Справа №2-6163/08

РІШЕННЯ

Іменем України

11 червня 2008 року

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого - судді Суворової О.В.

при секретарі - Поповій О.І.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про розірвання шлюбу, в якому просить задовольнити його позовні вимоги з наступних підстав. 24.01.2003 року сторони уклали шлюб, під час якого спільне сімейне життя не склалось в силу різних поглядів на життя, більше двох років назад почали проживати окремо один від одного, що призвело до неможливості подальшого спільного проживання та збереження сім'ї.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву, згідно якої просить розгляд судового засідання провести за його відсутністю, підтримав в повному обсязі свої позовні вимоги (а.с.11).

Відповідачка в судове засідання також не з'явилась. До суду від відповідачки дадійшла нотаріально завірена заява, згідно якої відповідачка не заперечує проти розірвання шлюбу з позивачем та просить розгляд справи провести за її відсутності (а.с.10).

Вивчивши матеріали справи, дослідив надані докази, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову при проведенні попереднього судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

24 січня 2003 року сторони зареєстрували шлюб у третьому відділі реєстрації актів громадянського стану Приморського районного управління юстиції м.Одеси, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено запис за № 17 (а.с.5). Від вказаного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

З початку 2005 року подружжя шлюбні відносини та спільне життя припинили з тієї причини, що виявились людьми з різними поглядами на життя, на грунті чого в родині постійно виникали конфлікти та спори з різноманітних причин. На даний час сторони проживають окремо один від одного, спільного господарства не ведуть, в результаті чого сім'я фактично розпалась. Позивач має намір утворити нову сім'ю. Шлюб носить формальний характер.

Відновляти шлюбні відносини сторони не бажають, через що суд не вважає за необхідне вживати заходів щодо примирення.

При дослідженні судом дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам чоловіка та дружини, а також інтересам дитини.

Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання чоловіка й дружини та збереження шлюбу суперечать інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 130, 174, 214-215 ЦПК України, СУД-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище Огли), ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 24.01.2003 року у третьому відділі реєстрації актів громадянського стану Приморського районного управління юстиції м.Одеси, актовий запис № 17.

Стягнути в дохід держави мито за видачу свідоцтва про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 -17 грн., звільнивши від сплати державного мита ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.