УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/1449/13-ц Головуючий у 1-й інст. Снігір В. М.

Категорія 27 Доповідач Микитюк О. Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Микитюк О.Ю.

суддів Товянської О.В., Гансецької І.А.

при секретарі Кравчук Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ „УкрСиббанк” про розірвання договорів споживчого кредиту, договорів іпотеки та стягнення безпідставно набутого майна

за апеляційною скаргою ПАТ „УкрСиббанк”

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2015 року,

встановила:

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив розірвати договори споживчого кредиту від 22.12.2006 року, від 12.10.2007 року та договори іпотеки від 22.12.2006 року, від 12.10.2007 року, а також стягнути з відповідача 63773 швейцарські франки (т.1 а.с.165-169). В обґрунтування позову позивач зазначив, що банк не передав йому всі передбачені договором від 22.12.2006 року кошти, заява про видачу готівки №23 від 22.06.2006 року підписана не ним, заборгованість у розмірі 77900 швейцарських франків безпідставно приєднана до заборгованості по договору від 12.10.2007 року.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2015 року позов задоволено частково. Припинено зобов’язання по оплаті основного боргу за договорами споживчого кредиту №11103732000 від 22.12.2006 року, №11229905000 від 12.10.2007 року, а також припинені договори іпотеки №11122 від 22.12.2006 року, №824520 від 12.10.2007 року. Стягнуто з ПАТ„УкрСиббанк” на користь ОСОБА_1 615960грн.96коп. безпідставно набутих за договорами споживчого кредиту №11103732000 від 22.12.2006 року, №11229905000 від 12.10.2007 року; 2898грн.48коп. витрат по оплаті судових почеркознавчих експертиз; 114грн.70 коп. судового збору. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ „УкрСиббанк” просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову у позові в повному обсязі. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що суд не взяв до уваги первинні бухгалтерські документи, які підтверджують отримання кредитних коштів у зазначених в договорах розмірі.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 22.12.2006 року ОСОБА_1 уклав із АКІБ „УкрСиббанк” кредитний договір на суму 92100 швейцарських франків під 8,49% річних строком до 22.12.2017 року (т.1 а.с.9-13), а 12.10.2007 - кредитний договір на суму 25700 швейцарських франків під 8,99% річних у формі кредитної лінії до 12.10.2018 року (т.1 а.с.14-16). 22 грудня 2006 року та 12.10.2007 року ОСОБА_1 уклав із АКІБ „УкрСиббанк” договори іпотеки (т.1 а.с.39-45).

Згідно меморіальних ордерів ОСОБА_1 отримав за кредитним договором від 22.06.2006року – гривневий еквівалент 77900 швейцарських франків та 12990,26 швейцарських франків, а за договором від 12.10.2007року – гривневий еквівалент 13000 швейцарських франків та 12700 швейцарських франків (т.1 а.с.77, 78). З урахуванням отриманих сум кредиту банк приймав проплати і проводив розрахунки відсотків і пені (т.1 а.с.79-96, 99-149).

Станом на 27.04.2012 року за договором від 22.12.2006 року ОСОБА_1П, сплатив тіло кредиту в розмірі 269790,34 швейцарських франки, відсотки – 20703,91 швейцарських франків, пеню - 45,36 швейцарських франків, а за договором від 22.12.2006 року - тіло кредиту в розмірі 8372,72 швейцарських франки, відсотки – 7726,97 швейцарських франків, пеню – 33,87 швейцарських франків (т.1 а.с.38).

Постановою від 30.06.2012 року відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно працівників Укрсиббанку за ст.190 КК України на підставі п.2 ст.6 КПК України (т.1 а.с.29).

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи від 24.10.2014 року, проведеної експертами КНІСЕ, надати відповідь на питання про те, чи виконаний підпис на заяві про видачу готівки №23 від 22.12.2006року ОСОБА_1 неможливо в зв’язку з простотою будови досліджуваного підпису та відносно малим обсягом графічного матеріалу у досліджуваному підписі (т.2 а.с.23-30).

Призначаючи повторну судову почеркознавчу експертизу з того ж питання, суд першої інстанції не зазначив жодної, з передбачених ч.2 с.150 ЦПК України підстав для її призначення (т.2 а.с.45-46). Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №1/1491 від 05.01.2015 року, проведеної експертом НДКЕЦ при УМВС України в Житомирській області, підпис, розташований в графі „Підпис отримувача” заяви про видачу готівки №23 від 22 грудня 2006 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Висновок суду першої інстанції, зокрема і щодо кредитного договору і договору іпотеки від 12.10.2007 року, ґрунтується виключно на факті непідписання ОСОБА_1 заяви про видачу готівки №23 від 22 грудня 2006 року. Разом з тим, є чинним і не оспорений в частині визначення предмету кредиту - 92100 швейцарських франків договір кредиту від 22.12.2006 року, факт видачі кредитних коштів в розмірі 77900 швейцарських франків підтверджується меморіальним ордером №0601954598 від 22.06.2012 року, виписками за кредитними договорами та розрахунками заборгованості.

Відповідно до ч.3 ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Як роз’яснено у п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі”, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України).

Суд першої інстанції не надав оцінки меморіальним ордерам, випискам за кредитними договорами, розрахункам заборгованості, висновку судово-почеркознавчої експертизи від 24.10.2014 року, не з’ясував суперечностей у експертних висновках та ухвалив необгрунтоване рішення. Крім того, суд вийшов за межі позовних вимог і припинив зобов’язання за договорами.

За таких обставин рішення належить скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ПАТ „УкрСиббанк” задовольнити.

Скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2015 року і ухвалити нове рішення. Відмовити ОСОБА_1 у позові до ПАТ „УкрСиббанк” про розірвання договорів споживчого кредиту, договорів іпотеки та стягнення безпідставно набутого майна за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: Судді: