Справа № 367/3822/14-к Головуючий у І інстанції Аніпко С.В.

Провадження № 11-кп/780/639/15 Доповідач у 2 інстанції Миколюк О. В.

Категорія 48 06.07.2015

УХВАЛА

Іменем України

06 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Миколюка О.В.,

суддів: Шроля В.Р., Зіміної В.Б.,

за участю прокурора: Ільєнка Ю.Б., Кісілевича І.П.,

при секретарі: Шовкоплясі С.П.,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Коваленка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 11 квітня 2015 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та виправдано. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - закрито;

визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України та виправдано. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2, у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України - закрито;

визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функції представника влади строком 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь держави витрати, пов'язані з проведенням Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУ МВС України в Київській області, судово-почеркознавчої експертизи від 16.04.2014 № 1005 ВКЕ, у розмірі 786 грн. 24 коп.

Вирішено питання речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно обвинувальних актів, 09 березня 2014 року інспектор відділення Державної автомобільної інспекції Ірпінського МВ (з обслуговування міст Ірпеня та Бучі) ГУ МВС України в Київській області старший лейтенант міліції ОСОБА_2, виконуючи свої службові обов'язки, згідно із затверджених керівництвом Ірпінського МВ розстановок, приблизно о 21 год. 50 хв., на автодорозі М07-Е373, при виїзді з м. Бучі в напрямку сел. Бородянки, неподалік від АЗС "ТНК", зупинив транспортний засіб марки "Volkswagen "Polo", 2001 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 Перевіривши документи на транспортний засіб, оглянувши ідентифікаційні номери агрегатів та вузлів транспортного засобу та встановивши, що ідентифікаційні номери складових частин транспортного засобу "Volkswagen "Polo" не відповідають записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди. Для створення умов, за яких ОСОБА_4 змушений буде надати неправомірну вигоду, ОСОБА_2 повідомив йому про те, що документи на транспортний засіб "Volkswagen "Polo" підроблені, а номер кузову автомобіля змінений кустарним способом. У зв'язку з цим експлуатація автомобіля заборонена та автомобіль підлягає вилученню, а ОСОБА_4 необхідно притягнути до кримінальної відповідальності. З метою підтвердження своїх намірів, ОСОБА_2 незаконно забрав у ОСОБА_4 військовий квиток, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та водійське посвідчення. Реалізовуючи свій злочинний умисел після створення проблемної ситуації, ОСОБА_2 поставив ОСОБА_4 вимогу передати йому грошові кошти в сумі 3 500 гривень за повернення підроблених документів та транспортного засобу, який згідно із законом підлягає вилученню, та не вжиття заходів, направлених на притягнення ОСОБА_4 до відповідальності.

В подальшому, 10 березня 2014 року, приблизно о 23 год. 30 хв., ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, під час зустрічі із ОСОБА_4 продовжив вимагати неправомірну вигоду, та у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_4 грошей, призначив зустріч для одержання грошових коштів на 12 березня 2014 року. 12 березня 2014 року приблизно 20 год. 30 хв. в м. Бучі, біля автозаправної станції "ТНК", яка знаходиться неподалік від перехрестя Нового шосе та Депутатської вулиці, ОСОБА_2, як службова особа, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, в автомобілі марки "Toyota Саmrу", одержав для себе, частину неправомірної вигоди в сумі 2 500 грн., які вимагав за не вчинення в інтересах ОСОБА_4 дій з використанням наданої йому влади, а саме не вжиття заходів, направлених на притягнення до відповідності ОСОБА_4, не заборони експлуатації транспортного засобу та повернення незаконно вилучених документів.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діяннями, що полягали в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь якої дії з використанням наданої йому влади, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, тобто вчинив злочин, передбачений ч.4 ст. 368 КК України. В силу Закону України № 1261-VІІ від 13.05.2014 року, ч.4 ст. 368 КК України викладена в новій редакції, а тому обвинувачення ОСОБА_2 було змінено з ч.4 на ч.3 ст. 368 КК України, із урахуванням змін, внесених до диспозиції статті.

В подальшому в період з 08 год. 00 хв. 12 липня 2013 року по 08 год. 00 хв. 13 липня 2013 року, ніс службу на всіх маршрутах патрулювання № 1-7, які обслуговуються Ірпінським ВДАІ МВ ГУ МВС України в Київській області. 12 липня 2013 року, в період приблизно з 12 год. 00 хв. по 15 год. 00 хв., старший лейтенант міліції ОСОБА_2, виконуючи свої службові обов'язки, в м. Ірпені по трасі Т10-01, в напрямку с. Забуччя, неподалік від перехрестя з вул. Гагаріна, зупинив транспортний засіб марки "ДЕО "Ланос", сірого кольору, номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5 На той час, в транспортному засобі знаходились ОСОБА_5 та його подруга ОСОБА_6 Перевіривши документи на транспортний засіб та оглянувши салон транспортного засобу у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на вимагання у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 неправомірної вигоди у сумі 2 500 грн. Для створення умов, за яких ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змушені будуть надати неправомірну вигоду, ОСОБА_2 повідомив їм про те, що ОСОБА_5 перебуває під дією наркотичних засобів, та в нього прострочений тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом. У зв'язку з цим, вони підлягають затриманню до приїзду слідчо-оперативної групи, притягненню до передбаченої законом відповідальності, а також транспортний засіб підлягає тимчасовому затриманню та доставці на штрафний майданчик. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 таку погрозу сприйняли як реальну, оскільки усвідомлювали, що ОСОБА_2 має можливість та повноваження перешкодити їм у користуванні транспортним засобом та затримати транспортний засіб. Також, з метою підтвердження своїх намірів, ОСОБА_2 незаконно, вилучив у ОСОБА_6 паспорт, а у ОСОБА_5 тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом та медичну довідку.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, після створення проблемної ситуації, ОСОБА_2 поставив ОСОБА_5 та його подрузі ОСОБА_6 вимогу передати йому грошові кошти в сумі 2 500 грн., за повернення документів, не складання відповідних протоколів про адміністративні правопорушення та невжиття заходів, направлених на затримання та притягнення до передбаченої законом відповідальності ОСОБА_5, нездійснення тимчасового затримання транспортного засобу та доставку його на штрафмайданчик.

В подальшому, ОСОБА_2 не отримав від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 2 500 грн., оскільки даної суми у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при собі не було. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 продовжив вимагати грошові кошти, та у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказаної суми грошей, призначив їм зустріч для одержання грошей у вечері цього ж дня, залишивши вилучені документи в себе до одержання від вказаних осіб грошей. Також, ОСОБА_2, бажаючи створити у ОСОБА_5 відчуття реальності та можливості реалізації своїх повноважень, шляхом застосування до нього психологічного тиску та погроз, змусив ОСОБА_5 поставити свій підпис у незаповнених протоколах про адміністративні правопорушення та повідомив останньому, що це буде гарантією того, що ОСОБА_5 все ж таки привезе йому гроші. У подальшому, 12 липня 2013 року о 20 год. 44 хв. 39 сек. ОСОБА_2, продовжуючи свою протиправну діяльність, з метою одержати неправомірну вигоду, здійснив телефонний дзвінок зі свого мобільного телефону на мобільний телефон ОСОБА_6, та запитав чи готові вони надати йому гроші, які він вимагає, на що ОСОБА_6 відповіла, що вказаної суми вони ще не знайшли. Таким чином, ОСОБА_2 своїми діями, що полягали у вимозі передати чуже майно з погрозою обмеження прав та законних інтересів потерпілої особи, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 189 КК України.

Далі, ОСОБА_2, не отримавши грошові кошти, які вимагав від ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи умисно, використовуючи своє службове становище, з метою помсти ОСОБА_5 за невиконання вимоги про передачу грошових коштів, вирішив скласти щодо останнього протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення. З цією метою, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не вчинялось 12 липня 2013 року о 21 год. 15 хв., склав та вніс завідомо неправдиві відомості у протокол про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 091188 від 12 липня 2013 року, про те, що о 20 год. 50 хв., ОСОБА_5 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та відмовився в присутності двох свідків а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, від проходження медичного огляду, при цьому підробивши підписи вказаних свідків.

Згідно з інформацією про зв'язок та надання телекомунікаційних послуг абонентського номеру, яким користувався ОСОБА_5, останній, в цей час, взагалі знаходився в іншому місці, а саме в с. Бузова, Києво - Святошинського району, Київської області. Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи від 16.09.2014 № 1005ВКЕ, встановлено, що підпис в графі "підпис посадової особи, яка склала протокол", в протоколі про адміністративне правопорушення виконаний ймовірно ОСОБА_2, підпис в графі "свідки чи потерпілі", навпроти прізвища ОСОБА_8 та ОСОБА_7, виконані не ними, рукописний текст у вказаному протоколі виконаний ОСОБА_2

В подальшому вказаний підроблений протокол було направлено для розгляду до Києво-Святошинського районного суду Київської області, та за результатами розгляду якого суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенком В.В., 02 серпня 2013 року винесено постанову, якою ОСОБА_5 визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, притягнено до адміністративної відповідальності та призначено йому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки. ОСОБА_2 своїми умисними діями, що полягали у вчиненні службового підроблення, тобто у складанні службовою особою завідомо неправдивих документів та внесенні до офіційних документів службовою особою завідомо неправдивих відомостей, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 366 КК України.

Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 11 квітня 2015 року ОСОБА_2 визнано невинуватим та виправдано за пред'явленим обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбаченого ч.3 ст. 368 та ч.2 ст. 189 КК України у зв'язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення та визнано винним і засуджено за злочин передбачений ч.1 ст. 366 КК України, який він вчинив за обставин, зазначених у обвинувальному акті і встановлених судом.

Не погоджуючись з вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Ірпінського міського суду Київської області від 11 квітня 2015 року, скасувати в частині виправдання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним та засудити за ч.3 ст. 368 КК України на 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, без спеціальної конфіскації, оскільки у даному випадку відсутній предмет такої конфіскації; за ч.2 ст. 189 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі 70 КК України на 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, без спеціальної конфіскації, оскільки у даному випадку відсутній предмет такої конфіскації. На підставі 54 КК України позбавити ОСОБА_2 спеціального звання старшого лейтенанта міліції.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а вирок є незаконним через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника адвоката Коваленка О.М., які просили судове рішення залишити без змін, пояснення прокурів, які підтримали апеляційну скаргу частково і просили вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно п.1 ч.3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Перевіряючи вирок суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.

Згідно статті 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції, крім інших, є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Виправдовуючи ОСОБА_2 суд своє рішення мотивував тим, що вина виправданого у вчиненні інкримінованих злочинів не доведена, а досліджені в судовому засіданні докази не підтверджують вчинення злочину ОСОБА_2 за ч.3 ст. 368 та ч.2 ст. 189 КК України.

Такі висновки суду є сумнівними.

Як встановлено судом першої інстанції, при допиті в якості потерпілих та свідків, будучи попередженими про кримінальну відповідальність, особи чітко зазначили про скоєння злочинів ОСОБА_2, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:

- показаннями в судовому засідання заявника - свідка ОСОБА_4, свідка ОСОБА_9, які підтвердили факт вимагання грошових коштів ОСОБА_2 у ОСОБА_4 в сумі 3 500 грн., який змушений був звернутися до правоохоронних органів, які йому дали диктофон, щоб на наступну зустріч він записав їхню розмову, що останній і зробив;

- показаннями в судовому засідання потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_5, які підтвердили, що ОСОБА_2 вимагав у них грошові кошти в сумі 2 500 грн., неодноразово їм з цього приводу телефонував та призначав зустрічі, в зв'язку з чим забрав у ОСОБА_10 паспорт, а в ОСОБА_5 тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом і медичну довідку;

- протоколом обшуку від 26.03.2014 року, згідно, якого виявлено в ОСОБА_2, майже як через рік, вилучені у ОСОБА_10 та ОСОБА_5, їхні документи (т. 1, а.с. 22-26);

- протоколом огляду документів від 17.05.2014 (т. 1, а.с. 27-29);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів та їх виїмки з додатками (т. 1, а.с. 63-66);

- протоколом огляду документів від 07.07.2014 (т. 1, а.с. 67-70);

- тимчасовим дозволом на керування транспортними засобами на ім'я ОСОБА_5 та медичною довідкою на ім'я ОСОБА_5, які відповідно до постанови слідчого від 08.07.2014 було визнано речовими доказами (т. 1, а.с. 76-79);

- листом Ірпінського ВДАІ № 107 з додатками (т. 1, а.с. 81-88);

- листом Ірпінського ВДАІ № 108 з додатками (т. 1, а.с. 89-92);

- листом УДАІ від 09.07.2014 з додатками (т. 1, а.с. 94-97);

- листом ГУ МВС України в Київській області від 09.07.2014 з додатками (т. 1, а.с. 99-112);

- листом УДАІ України в Київській області від 08.07.2014 з додатками (т. 1, а.с. 114-117);

- листом Києво-Святошинського районного суду Київської області (т. 1, а.с. 119-123);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів та їх виїмки (т. 1, а.с. 142-146);

- листом ВДАІ Києво-Святошинського району від 30.10.2014 з додатками (т. 1, а.с. 148-152);

- протоколом огляду від 19.11.2014 (т. 1, а.с. 177-178);

- протоколом про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 091187 від 12.07.2013 (т. 1, а.с. 181);

- протоколом про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 091188 від 12.07.2013 (т. 1, а.с. 182);

- протоколом огляду від 09.07.2014 (т. 1, а.с. 183-186);

- копіями маршрутів патрулювання (т. 2, а.с. 148-154);

В порушення вимог п.1 ч.3 ст. 374 КПК України, суд у вироку належним чином не мотивував чому він відкидає докази обвинувачення, зокрема, показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_9, потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_5 та в сукупності з іншими вищезазначеними письмовими доказами, які визнав належними і допустимими, оцінки їм не дав, а лише перерахував у вироку.

Також, визнаючи частину доказів недопустимими, суд в повній мірі не перевірив законність процесуальної форми їх отримання.

Крім того, відповідно до положень ч.1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

При перевірці матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції встановлено, що наявний у кримінальному провадженні обвинувальний акт від 18.06.2014 року не містить посилань про те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України (а.с. 2 -8).

Так, згідно п.13 ч.1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п.52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п.58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п.34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини» № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Зі змісту обвинувального акта, складеного щодо ОСОБА_2 вбачається, що обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України у відповідності з вимогами п.5 ч.2 ст. 291 КПК України не сформульоване взагалі, оскільки обвинувальний акт містить лише відомості щодо підозри ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного злочину, а змінене прокурором обвинувачення, яке не було пред'явлене на ч.3 ст. 368 КК України, згідно обвинувального акту від 05.08.2015 року, під час судового розгляду не можна вважати обґрунтованим і законним, оскільки даний закон передбачає кримінальну відповідальність за одержання неправомірної вимоги службовою особою у значному розмірі, що суперечить матеріалам справи, у зв'язку з чим суд першої інстанції не мав законних підстав для призначення кримінального провадження щодо ОСОБА_2 до судового розгляду.

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції також позбавлений можливості постановити у справі законне та обґрунтоване рішення.

Також колегія суддів звертає увагу на сумнівність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.189 КК України, оскільки його дії, що за епізодом від 12.07.2013 року та 09.03.2014 року, були фактично однаковими.

Враховуючи викладене, вирок Ірпінського міського суду Київської області від 11 квітня 2015 року, ухвалений в частині виправдування ОСОБА_2 підлягає скасуванню на підставі п. п. 2, 3, ч.1 ст. 409 КПК України з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч.2 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому доводи прокурора щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, підлягають ретельній перевірці під час нового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_2 судом першої інстанції.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 366 КК України, в апеляційному порядку не заперечуються, тому колегією суддів не перевіряється, а призначене ОСОБА_2 за даним законом покарання, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, тому підстав для його скасування в цій частині колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, КПК України колегія суддів;-

У Х В А Л И Л А :

Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 11 квітня 2015 року, в частині виправдування ОСОБА_2 за ч.3 ст. 368 та ч.2 ст. 189 КК України - скасувати, а кримінальне провадження направити до Ірпінського міського суду Київської області на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання в іншому складі суду.

В решті вирок суду залишити без змін.

Головуючий

Судді