Справа № 354/914/13-ц

Провадження по справі № 2/354/173/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2015 року м.Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

в складі : головуючої – судді Гребик Л.В.

секретаря Петращук Т.Ю.

з участю: відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче справу за позовомОСОБА_3 , правонаступник якої - ОСОБА_4, до ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору дарування недійсним, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 міської ради Івано-Франківської області.

04.03.2014 року позивачка ОСОБА_3 померла, ухвалою Яремчанського міського суду від 20.04.2015 року правонаступником померлої позивачки залучено до участі у справі її спадкоємця за законом і заповітом ОСОБА_4

Ухвалою Яремчанського міського суду від 22.06.2015 року третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, залучено приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Позивачка позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири в смт.Ворохта по вулиці Довбуша, 8. У вказаній квартирі зареєстрований відповідач, який є її онуком. Маючи похилий вік і мінімальну пенсію, вона сподівалася, що відповідач буде її доглядати та надавати матеріальну допомогу. Але своїх обіцянок по догляду за позивачкою відповідач не виконував. Вона звернулася в суд з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття його з реєстрації. Під час розгляду справи в квітні 2013 р. позивачці стало відомо про договір дарування квартири, укладений між нею і відповідачем. Позивачка вважала, що вона підписувала договір довічного утримання , позаяк квартира є єдиним її житлом. Вона сподівалася, що відповідач доглядатиме її до смерті, а в подальшому квартира залишиться йому. Позивачка не мала наміру дарувати квартиру, бо в ній жила. Але відповідач не надавав їй належного догляду, а свої обов’язки переклав на сусідку. Через це позивачка іноді голодувала і мерзла, її пенсія невідомо на що витрачалася, вона не мала можливості придбати необхідні ліки. Відповідач збирався перевести її до інтернату для перестарілих осіб. Позивачка вказувала, що нотаріусом їй не було роз’яснено суть та наслідки правочину . Через поганий зір, похилий вік та стан здоров’я позивачка не могла прочитати те, що підписує, вірячи відповідачу та нотаріусу. Позивачка вважає, що відповідач та нотаріус ввели її навмисно в оману, замовчавши суть правочину. Позивачка просила визнати недійсним договір дарування квартири від 01.11.2008 р., укладений між нею та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі за №3915.

Правонаступник позивачки ОСОБА_4 в судовому засіданні 22.06.2015 року позов підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та пояснила, що в липні 2008 року позивачка ОСОБА_3 отримала перелом ноги, належного лікування їй не було забезпечено, на час укладення договору вона перебувала в хворобливому стані і потребувала допомоги та догляду. Тому вважала, що підписує договір довічного утримання і всі подальші дії відповідача свідчили про те , що він здійснював догляд та утримання як за договором довічного утримання. Згідно умов договору дарування обдарований мав зобов»язання матеріального характеру перед дарувальником , зокрема, в п.9 оспорюваного договору зазначено, що обдарований зобов»язується надати право довічного користування дарунком дарувальнику, що суперечить вимогам ст.717 ЦК України і стверджує, що позивачка не мала наміру дарувати відповідачу квартиру. Вона помилялася щодо природи правочину, мала поганий зір і самостійно договір не читала. В 2011 році відповідач перестав здійснювати належний догляд за позивачкою, не забезпечив їй належне лікування, вона була залежною від відповідача, який її ізолював , не надаючи можливості спілкуватися з нею. Правонаступник зазначає, що в грудні 2011 року забрала позивачку до себе у м. Київ.

В судове засідання 10.07.2015 року правонаступник позивачки ОСОБА_4 не з»явилася, звернувшись з клопотанням про закінчення розгляду справи у її відсутності за наявними в справі доказами, зазначивши, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1, заперечуючи позовні вимоги , зазначив , що позивачка ОСОБА_3 була його бабусею , а ОСОБА_4 є її дочкою. Ще за життя діда ОСОБА_3 вирішила подарувати йому квартиру, для чого він запросив приватного нотаріуса ОСОБА_5 для вчинення правочину на дому , оскільки ОСОБА_3 була похилого віку та страждала на хворобу ніг. ОСОБА_3 була грамотною людиною, працювала вчителем, на час укладення договору повністю усвідомлювала значення своїх дій. Договір дарування був прочитаний ним з ОСОБА_3 в присутності нотаріуса, який роз»яснив умови та зміст договору. У них з ОСОБА_3 жодних домовленостей щодо її утримання ніколи не було, оскільки він проживає і працює у м.Івано-Франківську і не мав можливості постійно перебувати разом з нею. Після укладеного правочину в їхніх стосунках нічого не змінилося і він допомагав дарувальнику та доглядав її по можливості як рідній людині, а не за якимись умовами. Відповідач зазначає, що позов зумовлений намаганнями правонаступника ОСОБА_4 заволодіти майном ОСОБА_3, зокрема, ОСОБА_4 намагалася визнати ОСОБА_3 недієздатною , заявивши про це безпідставні позовні вимоги , які в подальшмоу залишила без розгляду , а також незаконно помістила ОСОБА_3 у психіатричну лікарню , де він знайшов бабусю та забрав додому.

Третя особа - приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не прибув , про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином , причини неприбуття суду не повідомив, що є підставою розгляду справи у його відсутності .

Суд, заслухавши правонаступника позивачки, відповідача , дослідивши письмові докази та оцінивши досліджені докази в сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено , що згідно нотаріально посвідченого договору від 01.11.2008 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 міської ради Івано-Франківської області, яка належала їй на праві власності .

Позивачка ОСОБА_3 та її правонаступник ОСОБА_4 оспорюють вказаний правочин з тих підстав, що позивачка не мала наміру укладати договір дарування квартири, яка була її єдиним житлом. Підписуючи договір, позивачка вважала укладеним договір довічного утримання, оскільки сподівалася , що відповідач ОСОБА_1 буде її доглядати та надавати матеріальну допомогу. ОСОБА_3 указувала, що їй не було роз»яснено суть та наслідки договору , а через поганий зір , похилий вік та стан здоров»я вона не могла прочитати те, що підписує. Відповідач та нотаріус навмисно ввели її в оману, замовчавши суть правочину.

Зазначені доводи позивача та правонаступника щодо недійсності правочину є недоведеними та безпідставними , виходячи із наступного.

Як вбачається з п. п. 4, 5 договору дарування, дарувальник свідчив про те, що укладання цього договору не пов’язане із виконанням обдаровуваним будь-яких дій майнового або немайнового характеру на користь дарувальника зараз або в майбутньому; сторони підтвердили, що укладання договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які стосуються дарування.

Одночасно нотаріусом роз'яснено сторонам наслідки укладення вказаного договору, зокрема, положення ст. ст. 229, 230, 231, 233, 234, 235, 717, 721, 727 ЦК України ст. 65 СК України.

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, шо встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Статтею 719 ЦК України передбачено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За приписами ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину. прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 230 ЦК України встановлені правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, відповідно до яких, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до вимог ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Допитаний як свідок третя особа - приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5 суду ствердив, що посвідчив оспорюваний правочин в смт. Ворохта по місцю проживання дарувальника восени 2008 року, оскільки за станом здоров»я дарувальник не могла прибути до нотаріальної контори. До посвідчення договору він їздив до ОСОБА_3, з»ясовував у неї який правочин вона бажає вчинити, роз»яснив суть договору дарування та договору довічного утримання, залишив їй проект договору дарування. Через декілька днів він приїхав з відповідними документами, необхідними для посвідчення правочину на дому, і посвідчив оспорюваний правочин, який бажала укласти ОСОБА_3 При укладенні договору роз»яснив їй, що укладається договір дарування, дарувальник прочитала договір, він ще раз прочитав їй зміст договору, жодних вад зору у ОСОБА_3 не було, а мало місце захворювання ніг, що жодним чином не перешкоджало дарувальнику прочитати укладений договір, підписати його власноручно, усвідомити його зміст. Один екземпляр договору він залишив дарувальнику. При укладенні правочину ОСОБА_3 на його пропозицію категорично відмовилася укладати договір довічного утримання.

Посилання позивачки та її правонаступника ОСОБА_4 на те, що відповідач та нотаріус при посвідченні оспорюваного договору навмисно ввели позивачку в оману, замовчавши суть правочину, не обґрунтовані жодними доказами.

На спростування показань приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та даних, зазначених у договорі про те, що укладання оспорюваного договору відповідало інтересам дарувальника ОСОБА_3, її волевиявлення було вільним, усвідомленим, умови договору були для неї зрозуміліми і відповідали реальній домовленості сторін, договір не приховував іншого правочину, позивачкою та правонаступником ОСОБА_4 жодних доказів не надано.

Указуючи як на підставу недійсності договору дарування про те, що ОСОБА_3 хотіла проживати в квартирі до смерті, позивачкою та її правонаступником не вказано, яким чином вона втратила таку можливість з укладанням оспорюваного договору.

З роз'яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вбачається, що відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Однак , належних доказів того, що при укладенні договору дарування ОСОБА_3 діяла під впливом помилки і що така помилка дійсно мала місце та вона має істотне значення позивачкою та її правонаступником суду не надано .

Посилання позивачки та її правонаступника на той факт, що позивачку було введено в оману, оскільки нотаріусом не було належно роз’яснено їй що саме вона підписує, що за станом здоров»я вона не змогла прочитати оспорюваний правочин жодними доказами не підтверджено.

Показання свідка ОСОБА_6 про те, що в 2014 році після переїзду на проживання до своєї дочки ОСОБА_4 в м. Київ позивачка ОСОБА_3 стверджувала, що не дарувала квартиру онуку , а склала заповіт, не підтверджують факту укладення правочину під впливом помилки та обману, тобто обставин, якими обгрунтовуються позовні вимоги .

Згідно ч.ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки факт укладення оспорюваного правочину під впливом обману та внаслідок помилки не підтверджено належними та допустимими доказами , позовні вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним до задоволення не підлягають.

Договір дарування правонаступником ОСОБА_4 оспорюється також з тих підстав, що він суперечить вимогам ст.717 ЦК України, оскільки встановлює обов»язок обдаровуваного надати право довічного користування дарунком дарувальнику. Зазначену обставину правонаступник вважає як підставу для висновку про те, що позивачка вважала укладений договір договором довічного утримання

За змістом ст.717 ЦК України договір, шо встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

У п.9 оспорюваного договору дарування зазначено, що обдарований зобов»язується надати право довічного користування дарунком дарувальнику.

Як ствердив в судовому засіданні приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5 станом на 2008 рік у всіх договорах дарування він зазначав такий пункт згідно методичних рекомендацій Міністерства юстиції України 2006 року , видання було здійснено за сприяння прогорами МАТРА в рамках українсько-нідерландського проекту «Впровадження Цивільного кодексу в Україні» , до якого було долучено зразок договору дарування із зазначенням такого пункту. Вказуючи на необхідність включення такого пункту до договору дарування Міністерство юстиції виходило з того, що існують певні випадки , які не можна вважати порушенням ознаки безоплатності договору дарування, серед яких: покладення на обдаровувану особу обов»язку на користь дарувальника, наприклад, дарувальник залишає за собою право проживання у подарованому будинку, обдаровуваний у цьому випадку зобов»язаний надати можливість здійснення такого права дарувальником .

Характерною ознакою дарування є його безоплатність, тобто за договором дарування відсутній зустрічний еквівалент у вигляді майна або грошових коштів. Дарувальник не має права вимагати від обдарованої особи зустрічних дій майнового чи немайнового характеру.

Однак, у даному випадку оспорюваний договір дарування за своєю природою є безоплатним, оскільки зазначене в п. 9 договору зобов»язання не можна розглядати як зустрічне надання з боку обдарованого дарувальнику якихось матеріальних благ. Виникнення зобов»язання з боку дарувальника не веде до зменшення майна обдарованого і не сприяє збільшенню майна дарувальника, тобто вищезазначена умова не має майнового характеру.

За таких обставин правові підстави для висновку про те, що оспорюваний правочин укладено з порушенням вимог ч. 2 ст. 717 ЦК України , а отже не є договором дарування, відсутні.

Зважаючи на вищенаведене, заявлені позовні вимоги про визнання договору дарування недійсним до задоволення не підлягають.

На підставі ст.ст. 203, 215 , 229 , 230, 717 , 719 ЦК України та керуючись ст.ст. 213-215  ЦПК України, суд,-

вирішив:

в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_2 міської ради Івано-Франківської області від 01.11.2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5, відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Яремчанський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: ОСОБА_7