Дата документу Справа № 335/7889/14-к
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №11сс/778/404/14 Головуючий в 1 інстанції
ЄУ№335/7889/14-к Крамаренко І.А.
Категорія ст.170-173КПК Доповідач Бараненко Л.Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2014 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Бараненко Л.Я.,
суддів Шпоньки В.П.,
Яцуна С.Б.
при секретарі Михайлюку Р.В.
за участю прокурора Ворони М.В.,
апелянта Гончара Д.В.,
слідчого Незамая Я.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріал за апеляційною скаргою адвоката Гончара Д.В. в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 14 липня 2014 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУМВС України в Запорізькій області Незамая Я.О. і накладено арешт на майно, зазначене в ухвалі від 14 липня 2014 року, яке було тимчасово вилучене 09 липня 2014 року під час проведення обшуків.
З наданих матеріалів вбачається, що 10.07.2014 року старший слідчий СУ ГУМВС України в Запорізькій області підполковник міліції Незамай Я.О., звернувся до суду з клопотанням, погодженого з старшим прокурором відділу процесуального керівництва при проваджені досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Запорізької області Сердюк Є.О. про арешт майна, яке було вилучене 09.07.2014 під час проведення обшуків за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3, а також під час проведення обшуку автомобіля НОМЕР_1, правова кваліфікація ч. 4 ст. 189 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013080000000202 від 03 жовтня 2013 року.
Слідчий у клопотанні зазначав, що у вересні 2010 року, ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 та невстановленими особами, знаходячись в одному із офісних приміщень по вул. Анголенко, 14-а, в м. Запоріжжі, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, зустрівся із співвласником ПАО «Запоріжзв'язоксервіс» і ТОВ ВКФ «ГЮСС» ОСОБА_10 та висловив йому вимогу безоплатно передати 75% акцій підприємства ПАО «Запоріжзв'язоксервіс» та вимогу передавати на його користь щомісячно грошові кошти в розмірі 12% від суми надходжень на рахунок ТОВ ВКФ «ГЮСС», погрожуючи, в разі невиконання його вимог, обмеженням прав та законних інтересів ОСОБА_10, шляхом перешкоджання діяльності його підприємств.
Реально сприймаючи можливість втілення в дію погроз щодо обмеження ОСОБА_8 його прав та законних інтересів, ОСОБА_10 змушений був погодитися задовольнити вказані вимоги в частині перерахування грошових коштів ТОВ ВКФ «ГЮСС».
В результаті, ОСОБА_8 та інші невстановлені особи, в період з 09.03.2011 по 04.07.2012, шляхом вимагання, поєднаного із погрозою обмеженням прав та законних інтересів ОСОБА_10, шляхом перешкоджання та подальшого припинення роботи ПАО «Запоріжзв'язоксервіс» та ТОВ ВКФ «ГЮСС», де він являється співвласником, заволодів чужим майном, грошовими коштами ТОВ «ГЮСС» в сумі 369 819 грн., що завдало майнової шкоди потерпілому в особливо великих розмірах.
Крім того, в період з листопада 2010 року по серпень 2011 року, ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, знаходячись в одному із офісних приміщень по вул. Анголенка, 14-а, в м. Запоріжжі, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, неодноразово зустрічаючись із головою наглядової ради ТОВ УК «Агросервіс 2000», яке входить до групи компаній «Хлібодар», ОСОБА_11 висловлював йому вимогу передавати на його користь щомісячно грошові кошти в сумі 500 тис. гривень та вимоги безоплатно передати 25% акцій підприємств, що входять до групи компаній «Хлібодар», погрожуючи, в разі невиконання його вимог, застосуванням фізичного насильства над ним та його близькими родичами, обмеженням його прав та законних інтересів шляхом перешкоджання діяльності його підприємств.
Реально сприймаючи небезпеку для свого життя та здоров'я, а також можливість втілення в дію погроз щодо нього, близьких родичів, своїх прав та законних інтересів, ОСОБА_11 змушений був погодитися задовольнити вказані вимоги в частині виплати грошових коштів.
В результаті, ОСОБА_8 та інші невстановлені особи, в період з листопада 2010 року по вересень 2011 року, шляхом вимагання, поєднаного із погрозою застосування насильства, заволоділи чужим майном, що належить ОСОБА_11 в сумі 260 тис. доларів США, що за курсом НБУ становить 2 080 000 грн., що завдало майнової шкоди потерпілому в особливо великих розмірах.
14.03.2014 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189 КК України.
18.03.2014 року ОСОБА_8 оголошено у розшук.
18.03.2014 року слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя винесено ухвалу про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_8 з метою його приводу до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На теперішній час місце знаходження ОСОБА_8 не встановлено.
09.07.2014 року на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за адресою: АДРЕСА_1 працівниками міліції було проведено обшук, в результаті якого було вилучено документи та предмети згідно опису.
На переконання слідчого вилучені документи та предмети могли містити в собі інформацію стосовно місцезнаходження розшукуваного ОСОБА_8 та інформацію стосовно вчинених розшукуваним кримінальних тому слідчий просивнакласти арешт на майно.
14 липня 2014 року була винесена оскаржувана ухвала.
Не погоджуючись зі вказаною ухвалою адвокат Гончар Д.В. в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу. Він вважає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, прийнята з порушенням норм процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нову, якою зобов'язати слідчого повернути тимчасове вилучене майно особам, у яких його було вилучено. Стверджує про неповне дослідження обставин справи, про вилучення майна в осіб, які не є підозрюваними у кримінальному провадженні. На думку адвоката слідчим суддею підчас ухвалення рішення також не було дотримано вимоги ч.ч. 4, 5 ст. 173 КПК України.
Заслухавши доповідача, приймаючи до уваги доводи апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення слідчого щодо обставин провадження, висновок прокурора, думку якого ухвала слідчого судді є законною, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судове рішення слідчим суддею ухвалено з дотримання процедури, передбаченої кримінальним процесуальним законом. За виписами ст.376 КПК України судове рішення вважається прийнятим у час оголошення резолютивної частини ухвали. Тому, твердження про порушення слідчим суддею строку ухвалення судового рішення є необгрунтованими.
Майно осіб, які не є підозрюваними у кримінальному провадженні №12013080000000202 було вилучено в них і в місцях визначених у відповідних ухвалах слідчого судді від 09 липня 2014 року.
Пояснення прокурора щодо причин неповернення майна особам, які не є підозрюваними у кримінальному провадженні №12013080000000202 є такими, які заслуговують на увагу, оскільки опрацювання інформації, яка може міститися у мобільних телефонах направлено на встановлення фактичних обставин кримінального провадження, яке розслідується.
Доводи апелянта про недотримання судом вимог ч.4 ст. 173 КПК України, є надуманими, не зазначається яким чином застосована процесуальна може призвести до зупинення або обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або призведе до інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Щодо посилання адвоката на те, що в ухвалі слідчого судді в порушення п. 4 ч.5 ст. 173 КПК України не зазначено про спосіб арешту у вигляді заборони користуванням, слід зазначити, що положення вказаного пінту є диспозитивним, тобто в ухвалі слідчого судді зазначається заборона розпоряджатися або користуватися майном у разі її (заборони) передбачення, відповідно, якщо заборона розпоряджатися або користуватися майном не передбачена то таку вказівку робити в ухвалі є недоречним.
Майно на яке було накладено арешт попередньо було вилучено, тобто матеріально не перебували в володінні осіб в інтересах яких діє адвокат і фактично розпоряджатися або користуватися цим майном вказані особи не могли.
У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту певного майна, та вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі адвоката правильність вищевказаних висновків слідчого судді не спростовують.
Суттєвих порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст. 170-173, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу адвоката Гончара Д.В. в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5, залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 14 липня 2014 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУМВС України в Запорізькій області Незамая Я.О. і накладено арешт на майно, зазначене в ухвалі від 14 липня 2014 року, яке було тимчасово вилучене 09 липня 2014 року під час проведення обшуків, залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду є остаточною, оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді