ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"29" січня 2007 р. 16 год. 42 хв. | м. Одеса Справа № 5/368-06-10752А |
Господарський суд Одеської області у складі:
Головуючого судді Могил С.К.
Судді Петрова В. С.
Судді Літвінова С. В.
При секретарі судового засідання Іванові О. О.
За участю представників сторін:
Від позивача – Покаржевського В. А., що діє на підставі довіреності
Від відповідача – Старостина О. Л., що діє також на підставі довіреності
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства Одеська залізниця до відповідача Національної комісії регулювання електроенергетики України про скасування постанови НКРЕ від 21.09.2006 року №1194 про накладення на Одеську залізницю штрафу у розмірі 85 000, 00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Одеська залізниця звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Національної комісії регулювання електроенергетики України про скасування постанови НКРЕ від 21.09.2006 року №1194 про накладення на Одеську залізницю штрафу у розмірі 85 000, 00 грн.
На думку позивача, прийнята постава про накладення штрафу за порушення ліцензійних умов при здійсненні підприємницької діяльності є необґрунтованою та безпідставною, а тому порушує законі права та інтереси залізниці, в зв’язку з чим має бути скасована з наступних підстав.
За твердженням позивача, оскаржувана постанова була прийнята на підставі акту перевірки підприємства позивача Одеським територіальним представництвом НКРЕ України від 11.08.2006 року №16-Е. Метою проведеної перевірки було встановлення дотримання залізницею законодавства про електроенергетику та ліцензійних умов на постачання та передачу електричної енергії. Як зазначає позивач, він має ліцензії НКРЕ України на постачання електроенергії за регульованим тарифом та на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами, однак, отримав зазначені ліцензії за ними не працює, оскільки не закупляє електроенергію на оптовому ринку, в зв’язку з тим, що НКРЕ України відмовлено у затвердженні тарифів на електроенергію для Одеської залізниці, що є обов’язковою умовою для здійснення цієї підприємницької діяльності. З наведених обставин позивач вимушений здійснювати закупівлю електроенергії у енергетичних компаній на підставі укладених з ними договорів. Таким чином, залізниця виступає не як постачальник електроенергії, а як її споживач. За повідомленням позивача, він як основний споживач передає частину отриманої від енергетичних компаній електроенергію субспоживачам та населенню, відповідно до укладених з ними договорів. Позивач звертає увагу суду на той факт, що відмова від затвердження тарифів відповідачем полягає в тому, що Одеська залізниця не має розподілу фінансової звітності між основною діяльністю – забезпечення руху поїздів, та ліцензійною –постачання та передача електроенергії. На думку позивача, Одеська залізнична є специфічним підприємством та має особливе положення в енергетичній системі України, оскільки електрообладнання залізниці використовується як для забезпечення електроенергією власних потреб так і для потреб її субспоживачів. З цих же причин, позивач не має можливості надання відповідачу звітів щодо нездійснення перехресного субсидіювання, яке не допускається. Крім того, позивач зазначає, що відпускаючи частину електроенергії субспоживачам та населенню він діє у відповідності з ст. 277 Господарського кодексу України та не веде підприємницьку діяльність, спрямовану на одержання прибутку, оскільки при розрахунках за спожиту електроенергію субспоживачі сплачують лише вартість енергії по тарифам відповідного постачальника з урахуванням витрат на утримання електромереж. Враховуючи наведені обставини позивач вважає, що ним не було допущено порушення умов при здійсненні підприємницької діяльності та ліцензійних умов. Ґрунтуючись на наданих документальних доказах та вимогах Кодексу адміністративного судочинства України та Господарського кодексу України позивач просить суд скасувати постанову НКРЕ від 21.09.2006 року №1194 про накладення на Одеську залізницю штрафу у розмірі 85 000, 00 грн.
Відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі та проти їх задоволення категорично заперечував посилаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята відповідно до вимог діючого законодавства та у відповідності до повноважень НКРЕ України. Відповідач зазначає, що під час проведення перевірки ним було встановлено порушення позивачем пункту 3.5.1 ліцензійних умов з передачі електроенергії та пункту 3.4.1 ліцензійних умов з постачання електроенергії в частині дотримання законодавства та нормативних актів, зокрема ст. 15-1 Закону України „Про електроенергетику”, щодо порядку проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії, Правил користування електричною енергією, щодо невідповідності договорів на постачання електроенергії та про спільне використання технологічних мереж основного споживача типовим договорам і щодо формування кошторису витрат. Виходячи з зафіксованих у акті порушень та фактів обговорених на пленарному засіданні комісії відповідач вважає, що прийнята постанова є цілком обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні. Також відповідач робить висновки та наполягає на тому, що позивач фактично здійснює ліцензовану діяльність з постачання та передачі електричної енергії, але з порушенням ліцензійних умов.
