ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"06" лютого 2007 р. Справа №15/491-НА
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому
про скасування рішення ДПІ у м. Хмельницькому про застосування штрафних (фінансових) санкцій №НОМЕР_1, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 4390грн.
Суддя Муха М.Є.
Секретар судового засідання Капустян А.В.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1. -приватний підприємець
ОСОБА_2. -за довіреністю б/н від 15.01.2007р.
від відповідача Майстер І.П. -за довіреністю №37715/9/10 від 29.11.2006р.
Кеменяш І.Г. -за довіреністю №741/9/10 від 16.01.2007р.
Дмитрієва А.Л. -за довіреністю № 742/9/10 від 16.01.2007р.
В судовому засіданні згідно ч.3 ст. 160 КАСУ проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Суть спору
Позивач у позовній заяві, уточненні позовних вимог та його представник в судовому засіданні наполягають на задоволенні позовних вимог. Просять суд скасувати рішення ДПІ у м. Хмельницькому про застосування штрафних (фінансових) санкцій №НОМЕР_1, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 4390грн. Посилаються на те, що 25 жовтня 2006 року працівниками ДПА у Хмельницькій області ОСОБА_3. та ОСОБА_4. здійснено перевірку діяльності приватного підприємця з метою встановлення дотримання чинного податкового законодавства. За результатами перевірки складено Акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності №НОМЕР_2. Перевіряючими зроблено висновок про порушення приватним підприємцем ОСОБА_1., р.2 ст.3 п.1, п. 2 Закону України „Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95 ВР від 06.07.1995 р із змінами та доповненнями та, як наслідок, застосовано штрафну санкцію у відповідності із п. 1 ст. 17 вказаного Закону у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій при „реалізації” моторного мастила на суму 878грн. Звертають увагу суду на те, що висновок перевіряючих на підставі якого застосовано штрафну санкцію є помилковим та безпідставним. В підтвердження своїх доводів зазначили, що приватним підприємцем ОСОБА_1. здійснюється господарська діяльність у відповідності до Указу Президента „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, про що отримано свідоцтво про право сплати єдиного податку №НОМЕР_3. Пунктом 4 розділу II (Прикінцеві положення) Закону України №2505-ІУ від 25.03.2005 р. „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік та до деяких інших законодавчих актів України”, визначено особливості, з урахуванням яких з 01.07.2005року застосовується Указ Президента „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”. Зокрема, визначено вичерпний перелік видів господарської діяльності, на які не розповсюджується спрощена система оподаткування, обліку та звітності. Згідно зазначеного переліку, спрощена система оподаткування, обліку та звітності не розповсюджується на суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібний продаж підакцизних паливно-мастильних матеріалів. На роздрібний продаж не підакцизних пально-мастильних матеріалів спрощена система оподаткування поширюється. Автомобільне моторне мастило не є підакцизним пально-мастильним матеріалом.
Згідно ст.6 Указу „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.
Враховуючи те, що автомобільні моторні мастила, не є підакцизним пально-мастильним матеріалом, позивач вважає, що ним не порушено вимог Закону України „Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95 ВР від 06.07.1995р. та Указу Президента „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.
Відповідач у відзиві на позов та його представники в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують. Посилаються на те, що рішення ДПІ у м. Хмельницькому про застосування штрафних (фінансових) санкцій №НОМЕР_1 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. В підтвердження своїх доводів зазначили, що в ході проведеної перевірки підприємницької діяльності ОСОБА_1. працівниками податкового органу встановлено, що при продажу моторного масла на суму 878грн. приватним підприємцем не застосовувався реєстратор розрахункових операцій, чим порушено вимоги р.2 ст.3 п.1, 2 Закону України ”Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Зазначили, що ПП ОСОБА_1. здійснюється господарська діяльність по спрощеній системі оподаткування (свідоцтво про право сплати єдиного податку №НОМЕР_3). Відповідно до абз.4 п.7 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 28.06.1999р. дія цього указу не поширюється на фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними і тютюновими виробами, пально-мастильним матеріалами. З врахуванням викладеного просять суд у позові відмовити.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне
01.02.2006р. ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності №НОМЕР_3.
Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_4. ОСОБА_1 протягом 2006 року перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
25.10.2006року працівниками ДПА у Хмельницькій області на підставі направлень №НОМЕР_5 та №НОМЕР_6. проведено перевірку господарської одиниці (автосервіс), що розташований в м. Хмельницькому по АДРЕСА_1 та належить приватному підприємцю ОСОБА_1., щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності. За результатами перевірки складено акт №НОМЕР_7.
В ході перевірки встановлено порушення п.1, п.2 ст.3 Закону України „Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, ст.1, ст.3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” при реалізації паливно -мастильних матеріалів, а саме оливи моторної на суму 878 грн.
02.11.2006р. на підставі даного акту перевірки ДПІ у м. Хмельницькому прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №НОМЕР_8, яким застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 4390грн. та №НОМЕР_9, яким застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 5грн. 80коп.
В заперечення прийнятого ДПІ у м. Хмельницькому рішення про застосування фінансових санкцій №НОМЕР_1, позивачем направлено голові ДПА у Хмельницькій області скаргу.
27.12.2006р. головою ДПА у Хмельницькій області прийнято рішення про залишення скарги без розгляду у зв'язку з поданням приватним підприємцем ОСОБА_1. до господарського суду Хмельницької області позову про визнання недійсним оскаржуваного рішення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_1 та вважаючи його незаконним позивач просить суд скасувати останнє.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.
Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Перевіркою господарської одиниці позивача (автосервіс), відповідачем встановлено реалізацію оливи моторної на загальну суму 878грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, з врахуванням чого в акті перевірки від 25.10.2006р. констатується порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Зазначений висновок перевірки суд вважає нормативно необґрунтованим з врахуванням наступного.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію №НОМЕР_3.
Згідно свідоцтва Серії НОМЕР_4. приватний підприємець ОСОБА_1. в 2006 році перебував на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок) за видом діяльності роздрібна торгівля автотоварами, технічне обслуговування та ремонт автомобілів за замовленням населення.
Судом враховується, що згідно ст.1 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, який згідно преамбули визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, встановлено - реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Статтею 9 даного Закону визначено перелік випадків коли реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються.
Зокрема, за змістом п.6 ст.9 Закону реєстратори розрахункових операцій не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
За змістом ст.2 Угоди між Державною податковою адміністрацією України і Головною державною податковою інспекцією при Міністерстві фінансів Республіки Молдова про взаємодію і обмін інформацією в сфері контролю над виробництвом, імпортом-експортом підакцизної продукції, (дата набуття чинності: 21.05.2004р.), термін „підакцизна продукція” включає перелік товарів, що підлягає оподаткуванню акцизним збором згідно з діючими національними законодавствами держав.
Закон України „Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)” від 11.07.1996р. №313/96-ВР, до переліку товарів (продукції) які оподатковуються акцизним збором не відносить оливи моторні на реалізації яких виключно із застосування реєстратора розрахункових операцій наполягає відповідач.
За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність твердження позивача про необхідність застосування реєстратора розрахункових операцій під час реалізації всіх без виключення паливно -мастильних матеріалів.
При цьому судом не приймається до уваги посилання відповідача, в підтвердження своїх доводів, на відсутність внесених змін в п.7 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998р. №727/98 в редакції Указу Президента України №746/99 від 28.06.1999р., за змістом якого дія зазначеного Указу не поширюється серед іншого і на фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю пально -мастильними матеріалами.
Судом враховується, що згідно п.4 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України №2505-IV від 25.03.2005р., установлено, що з 1 липня 2005 року до прийняття Закону України „Про спрощену систему оподаткування” Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” застосовується з урахуванням таких особливостей:
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на: суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів.
Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що Закон України Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України №2505-IV від 25.03.2005р. встановивши особливості застосування всього змісту Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, встановив також термін дії зазначених особливостей (з 01.07.2005р. до прийняття Закону України „Про спрощену систему оподаткування”), що безпосередньо не було враховано відповідачем при складанні акта перевірки та прийнятті оспорюваного рішення.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги позивача про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №НОМЕР_1, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 4390грн. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи відповідача судом до уваги не приймаються з підстав викладених вище. При цьому суд зважає на приписи ст.71 КАС України, в силу якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи задоволення позову згідно ч. 3 ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем, зокрема держмито в сумі 3,40грн. присуджуються йому. При цьому згідно ч. 1 ст. 94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п.п.3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування рішення ДПІ у м. Хмельницькому про застосування штрафних (фінансових) санкцій №НОМЕР_1, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 4390грн. задовольнити.
Скасувати рішення ДПІ у м. Хмельницькому про застосування штрафних (фінансових) санкцій №НОМЕР_1, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 4390грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Хмельницький, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_10) 3грн. 40коп. (три гривні 40коп.) витрат по оплаті державного мита.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя М.Є. Муха
Постанова складена у повному обсязі і підписана 09.02.2007р.
Віддруковано 3 примірники:
1 -до справи;
2 -позивачу;
3 -відповідачу.