копія
Справа № 11 - 42, 2009 року Головуючий в 1-й інстанції Спірідонова Т.В.
Категорія: ст.121 ч.2 КК України Доповідач Дуфнік Л.М.
У Х В А Л А
І М ' Я М У К Р А Ї Н И
20 січня 2009 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Ковтуна В.П.,
суддів Дуфнік Л.М., Шершуна В.В.,
з участю прокурора Леськіва В.О.,
захисника ОСОБА_1
при секретарі Інжиєвській Ю.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_2 та в її інтересах захисника ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 07 листопада 2008 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м.Світлогорська Гомельської області Республіки Білорусь, прописану у АДРЕСА_1, жительку АДРЕСА_2, громадянку Білорусії, з середньою освітою, неодружену, не працюючу, раніше не судиму ,-
засуджено за ст.121 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 4 років позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 постановлено обчислювати з 02 травня 2008 року.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС в Хмельницькій області судові витрати в сумі 486 грн. 77 коп.
ОСОБА_2 засуджена за те, що вона 02 травня 2008 року біля 01 год. 30 хв. під час сварки, що виникла на ґрунті ревнощів між нею та ОСОБА_3, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, в кімнаті квартири АДРЕСА_2 умисно нанесла ОСОБА_3 удар ножем в область ключиці, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючої рани надключичної ділянки зліва з пошкодженням лівої підключичної вени та лівої легені, які небезпечні для життя в момент заподіяння, знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті та є безпосередньою причиною смерті ОСОБА_3
В поданих апеляціях засуджена ОСОБА_2 та в її інтересах захисник ОСОБА_1 просять змінити вирок суду першої інстанції, перекваліфікувавши дії засудженої на ст.124 КК України. Апелянти посилаються на те, що засуджена в момент скоєння злочину перебувала в стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірною поведінкою потерпілого, і при цьому перевищила межі необхідної оборони. Крім того, захисник вказує, що суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання за ст.121 ч.2 КК України, не навів у вироку мотивів, чому до засудженої неможливо застосувати більш м'яке покарання, ніж позбавлення волі, або застосувати ст.79 КК України.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженої ОСОБА_2 та її захисника, які, підтримавши подані апеляції, просили застосувати амністію, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню частково.
Висновки суду про доведеність вини засудженої ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України повністю підтверджуються зібраними у справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 26 від 06 червня 2008 року при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_3 виявлено тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент спричинення, у вигляді проникаючої рани надключичної ділянки зліва з пошкодженням вени та лівої легені, що могла утворитися незадовго до настання смерті від одноразового колюче-ріжучого впливу плоского залізовмісного предмету, яким міг бути клинок ножа, яке і стало причиною смерті ОСОБА_3 Під час нанесення тілесного ушкодження ОСОБА_3 і ОСОБА_2 могли розміщуватись у вертикальному положення, обернуті обличчям один до одного, а після заподіяного ушкодження ОСОБА_3 міг здійснювати активні дії (ходити, повзати, бігти).
При огляді місця події 2 травня 2008 року в кімнаті квартири за місцем проживання засудженої під диваном було виявлено ніж зі слідами крові, яка відповідно до висновку судово-цитологічної експертизи №50 від 28 травня 2008 року може походити від ОСОБА_3 З висновку судово-медичної експертизи №79 від 13 червня 2008 року вбачається, що виявлена у ОСОБА_3 рана могла утворитися від одноразового колото-ріжучого впливу клинка господарського ножа, виявленого в квартирі ОСОБА_2 під диваном зі слідами крові.
В суді першої інстанції ОСОБА_2 не заперечувала, що після повернення разом із ОСОБА_3 пізно ввечері 1 травня 2008 року з кафе в квартируАДРЕСА_2 під час сварки , що виникла між ними на ґрунті ревнощів, ОСОБА_3 вдарив її, а вона, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, переживаючи за життя дитини, оскільки в той день переконалася, що - вагітна і повідомила про це ОСОБА_3, взяла ніж і нанесла ним удар останньому, не маючи умислу заподіяти йому тяжких тілесних ушкоджень. Побачивши кров, намагалася надати йому першу медичну допомогу , а потім викликала „Швидку допомогу”.
Покази ОСОБА_2 в тій частині, що під час сварки ОСОБА_3 наносив їй удари, підтверджуються висновком судово-медичної експертизи №1004 від 7 травня 2008 року, згідно з яким у неї були виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливу обох скроневих ділянок, лівої вушної раковини, грудної клітки справа, крововиливу і забійної рани шкіри лівої вушної раковини, що могли утворитися від дії твердих тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею 2 травня 2008 року і за своїм характером є легкими тілесними ушкодженнями.
Разом з тим в ході досудового слідства ОСОБА_2 у власноручно написаній явці з повинною, при допиті в якості підозрюваної та при відтворенні обстановки і обставин події, які проводилися з участю захисника, послідовно вказувала, що фактично після припинення протиправних дій щодо неї з боку ОСОБА_3, останній пішов у ванну кімнату, а вона пішла на кухню і взяла ніж з метою налякати його. Коли ОСОБА_3 вийшов з ванної кімнати, вона підійшла до нього і правою рукою нанесла удар кухонним ножем в область ключиці зверху вниз, після чого кинула ніж і вийшла з кімнати. Після удару ОСОБА_3 присів. Побачивши в нього кров, вона намагалася надати потерпілому допомогу, однак йому стало гірше і вона викликала „Швидку допомогу”.
Таким чином, як вбачається з показань самої ОСОБА_2, між неправомірними діями потерпілого ОСОБА_3 щодо неї, які фактично були припинені ним самим, та моментом нанесення нею удару ножем пройшов певний час. В зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що у засудженої не було невідкладної необхідності в заподіянні шкоди ОСОБА_3 для негайного відвернення чи припинення його суспільно небезпечного посягання, оскільки така необхідність виникає лише тоді, коли зволікання з боку того, хто обороняється, в заподіянні шкоди посягаючому, загрожує негайною і невідворотною шкодою для правоохоронюваних інтересів, тобто ОСОБА_2 не перебувала у стані необхідної оборони в момент нанесення удару ножем ОСОБА_3 Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги показання ОСОБА_2 в судовому засіданні в тій частині, що після виходу з ванної кімнати ОСОБА_3 продовжував свої протиправні дії щодо неї, в зв'язку з чим вона , захищаючись, нанесла йому удар ножем , оскільки про це вона жодного разу не заявляла в ході досудового слідства і не пояснила причину зміни своїх показань. З врахуванням викладеного, не вбачається підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_2 із ст.121 ч.2 КК України на ст.124 КК України.
Відповідно до висновку амбулаторної комплексної психолого-психіатричної експертизи №169 від 18 червня 2008 року ОСОБА_2 на момент скоєння інкримінованого злочину психічним захворюванням не страждала, не страждає таким і на теперішній час, а тому могла та може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_2 під час нанесення нею тяжких тілесних ушкоджень в стані фізіологічного афекту не знаходилась, а перебувала в стані підвищеного емоційного переживання страху, образи та домінування афектогенної мотивації, яка носила зверхзначимий характер. На момент вчинення злочину за своїм психічним станом вона в стані обмеженої осудності не знаходилася.
Вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого є там, де винний вчиняє злочин в стані фізіологічного афекту, що являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, яка домінує у свідомості людини, котра значною мірою (хоч і не повністю) втрачає контроль над своїми діями і здатність керувати ними.
Допитана в судовому засіданні експерт-психолог ОСОБА_4 підтвердила, що в момент вчинення злочину ОСОБА_2 знаходилася в стані підвищеного емоційного напруження, що не є станом фізіологічного афекту.
Для визнання вчинення злочину в стані сильного душевного хвилювання необхідно, щоб такий стан виник у винного раптово, а вчинений ним злочин був відповідною і негайною реакцією на неправомірну поведінку потерпілого. В даному випадку мав місце розрив в часі між неправомірною поведінкою потерпілого ОСОБА_3 та діями ОСОБА_2 по заподіянню йому тяжкого тілесного ушкодження ножем, а тому колегія суддів не знаходить підстав вважати, що злочин вчинено в стані сильного душевного хвилювання.
З врахуванням даних про особу засудженої, обставин, що пом'якшують покарання та при відсутності обставин, що його обтяжують, суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.69 КК України, однак не обговорив можливість звільнення її від відбування покарання з випробуванням.
З наданих апеляційному суду копії свідоцтва про народження ОСОБА_5, довідки Хмельницького міського перинатального центру від 09 січня 2009 року вбачається, що засуджена ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народила хлопчика, батьком якого, як вона сама підтвердила, є потерпілий ОСОБА_3; ОСОБА_2 зарекомендувала себе як турботлива мати. Вона продовжує займатися доглядом за дитиною, яка є бажаною для неї, в слідчому ізоляторі і просить надати їй можливість виховувати дитину не в умовах ізоляції від суспільства, що може негативно вплинути на неї. З врахуванням вказаних обставин, а також позитивної поведінки засудженої, яка є особою молодого віку, має батьків - пенсіонерів, раніше будь-яких правопорушень не допускала, працювала, де характеризувалася виключно позитивно, і конкретних обставин вчинення злочину, пов'язаних з неправомірною поведінкою потерпілого, колегія суддів вважає, що виправлення засудженої ОСОБА_2 можливе без відбування призначеного покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі, а тому її слід звільнити від відбування покарання з випробуванням.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а:
Апеляції засудженої ОСОБА_2 та в її інтересах захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 07 листопада 2008 року щодо ОСОБА_2 змінити.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з випробуванням і встановити іспитовий строк тривалістю один рік.
Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Засуджену ОСОБА_2 звільнити з-під варти негайно.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду Хмельницької області Л.М.Дуфнік