Справа №22ц-20652/2008.
Головуючий в 1 інстанції Потьомкін О.П
Категорія 26 (4)
Доповідач - Братіщева Л.А.
РІШЕННЯ
Іменем України
28 травня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Неклеси В.І.
судців - Братіщевої Л.А., Барильської А.П. при секретарі - Чубіній А.В.
за участю : представника відповідача - ОСОБА_1 представника 3 особи - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, 3 особа - Відкрите акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», про стягнення недоплат по втраченому заробітку у зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю, -
ВСТАНОВИЛА:
14 квітня 2006 року позивач ОСОБА_3 звернувся із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - Відділення фонду), Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ВАТ «ПівнГЗК»), про стягнення недоплат по втраченому заробітку у зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю. Просив суд стягнути з ВАТ «ПівнГЗК» на його користь недоплату одноразової допомоги в розмірі 3672,50грн., компенсацію за порушення строку її виплати в розмірі 2324,69грн.; з Відділення фонду недоплату по втраченому заробітку в сумі 4520,47грн. та щомісячно стягувати з 01.03.2006р. по 372,02грн.
30.06.2007р позивач уточнив свої позовні вимог і просив суд стягнути з Відділення фонду недоплату по втраченому заробітку у зв'язку з відшкодуванням шкоди за період з 01.04.2001р. по 01.06.2007р. в сумі 4116,88грн., від позовних вимог до ВАТ «ПівнГЗК» -відмовився.
На підтвердження своїх позовних вимог вказав, що працював машиністом екскаватору Першотравневого кар'єру ВАТ «ПівнГЗК» і вперше висновком МСЕК від 20.03.2000р. йому була встановлена втрата профпрацездатності в розмірі 25% у зв'язку із професійним захворюванням. Потім, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я при обстеженні, висновком МСЕК від 27.03.2003р. була встановлена втрата працездатності в розмірі 40% безстроково і 3 група інвалідності, проте пенсії по інвалідності не отримував.
Вважає, що у зв'язку з неправильним визначенням ВАТ «ПівнГЗК» розміру середньомісячного заробітку для розрахунку суми відшкодування шкоди у 2000р. при
застосуванні в подальшому підприємством коефіцієнтів підвищення тарифних ставок до суми відшкодування шкоди, утворилась заборгованість по виплатам відшкодування шкоди підприємством та виплатам страхових сум Відділенням фонду.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2007 року позовна заява ОСОБА_3 залишена без розгляду в частині позовних вимог до ВАТ «ПівнГЗК».
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. На його користь з Відділення фонду стягнуто заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 14.04.2003р. по 01.06.2007р. в сумі 3484,46грн., щомісячно стягувати з 01.06.2007р. по 465,04грн. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Відділення фонду просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд з тих підстав, що судом незаконно зроблено перерахунок страхових виплат всупереч п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003р. «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»; суд не дав належну правову оцінку економічному обґрунтуванню застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів та фактичної заробітної плати, суд не застосував строк позовної давності, суд не звернув уваги, що відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду соціального страхування на дату проведення перерахунку відповідно до п 3.7.2 Порядку № 83 «Про призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 року»; суд першої інстанції безпідставно притягнув Фонд соціального страхування до участі у справі в якості відповідача, а не третьої особи; судом ухвалено рішення про стягнення сум заборгованості з юридичної особи, якої не існує.
Перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач тривалий час працював машиністом екскаватору у Першотравневому кар'єрі ВАТ «ПівнГЗК». Висновком МСЕК від 20.03.2000р. йому було встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням з 13.03.2000р. безстроково.
Згідно наказу №190 від 12.04.2000р. ВАТ «ПівнГЗК» позивачу ОСОБА_3 було призначено відшкодування шкоди щомісяця 78,90грн., виходячи із фактичного місячного заробітку 315,59грн., який був нарахований за 12 повних календарних місяців до огляду у МСЕК та призначена одноразова допомога в сумі 7889,75грн. (а.с. 14).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з відповідача щомісячно по 465,04грн. та стягуючи на користь позивача страхові виплати за період з 14.04.2003р. по 01.06.2007р., суд першої інстанції виходив із того, що середній заробіток ОСОБА_3 315,59грн. для початкового визначення розміру відшкодування шкоди за 12 місяців роботи взято помилково і згідно п.22 «Правил відшкодування шкоди...» позивач має право брати також заробіток за 3 місяці роботи, що передував МСЕК, з наступним коригуванням на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
Проте з такими висновками погодитися не можна виходячи із наступного.
Відповідно до п.22, 23, 24 Правил, що були чинними на час встановлення позивачу стійкої втрати професійної працездатності, середньомісячний заробіток для розрахунку
розмірів відшкодування потерпілому втраченого заробітку визначається за бажанням потерпілого за 12 чи за 3 останні повні календарні місяці роботи, які передували каліцтву, а при професійному захворюванні - стійкій втраті професійної працездатності.
Якщо працівникові встановлено втрату професійної працездатності після переходу (звільнення) його з роботи, з якою пов'язане вказане пошкодження здоров'я, то середній заробіток береться за 12 або, за бажанням потерпілого, за 3 останні повні календарні місяці до моменту переходу (звільнення) з цієї роботи.
Заробіток у зазначений період підлягає коригуванню з урахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати, тарифних ставок, посадових окладів працівників підприємства або індексації доходів відповідно до діючого законодавства.
Середньомісячний заробіток, розрахований в порядку, передбаченому в пунктах 22 та 23 Правил, береться для визначення розміру одноразової допомоги потерпілому або його сім'ї та утриманцям в разі смерті потерпілого.
Як вбачається з наказу №190 від 12.04.2000р. (а.с. 14) середньомісячний заробіток для розрахунку і виплат відшкодування шкоди позивачу нарахований за 12 повних календарних місяців роботи перед встановленням стійкої втрати працездатності, з чим він був згоден (а.с. 13).
Таким чином, посилання суду першої інстанції на порушення п.22 Правил при обчисленні середнього заробітку позивачу, як вважає колегія суддів, безпідставне.
Як свідчать матеріали справи, згідно спільних постанов адміністрації та профспілкових комітетів за №28/32 від 10.02.1999р. та № 79/9 від 24.02.2000р. (а.с. 17 зворот) оплата праці працівникам підприємств, в тому числі і позивачу проводилась з розрахунку тарифних ставок та посадових окладів збільшених у 1,12 та у 1,15 разів, а в подальшому Відділення фонду виплачувало позивачеві щомісячні страхові виплати відповідно до постанов правління Фонду з урахуванням коефіцієнтів (1,193; 1,182; 1,152; 1,238; 1,203; 1,183) і проведений відповідачем перерахунок належних Ткаченку В.Г. страхових виплат ґрунтується на законі і підстав для задоволення позову ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 за не відповідністю висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кривому Розі -задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2007 року -скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, 3 особа - Відкрите акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», про стягнення недоплат по втраченому заробітку у зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути
оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з
дня набрання ним законної сили.