішення, яке також було прийняте відповідачем без її участі, що є порушенням вимог пунктів 2.6 та 2.7 Інструкції „Про порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України від 19 грудня 1995р. №481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, затвердженої наказом ДААК ДПА України від 08.07.2003р. №80.
Крім того, позивач зазначила, що позапланова перевірка була проведена відповідачем за відсутності відповідних обставин та рішення суду про проведення перевірки, які у ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” визначені як обов'язкові підстави для проведення таких перевірок, і без вручення позивачу під розписку направлення на перевірку.
У засіданні суду позивач позов підтримала з вказаних вище підставі і крім цього вказала на невручення їй відповідачем копії наказу про проведення перевірки із зазначенням у ньому підстав для її проведення.
Відповідач проти позову заперечив, оскільки вважає спірне рішення законним і обґрунтованим.
Крім того, відповідач вважає, що позивач порушив встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річний строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.
У засіданні суду представники відповідача підтримали заперечення проти позову з викладених вище підстав.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення позивача і представників відповідача, господарський суд встановив наступне.
27 червня 1997р. позивач була зареєстрована Христинівської районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець і цього ж дня була узята Христинівською міжрайонною державною податковою інспекцією на облік як платник податків.
7 червня 2005р. відповідач видав наказ №62 про відрядження своїх працівників, у тому числі державних податкових інспекторів Чернишева В.І. та Крижанівського В.В., у Христинівський район та інші райони, міста і селища Черкаської області для проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності щодо здійснення ними торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Цього ж дня відповідач видав названим вище державним податковим інспекторам посвідчення №976/21-3 і №977/21-3 на проведення перевірки позивача зі строком їх дії по 17.06.2005р.
9 червня 2005р.у період з 12 години 40 хвилин по 14 годину в магазині-барі відповідача, розташованому у АДРЕСА_1, державними податковими інспекторами відповідача Чернишевим В.І. та Крижанівським В.В. була проведена перевірка позивача з питань дотримання нею вимог чинного законодавства, яке регулює відносини, пов'язані з виробництвом та обігом спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. За результатами цієї перевірки був складений акт від 09.06.2005р.НОМЕР_1.
Перевіркою був встановлений факт продажу найманим працівником позивача ОСОБА_2 однієї пачки сигарет „L&M” виробництва АТ „Філіп Моріс Україна” за ціною 2грн. 80коп., що на 15коп. перевищує встановлену названим виробником максимальну ціну на такі сигарети, запроваджену ним з 1 травня 2005р. згідно з декларацією, поданою до Державної податкової адміністрації України 25 квітня 2005р., та однієї пачки сигарет „Прилуки Особливі” виробництва підприємства з іноземними інвестиціями акціонерного товариства закритого типу А/Т тютюнова компанія „ВАТ Прилуки” за ціною 1грн. 80коп., що на 10коп. перевищує встановлену названим виробником максимальну ціну на такі сигарети, запроваджену ним з 1 червня 2005р. згідно з декларацією, поданою до Державної податкової адміністрації України 23 травня 2005р.
Копія складеного за результатами перевірки акту від 09.06.2005р.НОМЕР_1 у день перевірки була вручена під розписку найманому працівнику позивача ОСОБА_2 У розділі 3 цього акту була вказана пропозиція позивачу прибути до відповідача на 10 годину 13 червня 2005р. для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання пояснень та документів щодо викладених в акті фактів
Ні позивач ні її представник 13.06.2005р. до відповідача не прибули.
Встановлене перевіркою завищення позивачем роздрібних цін на сигарети відповідач оцінив як порушення позивачем вимог ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №18-92 „Про акцизний збір”.
На підставі акта перевірки від 09.06.2005р.НОМЕР_1 позивач 17 червня 2005р. прийняв спірне рішення НОМЕР_2, за яким вирішив застосувати до відповідача 1000грн. фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, за здійснення відповідачем роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених їх виробником. Спірне рішення від імені відповідача підписав заступник начальника регіонального управління Панчешний О.М.
Стаття 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №18-92 „Про акцизний збір” передбачає, що максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари встановлюються виробниками або імпортерами цих товарів шляхом декларування таких цін.
Відповідно до Закону України від 15.09.1995р. №329/95-ВР „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” тютюнові вироби є підакцизними товарами.
Стаття 17 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” передбачає, що до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів -100 відсотків вартості наявних вартості наявних у суб'єкта підприємницької діяльності тютюнових виробів, але не менше 1000грн.
Право відповідача здійснювати контроль за дотриманням норм Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, застосовувати до суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції за здійснення ними роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених їх виробниками, передбачено ст. ст. 16, 17 цього ж Закону та п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.
Згідно із ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України від 19.12.1995р. №481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, вважаються позаплановими перевірками.
Статтею 11-2 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Позивачу ні направлення на перевірку ні копія наказу керівника відповідача про проведення позапланової виїзної перевірки не були вручені, однак відповідач провів перевірку.
З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства відповідач мав право на здійснення перевірки позивача в межах його повноважень, визначених Законом України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” та Законом України від 19.12.1995р. №481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, вірно оцінив встановлені перевіркою обставини правопорушення і правильно застосував до позивача фінансові санкції.
Доводи, приведені позивачем в обґрунтування незаконності спірного рішення, не спростовують встановлені перевіркою факти порушень вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №18-92 „Про акцизний збір”. При цьому ті обставини, що позивачу не були вручені під розписку направлення та наказ на проведення перевірки, що акт перевірки складався за відсутності позивача і не містить її підпису про ознайомлення з ним, не був вручений їй, а сама вона не брала участі у розгляді питання про застосування до неї фінансових санкцій за цим актом перевірки, законодавством України не визначені як достатні підстави для скасування спірного рішення.
Доводи відповідача про закінчення встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річного строку для звернення позивачем до адміністративного суду з позовом про скасування спірного рішення є безпідставними, оскільки названий Кодекс набрав чинності лише з 01.09.2005р. і йому не надано зворотної дії у часі. Тому перебіг вказаного строку розпочався лише з 01.09.2005р. і відповідно на день прийняття господарським судом цієї постанови ще не закінчився.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити повністю.
Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського міжобласного апеляційного господарського суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.
Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ Дорошенко М.В.