копія
Справа № 11-106, 2009 року Головуючий в 1-й інстанції Губіш О.А.
Категорія: постанова Доповідач Дуфнік Л.М.
У Х В А Л А
І М ' Я М У К Р А Ї Н И
04 лютого 2009 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Дуфнік Л.М.
суддів Лінника П.О., Цугеля І.М.
з участю прокурора Щербатюка О.Є.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи, на постанову Шепетівського районного суду Хмельницької області від 21 липня 2008 року.
Цією постановою задоволено подання начальника Шепетівської виправної колонії №98 про приведення у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» № 270- VI від 15.04.2008 року вироку Чернівецького обласного суду від 16 листопада 1994 року щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Прислуч Полонського району Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України,
постановлено вважати останнього засудженим за:
- ст.93 п. «а» КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої власності;
- ст.ст. 17, 93 п.«ж», «з» КК України до 10 років позбавлення волі;
- ст.142 ч.3 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
На підставі ст. 42 КК України (1960 року) за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
Як зазначено в постанові суду, вироком Чернівецького обласного суду від 16.11.1994 року ОСОБА_1 засуджений за ст.ст.93 п.«а» КК України до виняткової міри - розстрілу, з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої власності; за ст. 17-93 п.«ж», «з» КК України до 12 років позбавлення волі; за ст.142 ч.3 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю. На підставі ст. 42 КК України (1960 року) за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначено у вигляді виняткової міри покарання - розстрілу з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої власності. Ухвалою Верховного суду України від 17.01.1995 року смертна кара замінена на 15 років позбавлення волі у ВТК посиленого режиму, з конфіскацією всього особисто належного йому майна, з відбуттям перших 5 років у тюрмі, а решти - у ВТК посиленого режиму, з конфіскацією всього належного йому майна. Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 07.10.1996 року ОСОБА_1 переведений з тюрми в ВТК посиленого режиму.
Суд, задовольняючи подання начальника Шепетівської виправної колонії №98, виходив з того, що згідно з абзацом 3 підпункту 11 пункту 1 розділу 1 Закону України № 270- VI від 15.04.2008 року „Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності”, строк або розмір покарання за вчинення замаху на злочин не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, в зв'язку з чим зменшив строк покарання за ст.ст.17, 93 п.п.”ж”, „з” КК України (в ред.1960 р.) з 12 до 10 років позбавлення волі.
Як вбачається з апеляції прокурора, він просить постанову скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в іншому складі суду, посилаючись на те, що при приведенні вироку у відповідність до Закону України № 270-VІ від 15.04.2008 р. допущені порушення норм матеріального права. Прокурор вказує, що вимоги ст.68 ч.3 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_1 за ст.ст.17, 93 п.п. „ж”, „з” КК України (в ред.1960 р.) не може застосовуватись, так як санкція вказаної статті передбачала смертну кару (зараз ч.2 ст.115 КК України (в ред.2001 р.) - довічне позбавлення волі), від яких відрахування частини строку покарання неможливе.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляцію, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає задоволенню.
Встановлено, що вироком Чернівецького обласного суду від 16.11.1994 року ОСОБА_1 засуджений за ст.ст.93 п.«а» КК України до виняткової міри - розстрілу, з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої власності; за ст.ст. 17, 93 п.«ж», «з» КК України до 12 років позбавлення волі; за ст.142 ч.3 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю. На підставі ст. 42 КК України (1960 року) за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначено у вигляді розстрілу з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої власності. Ухвалою Верховного суду України від 17.01.1995 року смертна кара замінена на 15 років позбавлення волі в ВТК посиленого режиму, з конфіскацією всього особисто належного йому майна, з відбуванням перших 5 років у тюрмі, а решту - у ВТК посиленого режиму, з конфіскацією всього належного йому майна. Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 07.10.1996 року ОСОБА_1 переведений з тюрми в ВТК посиленого режиму.
Задовольняючи подання начальника Шепетівської виправної колонії №98 про приведення вироку щодо засудженого ОСОБА_1 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» від 15.04.2008 року, яким доповнено ст.68 КК України (в ред.2001 року) і встановлено, що розмір покарання за вчинення замаху не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, та зменшуючи строк покарання за ст.ст.17, 93 п.п.”ж”, „з” КК України (в ред.1960 р.) з 12 до 10 років позбавлення волі, суд не взяв до уваги, що санкція ч.2 ст.115 КК України (в ред.2001 р.), яка є аналогічною ст.93 КК України (в ред.1960 року), крім позбавлення волі на певний строк передбачає і таке покарання як довічне позбавлення волі, а санкція ст.93 КК України (в ред.1960 року) - передбачала смертну кару, що є найбільш суворим видом покарання, від якого відрахування частини строку відповідно до ст.68 ч.3 КК України (в ред.2001 року) неможливе.
За таких обставин постанова суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 365, 366 ч.2 п.1, 382 КПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И ЛА :
Апеляцію прокурора задовольнити.
Постанову Шепетівського міськрайонного суду від 21 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду Хмельницької області Л.М.Дуфнік