ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2006 р. | Справа № 11/226-10/247 |
“19”липня 2006 року
За позовом: Державного підприємства “Залучанський спиртовий завод”
с. Долішнє-залуччя Снятинського району
до відповідача: Державної податкової інспекції в Снятинському районі
м. Снятин, вул. Воєводи Коснятина, 62
Суддя Шелест С.Б.
При секретарі: Кузишин У.Б.
Представники:
Від позивача: Яремчук В.В. - представник, (довіреність № 826 від 27.12.05р.)
Від відповідача: Чобан З.Я. - державний податковий інспектор,
(довіреність № 5824/10 від 17.07.06р.)
Марищук Е.В. - головний державний податковий інспектор
(довіреність №3182/8/04 від 04.10.05)
Суть справи: заявлено вимогу про визнання недійсними акту перевірки № 46 від 25.07.05р. та податкового повідомлення-рішення № 0000632600/0/2371 від 25.07.2005р.
Позивач позовні вимоги підтримує та не погоджуючись з оспорюваними актом перевірки та податковим повідомленням-рішенням, згідно якого позивачу визначене податкове зобов”язання з податку на додану вартість в сумі 64430 грн., в тому числі: 21477 грн. штрафних (фінансових) санкцій вказує на те, що податковим органом неправомірно проведена перевірка, без дотримання передбачених Законом України “Про державну податкову службу в Україні” підстав для проведення позапланової перевірки. Не погоджуючись із зафіксованим в акті перевірки порушенням вимог Закону України "Про податок на додану вартість" позивач вказує на те, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як здійснення операції з придбання послуг; наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість, при цьому зазначений Закон не містись імперативної вимоги перевіряти ступінь виконання зобов”язань контрагентом позивача зі сплати до бюджету ПДВ.
Відповідач проти позову заперечує, не погоджуючись з позицією та висновками, викладеними позивачем в позовній заяві та представником в судовому засіданні, вказуючи, що позапланова документальна перевірка проводилась ДПІ на підставі постанови слідчого відділу податкової міліції ДПА в Чернівецькій області від 02.06.05р. у зв”язку з порушенням кримінальної справи по факту зловживання службовим становищем, підроблення документів і легалізації грошових коштів, здобутих злочинним шляхом посадовими особами ПП “І-Тімад”, з яким позивач проводив фінансово-господарські операції у 2004-2005р., в тому числі: господарську операцію з виконання ремонтних робіт за укладеним з ПП “І-Тімад” договором від 05.05.04р.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ вважає правомірним, мотивуючи зайвим включенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 66309 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд
в с т а н о в и в :
за результатами проведеної Державною податковою інспекцією в Снятинському районі додаткової позапланової документальної перевірки з питань повноти, нарахування та сплати податків та зборів (обов”язкових платежів) ДП “Залучанський спиртзавод” при проведенні взаєморозрахунків із ПП “І-Тімад”, ПП “Есітр”, ПП “Профіттредінг” за період з 01.01.04р. по 30.06.05р., що відображені в акті перевірки № 46 від 25.07.05р., ДПІ в Снятинському районі прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000632600/0/2371 від 25.07.2005р., згідно якого позивачу визначене податкове зобов”язання з податку на додану вартість в сумі 64430 грн., в тому числі: застосовано 21477 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення було те, що позивачем неправомірно, всупереч вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168), включено до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 66309 грн. з посиланням на те, що контрагент позивача - ПП “І-Тімад” самостійно не включив до складу податкових зобов'язань з ПДВ такі суми ПДВ за відповідні періоди, що встановлено ДПІ в м.Чернівці при проведенні зустрічної перевірки ПП “І-Тімад”. Крім того, перевіркою встановлено, що податкові накладні не містять опису наданих позивачу послуг, їх обсягу, а також ціни продажу , що є порушенням п.п. "е","ж" пп.7.2.1.п.7.ст.7 Закону N 168 та в силу пп7.4.5 п.7 ст.7 зазначеного Закону позбавляє ДП “Залучанський спиртзавод” права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ в ціні послуг.
Суд погоджується з висновками ДПІ щодо порушення позивачем вимог зазначеного нормативного акту, вважає доводи ДПІ обґрунтованими, виходячи з наступного.
Підпункт 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону N 168 , крім обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.
Відповідно до пп. 7.7.5, п. 7.7 ст.7 Закону N 168, суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.
Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Такий висновок випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом N 168 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону N 168).
Отже, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом N 168 встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому, зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. А тому, доводи позивача про те, що несплата ПП “І-Тімад” податку на подану вартість не перешкоджає формуванню у позивача податкового кредиту не заслуговують на увагу.
З урахуванням наведених норм Закону та приймаючи до уваги те, що обставини даної справи свідчать, що контрагентом позивача - ПП “І-Тімад” не сплачений до бюджету податок на додану вартість з господарської операції за укладеним з позивачем договором від 05.05.2004р., висновок податкового органу про безпідставне віднесенння позивачем відповідних сум податку на додану вартість по податкового кредиту - обгрунтований.
Зазначені обставини встановлені також судом при вирішенні адміністративної справи № 3/241, та були підставою для визнання недійсним укладеного між ПП “І-Тімад” та ДП “Залучанський спиртзавод” договору від 05.05.04р про проведення ремонту об»єктів ДП “Залучанський спиртзавод”, про що свідчить постанова Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.06р. Вказана постанова суду набрала законної сили , а тому відповідно до ст.72 КАСУ такі обставини не потребують доведення при вирішенні даного спору.
Доводи позивача щодо неправомірності проведення перевірки не спростовують факту порушення вимог Закону України “Про податок на додану вартість” і не можуть бути підставою для визнання нечинними акта перевірки та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи висновок суду щодо правомірності визначення податкового зобов”язання з ПДВ згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення, застосування фінансових санкцій до позивача відповідає вимогам пп.17.1.3. п.17.1.ст.17 Закону України „ Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
З огляду на викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України "Про податок на додану вартість", ” Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. ст. 94, 158, 160, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
в позові - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення; апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шелест С.Б.
Постанова складена у повному обсязі 20.07.06р.