Справа №2-а-38/2008
ПОСТАНОВА
іменем України
1 липня 2008 року Славутицький міський суд Київської області у складі:
головуючої - судді Теремецької Н.Ф., при секретарі Петрусенко Т.В.,
з участю:
позивачки ОСОБА_1,
представника позивачки - адвоката ОСОБА_2,
представника відповідача Пилипенко Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі
адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління
Пенсійного Фонду України в м. Славутичі Київської області про визнання рішення не
чинним та зобов'язання призначити пенсію в разі втрати годувальника і щомісячну
компенсацію сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
УСТАНОВИВ:
У квітні 2008 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій, посилаючись на порушення відповідачем положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закону України "Про пенсійне забезпечення" просила визнати не чинним рішення управління ПФУ в м. Славутичі Київської області № 546/7-20 від 26.03.2008 року та зобов'язати відповідача призначити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю.
У судовому засіданні позивачка уточнила і доповнила позовні вимоги і просила визнати не чинним рішення управління ПФУ в м. Славутичі Київської області № 546/7-20 від 26.03.2008 року, зобов'язати відповідача призначити їй пенсію в разі втрати годувальника та щомісячну компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, посилаючись на те, що вона перебувала на утриманні свого померлого чоловіка і є непрацездатною особою, оскільки досягла пенсійного віку.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала. Суду пояснила, що позивачка немає права на отримання пенсії в разі втрати годувальника та щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки не перебувала на утриманні померлого чоловіка та не досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, позивачка у справі, є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1987 році,
4 категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, копія якого долучена
до матеріалів справи(а.с. 19 ).
Як вбачається з пенсійної справи № 107759, позивачка з 12.11.2006 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України у м. Славутичі Київської області як одержувач пенсії за віком, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" знижено пенсійний вік позивачки, встановлений для одержання державної пенсії за віком, на 5 років.
Згідно ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивачка як особа, віднесена до категорії 4, з 12.11.2006 року одержує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
27 грудня 2007 року помер чоловік позивачки ОСОБА_4, що підтверджено
свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 з яким вона перебувала в зареєстрованому
шлюбі (а.с. 6 ).
Експертним висновком Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії № 05/08 від 25.03.2008 року, копія якого долучена до матеріалів справи, підтверджено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_4, зв'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС(а.с.4 ).
13 лютого 2008 року позивачка звернулася до УПФУ в м. Славутичі Київської області з заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника. 28 березня 2008 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області відмовлено позивачці в призначенні пенсії в разі втрати годувальника за № 546/7-20 з тих підстав, що вона не досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 5).
28 травня 2008 року позивачка звернулася із заявою до УПФУ в м. Славутичі
Київської області про призначення їй щомісячної компенсації в разі втрати годувальника
внаслідок Чорнобильської катастрофи. 11 червня 208 року управлінням Пенсійного фонду
України в м. Славутичі Київської області відмовлено позивачці в призначенні щомісячної
компенсації в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за № 82/Р-З
з аналогічних підстав (а.с. 48).
Згідно ч.1 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера незалежно від тривалості страхового стажу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 36 цього Закону непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.
Згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками -55 років.
Відповідно до ч.3 ст. 36 Закону до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника відносяться особи, зазначені в частині другій статті, якщо вони, зокрема одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Довідкою УПФУ м. Славутичі № 4 від 04.01.2008 року підтверджено, що ОСОБА_4, знаходився на обліку в УПФУ і одержував пенсію за віком в розмірі 2983, 61 гривні (а.с. 17).
Довідкою УПФУ м. Славутичі № 3 від 04.01.2008 року підтверджено, що ОСОБА_1, знаходиться на обліку в УПФУ і одержує пенсію за віком в розмірі 584, 44 гривні (а.с. 18).
Довідкою КП "ЖКЦ" підтверджено, що ОСОБА_1, позивачка у справі, з 14.11.1989 року і до моменту чоловіка отримувала від померлого чоловіка допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування (а.с. 7).
Разом з тим, пенсія в разі втрати годувальника призначається за наявності одночасно декількох умов, передбачених ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Тому одного лише факту перебування на утриманні померлого годувальника недостатньо для призначенні пенсії в
разі втрати годувальника. Такі ж вимоги передбачені ст. 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Станом на 1 липня 2008 року позивачці виповнилось 51 рік, що підтверджується копією паспорта, приєднаного до матеріалів справи.
Таким чином, позивачка не досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , тому в неї не виникло право на призначення пенсії в разі втрати годувальника.
Згідно ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" право на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні. Члени сім'ї, які вважаються непрацездатними і утриманцями, визначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи призначається за наявності аналогічних умов, що передбачені ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За таких обставин, підстав для задоволення позову немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 160 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повна Постанова виготовлена 6 липня 2008 року