На підставі доводів які викладені у запереченнях від 04.12.2006 року № 6440/13/17-06 та у судових засіданнях, наданих документальних доказах та ґрунтуючись на вимогах Конституції України, Закону України „Про електроенергетику” та КАС України відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Розглянув та дослідив всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, вислухав пояснення та доповнення представників сторін, всебічно з’ясувавши всі обставини справи, суд вважає, що позов Державного підприємства Одеська залізниця до Національної комісії регулювання електроенергетики України про скасування постанови НКРЕ від 21.09.2006 року №1194 про накладення на Одеську залізницю штрафу у розмірі 85 000, 00 грн. не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням про такий орган.
Законом України „Про електроенергетику” встановлено, що державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, формування тарифної політики, встановлення порядку здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики, інших учасників оптового ринку електричної енергії та відповідальності за порушення ними умов і правил здійснення діяльності на оптовому ринку електричної енергії. Відповідно до наведеного Закону органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України.
За положеннями Закону України „Про електроенергетику” НКРЕ України регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.
Відповідно до предмету спору, до компетенції НКРЕ України відноситься: забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці; видача суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на виробництво, передачу та постачання електричної енергії; контроль за додержанням ліцензіатами умов та правил здійснення ліцензованої діяльності і застосування до них відповідних санкцій за їх порушення; розгляд справ про порушення умов ліцензій і за результатами розгляду прийняття рішення в межах своєї компетенції; застосування адміністративних стягнень до посадових осіб та майнових санкцій до суб'єктів електроенергетики, інших учасників оптового ринку електричної енергії з урахуванням активних впорядкованих дій щодо забезпечення стабільного фінансового становища електроенергетики та захисту прав споживачів; здійснювання безперешкодних перевірок дотримання умов ліцензованої діяльності.
Як встановлено судом, позивач по справі має ліцензії на здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами ПР №0040 від 22 квітня 1998 року та на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом ПС №0490 від 27 травня 1998 року.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх завдань, 11 серпня 2006 року Одеським територіальним представництвом НКРЕ України була проведена перевірка підприємства позивача щодо дотримання ліцензіатом (позивачем по справі) законодавства про електроенергетику та ліцензійних умов.
За наслідками проведеної перевірки був складений акт від 11 серпня 2006 року №16 –Е в якому були зафіксовані виявлені порушення, а саме: абз. 1 ст. 13 Закону України „Про електроенергетику” в частині здійснення підприємницької діяльності з постачання та передачі електричної енергії за умови відсутності встановлених НКРЕ тарифів; абз. 1 ст. 15 Закону України „Про електроенергетику” в частині розрахунків споживачів за використану електроенергію не на рахунок зі спеціальним режимом використання; п. 3.1.1 Умов та Правил з передачі та постачання електроенергії за регульованим тарифом в частині ненадання статистичної звітності; п. 2.11 Умов та Правил з передачі електричної енергії та п. 2.12 Умов та правил з постачання електричної енергії за регульованим тарифом в частині не надання письмових звітів щодо нездійснення перехресного субсидіювання та не зловживання своїм монопольним становищем; п. 3.4.1 Умов та правил з постачання електричної енергії та п. 3.5.1 Умов та правил з передачі електричної енергії, а саме; р.6 п. 6.3 Правил користування електроенергією в частині плати субспоживачів за електричну енергію на розрахунковий рахунок основного споживача; р. 5 п. 5.2 Правил користування електроенергією в частині не відповідності договорів на постачання електроенергії та спільне використання технологічних мереж основного споживача типовим договорам; р. 6 п. п. 6.30, 6.32 в частині складання єдиного кошторису витрат, а не включення фактично обґрунтованих витрат кожного субспоживача.
Відповідно до ст. 24 Закону України „Про електроенергетику” у разі порушення енергопостачальником, який здійснює постачання електричної енергії на закріпленій території, умов і правил здійснення ліцензованої діяльності з постачання електричної енергії та інших обов'язків, передбачених цим Законом, враховуючи зобов'язання щодо забезпечення захисту прав споживачів електричної енергії та проведення розрахунків за закуплену енергопостачальником електричну енергію, а також із суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює передачу належної енергопостачальнику електричної енергії, НКРЕ України застосовує до такого енергопостачальника санкції, у тому числі у вигляді застереження та штрафу.
