ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
08.02.07р. | Справа № 35/8-07 |
За позовом Дочірньої компанії "Газ України"
Національноїакціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства
по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз", м. Кривий РІг
про стягнення 305 062,98 грн
Суддя Широбокова Л.П.
Представники:
від позивача – Мицько Р.М. - головний юрисконсульт, дов.№ 346/10 від 29.12.2006 р.
від відповідача - Калінчук В.В., провідний юрисконсульт, дов.№20/40 від 09.01.2007р.
СУТЬ СПОРУ:
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 23.01. до 08.02.2007р.
В грудні 2006р. позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ –197 617,63 грн, інфляційні втрати –73 318,76 грн, 3% річних –17 274,15 грн, а також пеню за несвоєчасну оплату – 16 852,44 грн, посилаючись на договір №06/02-2077 від 25.12.2002р.
Відповідач позов відхиляє в повному обсязі, мотивуючи тим, що позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення цього боргу, та просить застосувати позовну давність до спірних правовідносин. В зв’язку з відсутністю підстав для стягнення основного боргу, вважає, що відсутні підстави і для нарахування пені та штрафних санкцій.
В судовому засіданні представник відповідача висловився проти задоволення позовних вимог, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та надав додаткові пояснення, в яких не погоджується з доводами відповідача про сплив строку позовної давності з тих підстав, що в зв’язку з порушенням відносно відповідача справи про банкрутство було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, та на підставі ст.78 Цивільного кодексу УРСР (1963р.) перебіг строку позовної давності зупиняється в силу встановленої законодавством відстрочки виконання зобов’язання (мораторій).
За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ :
- між позивачем та відповідачем було укладено договір №06/02-2077 від 25.12.2002р. на постачання природного газу строком дії з 01.01.2003р. до 31.12.2003р. в частині постачання газу та в частині проведення розрахунків –до повного їх здійснення. Договір було укладено з протоколом узгодження розбіжностей та додатковими угодами №1 від 12.06.2003р., №2 від 10.09.2003р., №3 від 13.11.2003р. та №4 від 26.04.2004р.
- Згідно п. 1.1. договору природний газ за цим договором постачався для власних потреб об’єктів, які знаходяться на балансі покупця (відповідача).
- На виконання умов цього договору в січні-грудні 2003р. позивач здійснив постачання природного газу відповідачу в кількості 715,358 тисяч куб. м на загальну суму 197 617,63 грн, що підтверджується актами передачі –приймання природного газу, розрахунками суми боргу позивача та не заперечується відповідачем.
- Відповідно до п. 5.1. договору відповідач повинен проводити остаточний розрахунок за спожитий газ до 10 числа місяця, наступного за звітним.
- Відповідач за поставлений газ не розрахувався. Заборгованість становить 197 617,63 грн, що підтверджується розрахунком позивача та не спростовано відповідачем.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідально до закону, інших правових актів, договору.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмові від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
- Доказів сплати цієї заборгованості на момент розгляду справи суду не надано.
Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю в три роки. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідач надав заяву про застосування позовної давності. Сторони в договорі обумовили щомісячну сплату за газ до 10 числа місяця, наступного за звітним, тобто визначили строки виконання зобов’язання, які за спірний період наставали відповідно 11 числа кожного місяця, починаючи з 11 лютого 2003р. до 11 січня 2004р. Позивач звернувся до суду 11.12.2006р., тобто для стягнення заборгованості за січень-жовтень 2003р. в сумі 127 226,65 грн пропустив строк позовної давності. Щодо стягнення боргу за газ, поставлений в листопаді-грудні 2003р. на суму 70 390,98 грн позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відносно відповідача 21.07.2004р. було порушено провадження у справі про банкрутство №Б29/135/04 та провадження у справі припинено згідно Постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2005р. Розгляд справи знаходився на стадії розпорядження майном, публікація оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача не здійснювалася.
З огляду на викладене судом відхиляються заперечення позивача щодо зупинення перебігу строку позовної давності, оскільки згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено зупинення виконання боржником всіх вимог кредиторів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, що ніяким чином не пливає на право кредитора звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка є спірною між сторонами. Мораторій на задоволення вимог кредиторів в процедурах банкрутства не передбачає зупинення перебігу строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу.
Згідно п. 6.2 договору в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Позивач просить стягнути пеню за період прострочення платежу з 11.06. по 11.12.2006р.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Інші строки щодо стягнення пені сторонами в договорі не визначено. Таким чином, нарахування пені на спірну заборгованість припинилося відповідно 11.06. та 11.07.2004р., а, отже, вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 16 852,44 грн задоволенню не підлягають.
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.
Інфляційні втрати з урахуванням індексів інфляції з січня 2004р. по листопад 2006р. включно (відповідно до вимог позивача), виходячи із заборгованості 70 390,98 грн, становлять 26 067,78 грн, 3% річних за період прострочення оплати боргу 70 390,98 грн з 11.01.2004р. по 11.12.2006р. (1066 днів) становлять –6 167,41 грн.
В решті вимоги про стягнення інфляційних втрат та річних задоволенню не підлягають, оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (ст. 266 ЦК України).
Таким чином, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково в сумі боргу –70 390,98 грн, інфляційних втрат –26 067,78 грн, річних - 6 167,41 грн. В решті позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116,117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 5, 525, 526, 625, ч. 4, 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. 193, 230 –233, ч.ч. 4, 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Криворіжгаз” –50055, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пр. Металургів,1, код ЄДРПОУ 03341397 (р/р 26036301141554 в Центрально-міському відділенні ПІБ м. Кривий Ріг, МФО 305493) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” - 04116, м. Київ, вул. Шолуденко,1, код ЄДРПОУ 31301827 (р/р 260083013814 в Головному операційному управлінні „Промінвестбанк України”, МФО 300012) борг –70 390,98 грн (сімдесят тисяч триста дев’яносто грн 98 коп), інфляційні втрати –26 067,78 грн (двадцять шість тисяч шістдесят сім грн 78 коп), річні - 6 167,41 грн (шість тисяч сто шістдесят сім грн 41 коп), витрати по сплаті держмита –1026,26 грн (одна тисяча двадцять шість грн 26 коп ) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 39,65 грн (тридцять дев’ять грн 65 коп).
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя | Л.П. Широбокова |
Рішення підписано
|
|
|