РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.06                                                                                 Справа № 6/245.

Суддя Василенко Т.А., розглянувши матеріали справи за позовом

Державного територіально- галузевого об’єднання «Південно –Західна залізниця», м.Київ

до Акціонерного товариства закритого типу «Луганський завод «Сантехдеталь», м. Луганськ

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову,  з боку відповідача – Відкрите акціонерне товариство «Завод сантехнічних заготовок», м. Київ

про стягнення  27 025 грн. 00 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача     -   Сторожук Ю.В., дов. № 411-ню від 04.04.06;

від відповідача –Сагін А.Г., дов. № 03/368 від 27.06.06.;

від 3-ї особи –не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 27 025 грн. 00 коп. штрафу, згідно ст.ст. 118,122 Статуту залізниць за неправильне зазначення  відомостей, а саме коду вантажоодержувача в залізничній накладній.

Відповідач надав до суду відзив за яким позовні вимоги не визнає та зазначає наступне.

Між відповідачем та вантажоодержувачем –ВАТ «Завод сантехнічних заготовок», було підписано договір поставки № 2106/2005 від 21.06.2005., згідно умов якого відвантаження продукції здійснюється залізничним транспортом, згідно специфікацій або рахунків – фактур, в яких вантажоодержувач  вказує відвантажувальні реквізити.

13.01.2006. відповідачем від ВАТ «Завод сантехнічних заготовок» було отримано специфікацію №1, в якій не було вказано відвантажувальних реквізитів, тому відповідачем були використані відвантажувальні реквізити з договору поставки – м. Київ, ст. Святошин Південно –Західної залізниці, код 3222407, гілка заводу (код) 4154.

Згідно вказаної вище специфікації, 14.01.2006. відповідачем було відправлено продукцію на адресу ВАТ «Завод сантехнічних заготовок», з оформленням та перерданням відповідних документів.

Своїм повідомленням № 1045 від 18.01.2006., ВАТ «Завод сантехнічних заготовок»повідомив відповідача про зміну своїх відвантажувальних даних, а саме: гілка заводу (код) 2563. На підставі цього відповідач, своїм листом від 18.01.06. звернувся до начальника станції Лутовинівське селище Донецької залізниці надати телефонограму на ст. Святошино Південно- Західної залізниці.

Така телефонограма була надана 18.01.2006. на ст. Святошино Південно –Західної залізниці.

Вагон із продукцією на адресу ВАТ «Завод сантехнічних заготовок»прибув на станцію Святошино 20.01.2006., тобто відповідач своєчасно повідомив позивача про зміну коду ВАТ «Завод сантехнічних заготовок», у зв’язку з чим, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

В той же час, 3-я особа –ВАТ «Завод сантехнічних заготовок»надав до суду факсимільним зв’язком  та продублював поштою пояснення на позовну заяву за № 796 від 12.07.2006., за яким  повідомив наступне.

21.06.2005. між відповідачем та 3-ю особою було укладено договір поставки № 2106/2005. В договорі було зазначені відвантажувальні реквізити 3-ї особи, як м. Київ ст. Святошин Південно –Західної залізниці, код 32224076, гілка заводу 4154.

22.12.2005. між 3-ю особою та позивачем  було укладено договір № 7306114 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, пунктом 2.2.1 якого було змінено код 3-ї особи на 2563.

           Про зміну коду 3-я особа повідомила відповідача листом № 19045 від 18.01.2006.

          Дослідивши матеріали справи та приймаючи до уваги, що:

05.06.2006. державне територіальне –галузеве об’єднання «Південно –Західна залізниця»звернулося до господарського суду з позовом до АТЗТ «Луганський завод «Сантехдеталь»про стягнення 27 025 грн. 00 коп. штрафу з посиланням на те, що за залізничною накладною  № 52914973  у вагоні № 66383746  код вантажоодержувача було вказано невірно.

Так по документу отримувачем вантажу вказано –ВАТ «Завод сантехнічних заготовок»з кодом 4154, тоді як фактичний код одержувача вантажу –2563.

Відповідач за відзивом позовні вимоги відхилив з підстав, викладених вище.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно з залізничною накладною № 52914973 від 14.01.2006.,  відповідачем, на адресу одержувача -   Відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок» у вагоні № 66383746  було відправлено вантаж –труби водогазопровідні. За вказаною накладною відповідачем код вантажоодержувача вказано як 4154, замість 2563.

В той же час, із  матеріалів справи вбачається, що на час відправлення вказаного вагону відповідач не мав відомостей про зміну коду 3-ї особи.

Після отримання, 18.01.2006. від останньої листа від 18.01.2006., відповідач звернувся до начальника станції Лутовинівське селище Донецької залізниці з проханням щодо надання телефонограми на ст. Святошино Південно - Західної залізниці про  дані фактичного коду вантажоодержувача. Така телефонограма була надіслана на ст. Святошино Південно –Західної залізниці 18.01.2006.

Також, із матеріалів справи вбачається, що  вагон прибув на станцію призначення 20.01.2006. і акт загальної форми №13 було складено саме 20.01.2006., тобто після надіслання відомостей про фактичний код вантажоодержувача.

  Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

            Як встановлено ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

            Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі –Статут), накладна –це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи –одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

             Відповідно п.2. розділу 2 “Правил оформлення перевізних документів”, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084 вантажовідправником заповнюються такі графи комплекту перевізних документів: “Відправник»і «Його поштова адреса”, «Одержувач»і «Його поштова адреса».

За п.5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача його код, назву вантажу, його кількість то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту залізниць України.

В той же час, статтею 122 Статуту залізниць визначено, що за  неправильно  зазначені  у накладній масу,  кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта  стягується  штраф  у  розмірі  згідно  із статтею 118 цього Статуту.   При   цьому   відправник    несе    перед    залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 24 Статуту зазначено, що вантажовідправники   несуть   відповідальність   за   всі

наслідки  неправильності,  неточності  або  неповноти  відомостей, зазначених ним у накладній.

           Окрім цього,  згідно ст. 218  ГК України підставою господарсько –правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Таке правопорушення включає в себе протиправну поведінку суб’єкта господарювання, наявність шкідливих наслідків, причинний зв’язок між протиправною поведінкою правопорушника і нанесеною шкодою та вину правопорушника.

Враховуючи наведені норми, законодавством санкція встановлена на випадок, якщо у накладній вказано невірно одночасно «код та адреса». Відповідно вантаж доставлено не за місцем призначення з негативними наслідками.

Як вбачається із матеріалів справи з боку відповідача відсутня протиправна поведінка та будь –які наслідки в результаті невірного зазначення коду вантажоодержувача та  виправлення цих відомостей, для залізниці не наступили.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі, всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

         З огляду на викладене, суд, оцінивши матеріали справи та доводи сторін визнає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, у зв’язку з чим відповідно до ст.44, 49 ГПК України, витрати по держмиту та судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного,  Статуту залізниць та керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського   процесуального   кодексу  України, суд

в и р і ш и в:

               1.  У задоволенні позову відмовити.

      2. Судові витрати покласти на позивача.

      Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

    Дата підписання : 19.07.2006.

Суддя                                                                                                    Т.А.Василенко  

  Спеціаліст                                                                                               Т.В.Шкуть