АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОСОБА_1
Справа №22-ц/2690/888/12 Головуючий в 1 інстанції – Луценко О.М.
Доповідач - Желепа О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого: Желепи О.В.
Суддів: Кабанченко О.А., Іванченка М.М.
При секретарі: Мившук В.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сімє’ю та поділ майна, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін їх представників, свідків, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04.10.2011 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сімє’ю та поділ майна – відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 ‘євої О.В. в повному обсязі.
При цьому посилається на те, що суд неповно з ‘ясував обставини справи, які мають значення для її вирішення, не дослідив докази надані позивачем на підтвердження її вимог про встановлення факту проживання однією сім ‘єю, не допитав свідків, про що позивачкою було заявлено клопотання, не прийняв інші докази. Суд також порушив норми матеріального права, відмовивши в позові, виходячи з відсутності у позивача права на обов ‘язкову долю в спадщині, та не застосувавши норми Сімейного Кодексу України, відповідно до яких позивачка набула права власності на Ѕ майна придбаного під час сумісного проживання з ОСОБА_7
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_6 ‘євої О.В., суд першої інстанції виходив з того, що остання не має права на обов ‘язкову частку в спадщині, після смерті ОСОБА_7, а тому не має права на поділ спадкового майна.
Колегія суддів з таким висновком погодитись не може, так як суд його зробив без повного з ‘ясування всіх обставин справи , які мають значення для її вирішення , рішення суду не відповідає вимогам закону, є необґрунтованим, в ньому не зазначені будь-які норми матеріального права на підставі яких суд вирішив спір.
Звертаючись з позовом ОСОБА_6 ‘єва О.В., посилалась на те, що вона з лютого 2001 року по кінець грудня 2009 року проживала однією сім ‘єю з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання ними за спільні кошти було придбано 4 автомобілі, мотоцикл, причіп та меблі, перелічені в позовній заяві.
ОСОБА_7 помер 23 жовтня 2010 року.
Посилаючись на ст.ст. 69-71, 74 Сімейного Кодексу України, позивачка просила суд виділити їй автомобіль «Опель Астра» придбаний в 2008 році, а також меблі та побутову техніку, решту майна вона просила залишити у власності спадкоємців.
Також, оскільки в зареєстрованому шлюбі вона з ОСОБА_7 не перебувала, позивачка просила встановити факт проживання однією сім ‘єю.
Відповідно до ст.74 Сімейного Кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім ‘єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На підтвердження позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім ‘єю, позивачкою до суду першої інстанції була надані наступні докази: в тексті позовної заяви було заявлено клопотання про допит свідків та долучені письмові докази : постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, договір про надання послуг електрозв ‘язку від 05.11.2009 року та облікові картки приватного АТМ.
В порушення вимог ст. 168 ЦПК України, суд першої інстанції клопотання позивачки про допит свідків не розглянув, внаслідок чого обмежив сторону позивача в праві надати докази на підтвердження заявлених нею позовних вимог.
Враховуючи вимоги ст. 303 ЦПК України, апеляційним судом, аналогічне клопотання було задоволено і всі свідки про допит яких позивачка просила в суді першої інстанції були допитані.
Так свідок ОСОБА_8, яка є подругою та кумою позивачки пояснила, що ОСОБА_6 ‘єва ОСОБА_3 з 2001 по кінець 2009 року проживала разом з ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_1. Вона часто бувала в гостях у ОСОБА_3 і тому їй відомо про спільне проживання останньої з ОСОБА_7. Також їй відомо, що чоловік подарував ОСОБА_3 на захист дисертації автомобіль, дуже добре до неї ставився, а коли той захворів то зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що діти перешкоджали їх відносинам і робили все, щоб відібрати спільно нажите майно.
Свідок ОСОБА_9, пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_7, мешкає також по проспекту Перемоги і їй відомо, що позивачка проживала разом з ОСОБА_7 в квартирі 21. При цьому свідок показала, що вона декілька разів була в гостях і її приймали ОСОБА_7 та ОСОБА_3, як чоловік і дружина. Також їй відомо, що ОСОБА_7 подарував ОСОБА_3 автомобіль, яким та користувалась.
Свідок ОСОБА_10 показала суду, що вона є Головою Мотижинської сільської ради Макарівського району, позивачку вона знає як мешканку с. Мотижина. Також свідок показала, що ОСОБА_7 представив їй позивачку як свою дружину. Про характер взаємовідносин між ними їй достовірно нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_6, який був колегою по роботі ОСОБА_7 показав, що йому також відомо, що позивачка і ОСОБА_7 проживали разом, а також спільно займались діяльністю в громадському фонді. Свідок також підтвердив, що ОСОБА_7 повідомив йому, що він подарував ОСОБА_10 на захист дисертації автомобіль. Крім того на запитання представника відповідача, свідок повідомив, що ОСОБА_7 розповідав йому також і про інших жінок з якими підтримував стосунки . Свідок також повідомив, що після того як ОСОБА_7 захворів, позивачка з ним не спілкувалась.
Свідок ОСОБА_11 повідомила суду, що вона проживає в с. Мотижині, позивачка є її сусідкою, а тому вона підтвердила суду, що в приватному будинку в с. Мотижині позивачка проживала разом з ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_12 показала суду, що вона є близькою подругою ОСОБА_6 ‘євої ОСОБА_12 також є її колегою, і їй відомо, що ОСОБА_6 ‘єва тривалий час до кінця 2009 року проживала з ОСОБА_7, як одна сім‘я, вони разом відпочивали, разом здійснювали покупки. ОСОБА_7 подарував ОСОБА_12 автомобіль, дуже добре до неї відносився. В кінці 2009 року стосунки були припинені через хворобу ОСОБА_7 та поведінку його дітей, які не допускали ОСОБА_12 до ОСОБА_7.
Також в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 18 квітня 2010 року зазначено, що під час перевірки звернення ОСОБА_6 ‘євої О.В. встановлено що вона тривалий час проживала у громадському шлюбі з ОСОБА_7.
В листопаді 2009 року ОСОБА_6 ‘євою О.В. був укладений договір на користування послугами електрозв ‘язку за адресою : пр-т Перемоги 37б.2 кв.21.
Відповідачі, заперечуючи проти позову, пояснили суду, що їх батько ОСОБА_7 за свого життя спілкувався з різними жінками. Коли вони приходили до батька то позивачку вони не бачили, а тому не можуть визнати той факт, що їх батько проживав з останньою як з цивільною дружиною 9 років. Так як позивачка не надала докази на підтвердження того, що вона з батьком вела спільне господарство та мала з ним спільний бюджет, а також доказів на підтвердження того, що майно, яке позивачка просила їй виділити було придбано під час спільного проживання з їх батьком просили в задоволені позову відмовити.
Оцінюючи вищенаведені докази позивача в їх сукупності, колегія суддів, приходить до висновку, що позивачка не довела, що вона на протязі 2001-2009 року проживала однією сім ‘єю з ОСОБА_7, та вела з ним спільне господарство.
Слід зазначити, що покази свідків не узгоджуються між собою з приводу місця спільного проживання ОСОБА_6 ‘євої О.В. та ОСОБА_7 , а також періоду такого проживання.
Так із всіх допитаних свідків, лише ОСОБА_8 та ОСОБА_12 показали, що їм достовірно відомо про тривалість та характер взаємостосунків ОСОБА_6 ‘євої О.В. та ОСОБА_7
Проте до показань вказаних свідків суд відноситься критично, тому, що вказані особи є близькими подругами позивачки, а тому є зацікавленими особами у вирішенні спору на користь останньої.
Решті свідків достовірно не відомо про характер взаємовідносин позивачки з ОСОБА_7
Також слід зазначити, що показання свідків з приводу подарунку позивачу автомобіля, спростовуються письмовими доказами, з яких вбачається, що всі автомобілі ОСОБА_7 придбавались на його ім ‘я.
Та обставина, що позивачка була зазначена в технічному паспорті, як користувач автомобіля «Опель» не є безумовним доказом того, що вона проживала з ОСОБА_7 однією сім ‘єю, та вела з ним спільне господарство .
Доводи позивачки про те, що ОСОБА_7 подарував їй за життя Ѕ частину будинку в с. Мотижині не доводить факту спільного проживання в конкретний заявлений період.
Надані апеляційному суду фотознімки також не є доказом факту спільного проживання, тому, що на вказаних знімках позивачка та ОСОБА_7 в більшості випадків знаходиться на відпочинку , або ж на святкуванні різних свят, що не є доказом сталих сімейних стосунків.
Посилання в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи на встановлення факту проживання позивачки в цивільному шлюбі з ОСОБА_7 не є належним та допустимим доказом, тому, що вказаний висновок зроблений на підставі пояснень самої позивачки .
Приєднаний до матеріалів справи договір на надання послуг електрозв ‘язку від листопада 2009 року також не може бути прийнятий як доказ факту спільного поживання, тому, що відсутні будь-які дані про те, що цей договір укладався зі згоди власника квартири 21 по пр.-ту Перемоги 37б.2 - ОСОБА_7 Крім того вказаний документ наданий в ксерокопії, оригінал його для огляду суду не надавався.
З ‘ясовуючи та перевіряючи наявність майна, яке просила позивачка поділити, апеляційним судом було встановлено, що на час розгляду справи в наявності є лише автомобіль «Опель», який придбаний в 2008 році та мотоцикл «Ямаха» - дата придбання 2007 рік. Щодо решти майна відповідачі пояснили, що ними воно в спадщину не прийнято і де воно знаходиться на час розгляду справи їм достовірно не відомо.
З приводу меблів, перелік яких позивачка зазначила в позовній заяві, то слід зазначити, що позивач не надала суду будь-яких доказів на підтвердження того де знаходиться вказане майно, а також в позовній заяві не описані детальні ознаки вказаного майна, що унеможливлює проведення його ідентифікації.
Не надано суду також доказів з приводу вартості майна, частину якого позивачка просила виділити їй.
Слід зазначити, що позивачка просила виділити їй автомобіль «Опель», придбаний в 2008 році, разом з тим, відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості від 16 квітня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_6 ‘єва О.В. придбала квартиру 55 в м. Києві по вул. Гарматній 21, остання в договорі зазначила, що станом на 16 квітня 2008 року вона не перебуває в стосунках з чоловіком, що були б підставою для виникнення права спільної сумісної власності.
Позивачка не заперечувала в судовому засіданні апеляційного суду, що в договорі нею про таке зазначалось і що він нею підписаний, проте остання просила це не враховувати, так як їй би не надали кредит.
Таким чином, судом встановлено, що в 2008 році, позивачка та ОСОБА_7 придбавали різне майно, кожен на своє ім ‘я, що свідчить про те, що останні мали кожен свій бюджет і не придбавали в цей період майно у спільну власність.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що належних та допустимих письмових доказів, які б свідчили про сталі сімейні стосунки позивачки з ОСОБА_7 в період з 2001 по кінець 2009 року суду не надано, колегія суддів приходить до висновку, що в позові ОСОБА_6 ‘євій О.В. слід відмовити через недоведеність заявлених позовних вимог.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції є необгрутованим, в ньому не зазначені будь-які норми матеріального права на підставі яких суд вирішував заявлені позовні вимоги, а також враховуючи, що вимоги про встановлення факту спільного проживання взагалі судом не розглянуті, в рішенні не зазначено, які обставини судом встановлені, щодо цих вимог та до яких висновків прийшов суд на підставі встановлених обставин, колегія суддів, керуючись вимогами ст. 309 ЦПК України, вважає за необхідне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення з приводу заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319, ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2011 року – скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сімє’ю та поділ майна – залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: