Справа № 11-293/11 Головуючий у І інстанції Савченко О.А.
Категорія - ст. 82 КК України Доповідач Трейтяк О. П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_1
суддів ГРИГОР’ЄВОЇ В.Ф., МЕЛЬНИЧЕНКА Ю.В.,
з участю прокурора ГАПЕЄВОЇ Н.П.
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 09 березня 2011 року.
Цією постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та мешканцю м. Кривий Ріг, вул. Гірняцька,45/91, Дніпропетровської області, громадянину України, раніше судимому:
- 10.06.2004 року Дзержинським районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ст. 186 ч.2,69 КК України до 4 років обмеження волі,
- засудженому 17.08 2009 року Дзержинським районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі,
замінено вид покарання з позбавлення волі на обмеження волі на невідбутий строк покарання 1 рік 10 місяців 4 дні.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 засуджений 17.08.2009 року Дзержинським районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі.
Рішенням комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі в Чернігівської області, переведений до колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання.
Початок строку 21.01.2009 року, кінець строку 21.01.2013 року.
Адміністрація Домницького виправного центру № 135 та спостережна комісія при Менській райдержадміністрації направили до суду подання, в якому просили розглянути питання про заміну невідбутої частини основного покарання у вигляді позбавлення волі засудженому ОСОБА_2 більш м’яким, а саме на обмеження волі.
Задовольняючи клопотання, суд вказав на те, що засуджений ОСОБА_2 відбув більше 1/2 частини призначеного судом строку покарання, зарекомендував себе позитивно, стягнень не має і має зразкову поведінку, заходи виховного характеру відвідує та реагує на них, тобто став на шлях виправлення.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати посилаючись на те, що суд повинен був замінити невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі на більш м’яке покарання, а саме у вигляді виправних робіт. Вказує на те, що спостережною комісією при Менській райдержадміністрації не були розглянути надані ним документи, згідно яких, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року « Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м‘яким», можлива заміна покарання на виправні роботи. Зазначає, що в ході судового засідання він заявляв клопотання про застосування йому виправних робіт, яке судом не було розглянуте.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію і просив замінити йому позбавлення волі на виправні роботи, міркування прокурора про залишення постанови без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів підстав для задоволення апеляції не знаходить.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України, особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м’яким покаранням. У цих випадках більш м’яке покарання призначається в межах строків, установлених у загальній частині Кримінального Кодексу України для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Відповідно до Загальної частини КК України такий вид покарання, як обмеження волі, є більш м’яким за покарання позбавлення волі.
Тому, суд правильно замінив засудженому ОСОБА_2 невідбуту частину основного покарання у вигляді 1 рік 10 місяців 4 дні на обмеження волі на той же строк.
Що стосується строку покарання, то він також повністю відповідає вимогам ст. 82 КК України і не перевищує строк покарання, призначений вироком Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 17.08.2009 року.
Стосовно тверджень апелянта щодо порушення його прав через незастосування можливості заміни невідбутої частини покарання на виправні роботи, то це не є обов’язковою умовою для суду і прийняте судом рішення не суперечить вимогам закону.
Крім того, з витягу з протоколу №3 засідання комісії Домницького виправного центру №135 та постанови спостережної комісії Менської райдержадміністрації (а.с.10,11) вбачається, що з самого початку розглядалось питання про заміну ОСОБА_2 невідбутої частини покарання на більш м’яке, а саме на обмеження волі; сам засуджений ОСОБА_2 в судовому засіданні Менського районного суду Чернігівської області підтримав подання адміністрації Домницького виправного центру № 135 та спостережної комісії при Менській райдержадміністрації та просив замінити йому невідбутий строк покарання на обмеження волі, а клопотання про заміну йому покарання на виправні роботи не заявляв ні комісії Домницького виправного центру №135, ні спостережній комісії Менської райдержадміністрації, ні в судовому засіданні Менського районного суду. В зв’язку з цим доводи ОСОБА_2 є безпідставними.
Підстав для зміни чи скасування постанови, як просить апелянт, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 09 березня 2011 року відносно ОСОБА_2 – без зміни.
СУДДІ:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_4