Відповідно до розділу 2 „Засідання Комісії” пункту 14 Регламенту Національної комісії регулювання електроенергетики України затвердженого постановою НКРЕ України від 14.02.2000 року № 133 виключно на засіданнях Комісії розглядаються питання щодо застосування санкцій до ліцензіатів у разі невиконання умов ліцензій та порушення чинного законодавства і прийняття постанов та розпоряджень.
Як видно з матеріалів справи, 21.09.2006 року за засіданні НКРЕ України був розглянутий акт перевірки від 11.03.2006 року №16-Е та за наслідками розгляду акту була прийнята постанова від 21.09.2006 року №1194 Про накладення штрафу на Одеську залізницю за порушення ліцензійних умов з постачання і передачі електричної енергії.
Відповідно до положення про порядок накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 1999 року № 1312 та ст. 27 Закону України „Про електроенергетику” на позивача відповідачем був накладений штраф у розмірі 85 000, 00 грн. за порушення пунктів 2.12, 3.1.1 та 3.4.1 ліцензійних умов з постачання електричної енергії та пунктів 2.11, 3.1.1 та 3.5.1 ліцензійних умов з передачі електроенергії, а також ст. 15№ Закону України „Про електроенергетику”, щодо порядку проведення розрахунку на оптовому ринку електричної енергії, ПКЕЕ щодо невідповідності договорів на постачання електроенергії та спільне використання технологічних мереж основного споживача типовим договорам і щодо формування кошторису витрат. Зобов’язано позивача усунути порушення у строк до 01.11.2006 року, а саме пунктів 2.11, 3.1.1 та 3.5.1 ліцензійних умов з передачі електроенергії, пунктів 2.12, 3.1.1 та 3.4.1 ліцензійних умов з постачання електричної енергії, ст. 15№ Закону України „Про електроенергетику” та Правил користування електроенергією. Також позивача попереджено про анулювання ліцензій у разі невиконання постанови.
Виходячи з позовних вимог позивача, слід зазначити, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Крім того, слід звернути увагу на те, що обов’язковою умовою визнання акта недійсним або його скасування є також порушення, у зв’язку з прийняттям відповідного акта, прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі.
За результатами розгляду справи таких фактів порушень з боку відповідача не встановлено, а тому у суду немає достатніх, обґрунтованих, правових підстав для задоволення позову.
З цього приводу слід звернути увагу на те, що ст. 15№ Закону України „Про електроенергетику” визначено, що Споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Тотожні вимоги встановлені п. 6.3 Правил користування електроенергією де визначено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
Судом встановлено, що грошові кошти які сплачувались споживачами електроенергії, відповідно до договорів укладених з позивачем, за спожиту електроенергію на поточний рахунок Одеської залізниці, а не на рахунок зі спеціальним режимом використання, що є істотним порушенням вимог Закону України „Про електроенергетику” та Правил користування електричною енергією.
Щодо подальшого використання отриманих грошових коштів, то в наступному, отримані позивачем грошові кошти перераховувались на рахунки енергопостачальних компаній, у яких позивач здійснював закупівлю електроенергії. При цьому позивачем виставлялись рахунки споживачам за тарифами за якими Одеська залізниця здійснювала закупівлю електроенергії у енергопостачальників. Разом з тим, зі своїх споживачів, окрім плати за спожиту ними електроенергію, позивачем стягувалась плата за витрати на утримання технологічних електромереж. Таким чином, можна зробити висновок про те, що позивач веде підприємницьку діяльність з постачання та передачі електроенергії, хоча його діяльність за своїми ознаками і не спрямована на одержання прибутку.
Як вбачається з матеріалів справи, підприємство позивача є членом Оптового ринку електроенергії (ОРЕ), але закупівлю електричної енергії на ОРЕ не здійснює. Але, з наданих до суду примірників договорів видно, що позивач фактично є постачальником електричної енергії для своїх споживачів, незважаючи на те, що відповідно до укладених договорів з іншими постачальниками електричної енергії діє як основний споживач, що на думку суду є порушенням положень Закону України „Про електроенергетику”. З пояснень викладених у ході судового розгляду справи стало відомо про відсутність у споживачів позивача відповідних договорів з постачальниками електричної (ВАТ „УІФК”, ВАТ ЕК „Одесаобленерго” тощо), а є лише договір укладений з позивачем та договори про сумісне використання електромереж.
Слід зазначити, що за своїми ознаками зазначені договори не відповідають типовим договорам, оскільки пунктом 5.2. Правил користування електричною енергією встановлено, що при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору. При цьому згаданим пунктом передбачено, що умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії. Встановлені обставини також підтверджуються актом від 11 серпня 2006 року №16 –Е.
Також, відповідно до Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом затверджених постановою НКРЕ України від 13.06.1996 року №15/1 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 серпня 1996 року за № 433/1458, а саме п. 3.1.1 ліцензіат (позивач по справі) повинен надавати НКРЕ звітність передбачену Мінфіном та Держкомстатом України та додаткову звітність з ліцензованої діяльності, визначену НКРЕ в установленому порядку. Пунктом 2.12. згаданих умов та правил встановлено, що через шість місяців після отримання Ліцензії, а потім через кожні шість місяців ліцензіат складає і надсилає до НКРЕ письмовий звіт про виконання ним вимог, викладених у п. п. 2.9 –2.11, за попередні шість місяців. НКРЕ в будь-який час може звільнити тимчасово або безстроково ліцензіата від зобов'язання подавати такий звіт, про що надсилається письмове повідомлення. Пунктом 3.4.1. передбачено обов’язок ліцензіата діяти згідно із законодавством України та іншими нормативними документами. Зазначені вимоги також передбачені Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами затверджених постановою НКРЕ України від 13.06.1996 року №15 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26 липня 1996 року за № 408/1433.
Під час розгляду справи, судом було встановлено, що позивач здійснює діяльність з порушеннями згаданих Умов та правил постачання та передачі електроенергії.
Посилання позивача на те що він не працює за отриманими ліцензіями, в зв’язку з відмовою НКРЕ України у затвердженні тарифів на електроенергію, а втім позивач вимушений закупляти електроенергію у енергетичних компаній, в зв’язку з чим він не допускає порушення ліцензійних умов при здійсненні підприємницької діяльності, а тому відповідач необґрунтовано прийняв постанову, якою застосував до нього санкції, судом не приймаються до уваги та відхиляються, оскільки відповідно до ст. 10 Закону України „Про природні монополії” суб'єкти природних монополій зобов'язані вести окремий бухгалтерський облік за кожним видом діяльності, що підлягає ліцензуванню. Також згідно Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом від 13.06.1996 року №15/1 та Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами 13.06.1996 року №15 ліцензіата (позивача по справі) зобов’язано вести бухгалтерський облік і готувати фінансові звіти з регульованих видів діяльності окремо від обліків та звітів з інших видів діяльності.
Як вбачається з позову та пояснень представників позивача, зазначені вимоги ним не виконані з огляду на специфічність і складність підприємства позивача, яке має електрообладнання, що істотно відрізняється від обладнання інших енергопостачальних підприємств, та як і інші залізниці займає особливе положення в енергетичній системі України.
Але слід звернути увагу на те, що закони та підзаконні акти не встановлюють окремих положень для „специфічних” підприємств, стосовно порядку ведення бухгалтерського обліку та надання фінансових звітів з регульованих видів діяльності. Наведеними вище нормативними актами чітко встановлено, що бухгалтерський облік і фінансова звітність з регульованих видів діяльності ведеться окремо від обліків та звітів з інших видів діяльності. До наведеного вище слід додати, що закон не ставить, порядок затвердження тарифів НКРЕ в залежність від причин неможливості ведення окремого бухгалтерського обліку та надання окремих фінансових звітів з регульованих видів діяльності.
Таким чином, в процесі розгляду справи позивачем до суду не було доведено належним чином виконання вимог пунктів зазначених Умов та Правил, або спростовано факти які були встановлені відповідачем під час здійснення перевірки та при прийнятті оскаржуваної постанови, а тому суд дійшов висновку про відсутність, за вимогами ст. ст. 69 –71 Кодексу адміністративного судочинства України, фактів та відомостей, які би свідчили про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог.
Отже, оцінюючи надані документальні докази та викладені у судових засіданнях доводи сторін в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У позові Державного підприємства Одеська залізниця до Національної комісії регулювання електроенергетики України про скасування постанови НКРЕ від 21.09.2006 року №1194 про накладення на Одеську залізницю штрафу у розмірі 85 000, 00 грн. відмовити у повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови господарського суду Одеської області складено 05.02.2007 року.
Головуючий суддя Могил С. К.
Суддя Петров В. С.
Суддя Літвінов С. В.