Справа №22ц-1227, 2008р. Головуючий в 1-й інстанції
Завальнюк І.В.
Категорія: Доповідач - Вербицька Л.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року червня місяця «09» дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Вербицької Л.І.
Суддів: Колісниченко А.Г., Кузнєцової О.А.
при секретарі - Літвіновій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 04 березня 2008 року за позовом
ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Скульський А.А., органи опіки та піклування Комсомольського району м. Херсона, про визнання договору частково недійсним та визнання права власності на 1/2 частини квартири, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2007 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, з яким вона з 2001 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах. Квартира АДРЕСА_1 була придбана за їх спільні кошти внаслідку створення спільної сумісної власності, але за домовленістю була оформлена на ОСОБА_6. Позивачка просила визнати частково недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири, зазначивши її покупцем разом з ОСОБА_6 та визнати за нею право власності на 1/2 частими квартири. Просила також поновити строк позовної давності, як пропущений з поважних причин.
Рішенням суду позов задоволено. Постановлено: визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Скульським А.А., зазначивши ОСОБА_5 покупцем квартири разом з ОСОБА_6;
- визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частини квартири.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати, постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального закону, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також недоведеність обставин, які суд визнав доведеними.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню.
2
Задовольняючи позовні вимоги суд дійшов висновків про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з грудня 2001 року проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, а тому при наявності письмової угоди про створення спільної власності ОСОБА_5 має право на 1/2 частини квартири. При цьому суд на підставі ст. 48 ЦК України ( в редакції 1963 року) визнав частково недійсною угоду купівлі-продажу квартири, зазначивши ОСОБА_5 покупцем разом з ОСОБА_6 та зазначив у рішенні, що строк позовної давності позивачкою не пропущений, оскільки про порушення своїх прав вона дізналася тільки після смерті ОСОБА_6.
Однак, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки до них суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального закону, а також при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідності висновків суду обставинам справи.
У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України зазначені порушення є підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.
Застосувавши ст. 17 Закону України «Про власність», що регулює спірні правовідносини, суд фактично визнав спірну квартиру спільною сумісною власністю позивачки та ОСОБА_6.
У відповідності з вимогами ч.1 ст. 17 Закону України «Про власність» спільною сумісною власністю є майно придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачкою не надано суду, а судом не встановлено, належних та допустимих у спірних правовідносинах доказів на підтвердження факту проживання з ОСОБА_6 однією сім'єю на час укладення угоди купівлі-продажу квартири, а також факту придбання цієї квартири внаслідок їх спільної праці.
Суд безпідставно прийняв до уваги надану позивачкою ксерокопію договору про створення спільної власності, оскільки згідно ст. 64 ЦПК України такий доказ у вигляді ксерокопії належним письмовим доказом визнаний бути не може. Оскільки судом не встановлений сам факт наявності оригіналу письмового договору про створення спільної власності, визнання судом поважною причиною відсутності цього документу і прийняття ксерокопії як доказ є безпідставним.
При цьому обставини, викладені у зазначеній ксерокопії договору, протирічать поясненням продавця спірної квартири ОСОБА_1, яка в судовому засіданні пояснювала, що розписок ніяких не писала, грошей від ОСОБА_5 не отримувала, а угоду купівлі-продажу укладала тільки з ОСОБА_6, від якого і отримала гроші за квартиру.
На підставі зазначених пояснень ОСОБА_1 суд обґрунтовано не прийняв до уваги надану позивачкою розписку про отримання ОСОБА_1 від неї грошей за квартиру. Розписка надрукована машинописним текстом та датована тією ж датою, що і ксерокопія договору про створення спільної власності.
Крім того, безпідставним є і посилання суду на інші письмові докази, як на підтвердження факту проживання позивачки з ОСОБА_6 однією сім'єю. Так, зазначені судом документи щодо страхування життя ОСОБА_5 та платіжні документи на придбання позивачкою будівельних матеріалів стосуються обставин, що відбулися у 2006 році, втім, факт проживання однією сім'єю має доводитися на час придбання спірного майна - лютий 2003 року.
За таких обставин судом не могли бути прийняті до уваги пояснення свідків щодо причетності позивачки до придбання ОСОБА_6 у 2003 році спірної квартири. Позивачкою не доведено розмір свого вкладу в придбання квартири, наявність домовленості про створення спільної власності, факт проживання з
3
ОСОБА_6 однією сім'єю на час укладення угоди купівлі-продажу квартири та її придбання внаслідок сумісної праці та за сумісні кошти.
Задовольняючи позов в частині визнання угоди купівлі-продажу частково недійсною, суд не вірно застосував норми матеріального закону, а саме, ст. 48 ЦК України (в редакції 1963 року).
Відповідно до роз'яснень даних у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України стаття 48 ЦК України застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами й організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними ( ст. 45-47, 49-58 ЦК України); у разі визнання угоди недійсною за ст. 48 ЦК України суд повинен у рішенні послатись і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає.
Позивачкою не зазначалося, які саме вимоги та якого закону були порушені при укладенні угоди купівлі-продажу квартири 18.02.2003 року. Судом також цього не встановлено і в рішенні не зазначено.
Не є переконливими і доводи суду щодо тих обставин, що позивачкою не пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення свого права вона дізналася після смерті ОСОБА_6. Так, факт неоспорення ніким її права на квартиру не свідчить про те, що вона не знала про порушення цих прав. Позивачкою зазначаються в обґрунтування заявлених вимог ті обставини, що шлюб з ОСОБА_6 не був зареєстрований, що спірна квартира була оформлена на ОСОБА_6, про що вона знала на час укладення угоди.
За таких обставин, зважаючи на те, що вимоги позивачкою заявлені після смерті ОСОБА_6, колегія суддів приходить до висновку, що позивачкою без поважних причин пропущений строк позовної давності для звернення до суду, передбачений цивільним законодавством та поновленню не підлягає.
Оскільки заявлені позивачкою позовні вимоги є не доведеними і безпідставними, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 48, 71, 76, 80 ЦК України ( в редакції 1963 року), ст. 17 Закону України «Про власність», ст. ст. 60, 64, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 04 березня 2008 року скасувати, постановити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити за необґрунтованістю.
Рішення набирає чинності після проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців до Верховного Суду України у касаційному порядку.