Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
15 квітня 2008 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Крижанівського В.В.
суддів: Михайловського В.І., Шеніна П.О.
з участю: прокурора Воронухи Д.С.
потерпілого ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Житомирського районного суду від 10 грудня 2007 року,-
встановив:
Цим вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець с Кукушкіно Роздолинського району Автономної Республіки Крим, громадянин України, не судимий,
засуджений за ст. 286 ч.1 КК України на 2 ( два) роки обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України засуджений ОСОБА_2звільнений від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік, зобов'язаний не виїжджати на постійне місце проживання за межі України без дозволу органів кримінально- виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи.
Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, засудженому ОСОБА_2. залишено попередній-підписка про невиїзд.
Справа№11-452
Головуючий у суді 1-ї інстанції Башинський С.Ф
Категорія ст. 286 ч.1 .
КК України
Доповідач Михайловський В.І.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 2000 грн. матеріальної шкоди та 13000 грн., моральної шкоди, всього 15000 гривень, а також судові витрати за проведення експертиз у сумі 235 грн. 38 коп. на користь держави.
Речові докази : автомобіль ВАЗ -2105 д.з. НОМЕР_1 та мотоцикл „МТ-10" д.н. НОМЕР_3 залишено власникам.
Згідно змісту вироку суду, ОСОБА_2 2 липня 2007 року о 8.30 годин керуючи автомобілем ВАЗ - 2105 д.н. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, рухаючись із швидкістю близько 90 км/ год по автошляху сполученням Житомир-Сквира біля перехрестя на с Ліщин Житомирського району, порушив вимоги п.п. 10.1, 14.6-а Правил дорожнього руху України, виїхав на смугу зустрічного руху та , здійнюючи обгін автомобіля, зіткнувся з мотоциклом „МТ-10" д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, який рухався у попутному напрямку та виконував лівий поворот у напрямку с Ліщин Житомирського району.
Внаслідок ДТП пасажир мотоцикла „ МТ-10" ОСОБА_3 отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження у вигляді тупої травми тіла, перелому 7-го ребра зправа, подвійного перелому лівої малогомілкової кістки зі зміщенням уламків, вивиху лівої велико- гомілкової кістки у гомілково-ступеневому суглобі, перелому внутрішньої кісточки зліва, забійної рани типу лівої стопи, забійної рани 1-го пальця лівої стопи, саден верхньої третини лівого стегна, перелому середньої третини фаланги 1-го пальця, перелому діалізу основної фаланги 4-го пальця, перелому 3-ї плюсневої кістки лівої стопи. Вказані тілесні ушкодження призвели до довготривалого розладу здоров'я потерпілого ОСОБА_3
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок Житомирського районного суду від 10 грудня 2007 року, зменшивши суму стягнення матеріальної шкоди до суми, яка підтверджена наданими по справі доказами, а також і розмір моральної шкоди - до 1000( тисячі) гривень.
В обґрунтування апеляції засуджений посилається на ті обставини, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не врахував характер і обсяг страждань, яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат. Суд мав виходити із засад розумності, справедливості і виваженості, а також навести відповідні мотиви.
На думку апелянта, матеріальна шкода судом першої інстанції взагалі не досліджувалася та може бути стягнута у тому розмірі, на який є підтверджуючі документи.
Засуджений ОСОБА_2 просить також врахувати тяжкий матеріальний стан його сім'ї, відсутність постійної роботи та існування за рахунок випадкових заробітків.
Потерпілий ОСОБА_3 просить у наданих письмових запереченнях на апеляцію засудженого не зменшувати визначений розмір моральної шкоди- 13000 гривень, оскільки він, внаслідок вчиненого злочину, отримав значну моральну травму, переносить тривалі страждання у
даний час, маючи вже третю групу інвалідності. Сам ОСОБА_2 фактично не виконує вирок суду та відшкодував потерпілому лише 600 гривень заподіяних збитків.
У даний час потерпілому необхідно робити операцію та він потребує значних матеріальних витрат.
Заслухавши доповідача по справі, висновок прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого, засудженого ОСОБА_2, який підтримав подану апеляцію з наведених мотивів, потерпілого ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляції, обговоривши її доводи та вивчивши справу, суд вважає, що апеляція ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини справи та доведеність вини ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, обгрунтований на перевірених у суді доказах. Ці висновки суду ніким із можливих апелянтів не оспорюються.
Дії ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 1 КК України кваліфіковано правильно.
Засуджений визнав встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, висновків суду з цього приводу та юридичної кваліфікації його дій не оспорює.
Міра покарання засудженому ОСОБА_2. визначена судом першої інстанції з урахуванням правил ст. 365 КК України та обставин, передбачених змістом ст.ст. 66,67 КК України.
Разом з тим, визначаючи розмір матеріальних збитків на користь потерпілого ОСОБА_3 у сумі 2000 гривень, суд першої інстанції неповно дослідив надані письмові докази по справі.
Так, з наданих потерпілим копій чеків ( а.с. 125-130) вбачається, що за період лікування ОСОБА_3 було витрачено 1086 грн. 92 коп., зазначені докази були представлені на час судового розгляду кримінальної справи. У той же час у висновках суду першої інстанції у відповідності з позовною заявою ОСОБА_3 вказана сума стягнення матеріальних збитків -2000 грн.
А тому, враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення матеріальних збитків на користь потерпілого ОСОБА_3 до 1086 гривень 92 копійки.
Суд вважає безпідставними посилання засудженого ОСОБА_2 на ті обставини, що судом першої інстанції визначено надто великий розмір моральної шкоди на користь потерпілого- у сумі 13000 гривень, оскільки, як вбачається з наданих та досліджених по справі доказів, внаслідок вчиненого ОСОБА_2 злочину 2.07. 2007 року потерпілий ОСОБА_3 отримав чисельні тілесні ушкодження, серед яких є такі, як травма тіла, переломи 7-го ребра та лівої гомілкової кістки зі зміщенням уламків, вивиху лівої гомілкової кістки у гомілково- ступеневому суглобі, перелому внутрішньої кістки зліва, чисельних забійних ран та перелому стопи, 1-го , 4-го пальців,
перелому середньої третини проксимальної фаланги пальця, 3-ї плюсневої кістки лівої стопи. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_3 знаходиться на тривалому лікуванні по даний час та є інвалідом 3-ї групи, зазнавши значних фізичних і моральних страждань.
А тому, апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання засудженого та його вимоги щодо необхідності зменшення розміру стягнення на користь потерпілого моральної шкоди до 1000 гривень.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Житомирського районного суду від 10 грудня 2007 року щодо нього - змінити.
Зменшити розмір стягнення з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 матеріальної шкоди : з 2000 гривень до 1086 гривень 92 копійки.
В решті вирок зменшити без зміни.