КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа№ 910/7010/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Трест Київпідземшляхбуд - 2"

на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2015р.

у справі № 910/7010/15-г (суддя Сівакова В.В.).

за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Трест Київпідземшляхбуд - 2"

до Приватного підприємства ,,Пождума"

про визнання договору № ПС-0104/12 від 04.04.2012р. недійсним

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ,,Трест Київпідземшляхбуд - 2" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Приватного підприємства ,,Пождума" про визнання недійсним договору № ПС-0104/12 від 04.04.2012р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.2015р. у справі № 910/7010/15-г в позові відмовлено повністю.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на положення ГК України і ЦК України і дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог, оскільки позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що умови договору суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2015р. у справі № 910/7010/15-г скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Так, на думку скаржника, відповідно до положень Закону України ,,Про акціонерні товариства" та статуту товариства, голова правління мав право підписувати оскаржуваний договір виключно на підставі рішення про його укладання, яке прийнято уповноваженим органом товариства. Однак, як зазначає позивач, в порушення вказаних приписів, головою правління було прийняте самостійне рішення про укладання договору без відповідного рішення уповноваженого органу товариства.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про її необґрунтованість та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. у справі № 910/7010/15-г апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 30.06.2015р.

Ухвалою суду від 30.06.2015р. розгляд апеляційної скарги у справі № 910/7010/15-г відкладено на 14.07.2015р. за клопотанням представника позивача на підставі ст. 77 ГПК України.

14.07.2015р. на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи призначеної на 14.07.2015р. у зв'язку з перебуванням представника скаржника на лікарняному.

В судовому засіданні 14.07.2015р. представник відповідача заперечив проти клопотання про відкладення розгляду справи та проти доводів апеляційної скарги, представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином ухвалою суду від 30.06.2015р. Про обізнаність позивача про час та місце розгляду справи свідчить також клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації.

У разі неможливості прийняти участь у судовому засіданні одного представника, позивач мав можливість вжити інші заходи щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме: направити в судове засідання іншого представника.

Крім того, до клопотання про відкладення розгляду справи представником позивача не додано доказів перебування його на лікарняному.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник позивача у судове засідання 14.07.2015р. не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2012р. між Публічним акціонерним товариством ,,Трест Київпідземшляхбуд-2" (далі - генпідрядник, позивач) та Приватним підприємством ,,Пождума" (далі - підрядник, відповідач) укладено договір № ПС-0104/12 (далі - договір, а.с. 16-24), за змістом п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник взяв на себе зобов'язання своїми силами та засобами, за завданням та на підставі наданої генпідрядником погодженої проектної документації в органах Державного пожежного нагляду, за рахунок генпідрядника виконати наступні роботи:

1.1.1 монтаж станції пожежогасіння та пусконалагоджувальні роботи систем - автоматичного пожежогасіння, автоматичної пожежної сигналізації, автоматичного оповіщення про пожежу, а генпідрядник - прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх вартість.

В преамбулі спірного договору зазначено, що він з боку Публічного акціонерного товариства ,,Трест Київпідземшляхбуд-2" укладений в особі голови правління - керуючого трестом Кочерги Олега Васильовича, який діє на підставі статуту. В реквізитах сторін з боку ПАТ ,,Трест Київпідземшляхбуд-2" договір підписано головою правління - керуючим трестом Кочергою Олегом Васильовичем та стоїть відтиск печатки ПАТ ,,Трест Київпідземшляхбуд-2".

Згідно з п. 3.1 договору договірна ціна виконання робіт по монтажу та пусконаладці цих систем орієнтовано складає 278 061,60 грн.

Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що оплата робіт здійснюється генпідрядником в розмірі 98% відсотків від кожного оформленого підрядником акту виконаних робіт (Форми КБ-2В та КБ-3) до 25 числа місяця, наступного за звітним, при умові отримання коштів від замовника. Два відсотки від вартості договору залишаються в гарантійному фонді будівництва на рахунку замовника.

За умовами пунктів 5.1, 5.2 договору підрядник, щомісяця, до 25 числа, включно, поточного місяця, надає генпідряднику акти виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки по формі КБ-3, оформлені у представника технагляду замовника. Генпідрядник в свою чергу протягом 5 банківських днів від дня їх одержання зобов'язаний оформити їх належним чином (підпис) та передати один примірник підряднику або надати йому мотивовану відмову від його підписання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі позивач зазначає, що договір з боку позивача укладений головою правління, який перевищив повноваження надані йому статутом товариства, тому такі дії не можуть бути визнані як такі, що вчинено від імені юридичної особи ПАТ ,,Трест Київпідземшляхбуд-2".

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав про те, що у даному випадку, при укладанні договору обмежень передбачених законом щодо повноважень підписанта зі сторони позивача не має. Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Кочерга О.В. є керівником та уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами без довіреності, у тому числі підписувати договори. Крім того, як зазначав відповідач, укладення спірного договору було схвалено юридичною особою шляхом вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину та прийняття його до виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та доказів колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, враховуючи наступне.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно приписів статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як роз'яснено в п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 ,,Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами або довіреністю та скріплюється печаткою.

Згідно ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Пунктом п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 роз'яснено, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Як вже зазначалось вище та вбачається з договору № ПС-0104/12 від 04.04.2012р. в преамбулі зазначено, що він з боку Публічного акціонерного товариства ,,Трест Київпідземшляхбуд-2" укладений в особі голови правління - керуючого трестом Кочерги Олега Васильовича, який діє на підставі статуту. В реквізитах сторін з боку ПАТ ,,Трест Київпідземшляхбуд-2" договір підписано головою правління - керуючим трестом Кочергою Олегом Васильовичем та стоїть відтиск печатки ПАТ ,,Трест Київпідземшляхбуд-2".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ПАТ ,,Трест Київпідземшляхбуд-2" станом на 04.04.2012р. Кочерга О.В. є керівником підприємства, та особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори. У названому державному реєстрі відсутні відомості про обмеження повноважень зазначеної посадової особи позивача.

Відповідно до витягу з статуту Публічного акціонерного товариства ,,Київпідземшляхбуд - 2", затвердженого загальними зборами учасників, протокол № 17 від 30.04.2011р., органами управління товариства є: Загальні збори акціонерів, Наглядова рада та Правління (п. 7.1).

Компетенція правління: ….всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради товариства, зокрема, щодо укладання (в порядку та межах, визначених чинним законодавством, цим статутом та іншими внутрішніми нормативними актами товариства) договорів товариства та організації їх виконання; укладання (за погодженням з Наглядовою радою) та виконання колективного договору товариства (п. 7.34).

Згідно п. 7.37 статуту голова правління має право підписувати договори (угоди) на суму, що не перевищує 50 000 000,00 грн., довіреності, договори та інші документи від імені товариства, рішення про укладання (видачу) яких прийнято уповноваженим органом товариства в межах його компетенції відповідно до положень статуту.

Оспорюваний договір укладено на суму, що орієнтовано складає 278 061,60 грн.

Рішення уповноваженого органу товариства на укладання спірного договору в матеріалах справи відсутнє.

Водночас, відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як роз'яснено в п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст.241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини.

Як вірно вказано судом першої інстанції, оспорюваний правочин був схвалений з боку позивача, оскільки виконувався останнім, підтвердженням чому є наявні в матеріалах справи акти приймання будівельних робіт за серпень 2012 року № 1-ПС-0104/12 на суму 82 032,48 грн. та № 2-ПС-0104/12 на суму 199 296,78 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін.

При цьому, позивачем була здійснена часткова оплата вартості виконаних будівельних робіт в сумі 105 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 396 від 12.08.2014, № 448 від 14.08.2014, № 487 від 15.08.2014, № 510 від 18.08.2014, № 613 від 26.01.2014, № 624 від 26.01.2014, 881 від 15.09.2014.

Отже, факт схвалення правочину шляхом його виконання за наявності обмежень повноважень голови правління на його підписання, унеможливлюють визнання його недійсним з огляду на приписи чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги у даній справі не є обґрунтованими, а позивачем не доведено наявності тих підстав, з якими закон пов'язує право суду визнати правочин недійсним, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Водночас, в мотивувальній частині рішення судом першої інстанції зазначено, що ,,підписуючи редакцію договору фінансового лізингу в редакції позивач фактично погодився з передбаченими цим договором умовами. Позивач на момент укладення договору не скористався наданим йому законом правом за наявності заперечень щодо окремих умов договору скласти протокол розбіжностей (ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України)".

Колегія суддів вважає, що в мотивувальній частині рішення судом першої інстанції помилково викладено зазначений абзац, оскільки договір фінансового лізингу не є предметом спору у даній справі, тому відповідний абзац слід вилучити з мотивувальної частини рішення, як описку.

Проте, зазначена описка не вплинула на правильність рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог у даній справі.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги є тотожними позовним вимогам у даній справі, та їм надана належна правова оцінка судом першої інстанції, тому колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2015р. у справі № 910/7010/15-г, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним та має бути залишено без змін з урахуванням мотивувальної частини даної постанови. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2015р. у справі № 910/7010/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Трест Київпідземшляхбуд - 2" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук