СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
| Справа № |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача: Бовт Р.С., довіреність б/н від 21.09.2006,
відповідачів:
Державної податкової інспекції у місті Сімферополі:
не з'явився,
Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим:
Капран М.В., довіреність № 23-11.0/06-408 від 19.01.2007,
розглянувши на ( ) від у справі №
за позовом
до
про
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі про визначення податкового зобов’язання зі штрафу у сумі 10.446,17грн. за несвоєчасну сплату земельного податку та з вимогою покласти обов’язок на Управління державного казначейства в Автономній Республіці Крим повернути позивачу стягнуті кошти у сумі застосованого штрафу.
Позов обґрунтований тим, що позивач не мав узгодженої суми податкового зобов’язання з земельного податку, за не сплату якої нарахований штраф, тому що надав уточнюючий розрахунок земельного податку, яким зменшив суму податкового зобов’язання. Сума штрафу була стягнута у примусовому порядку через продаж майна позивача.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач несвоєчасно сплатив самостійно визначену за первинно поданої декларацією суму земельного податку за травень-листопад 2003 року, за що податковим органом застосовані штрафні санкції, 20 лютого 2004 року позивач надав уточнюючий розрахунок земельного податку за 2003 рік.
Постановою місцевого господарського суду у позові відмовлено з тих підстав, що уточнюючий розрахунок земельного податку не є достатньою підставою для задоволення позову, повернення коштів є безпідставним через наявність податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкції.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого господарського суду, позов задовольнити, з тих підстав що судове рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на час прийняття податкового повідомлення-рішення позивач зменшив податкові зобов’язання з земельного податку подав уточнюючий розрахунок.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
Розпорядженням першого заступника голови змінено склад колегії: суддя Дугаренко О.В., замінена на суддю Фенько Т.П.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник державного казначейства з апеляційною скаргою не погодився тому, що не порушував прав позивача, підставою для повернення коштів з бюджету може бути тільки судове рішення чи висновок податкового органу.
Податковий орган не скористався наданим правом на участь у судовому засіданні його представника, про час і місце засідання цей відповідач повідомлений належним чином, повістку отримав у засіданні 30 січня 2007 року.
На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 143-145, 157-160, 162-163), розглянув справу і встановив наступне.
5 серпня 2005 року керівником Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Ясинецькою Т.Н. прийнято податкове повідомлення-рішення №0039951503\0 (віх. №29 від 23 серпня 2005 року) про застосування до позивача за затримку на 607 календарних днів сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з земельного податку у сумі 20.892,34грн. штрафу у розмірі 50% чи 10.446,17грн., (а.с. 6).
З акту невиїзної, документальної перевірки №17943\10-15-3 від 2 серпня 2005 року (а.с. 5) вбачається, що платник несвоєчасно погасив самостійно визначену у первинно поданої податкової декларації №3512\2 від 29 січня 2003 року суму податкового зобов’язання, затримав понад 90 календарних днів погашення податку у сумі 20.892,34грн. Погашення сталося шляхом сплати безготівкою 3.670,17грн. і зменшення податкового зобов’язання уточнюючим розрахунком на 17.222,17грн.
Дійсно, з первинно поданого розрахунку земельного податку за 2003 рік вбачається, що позивач 29 січня 2003 року самостійно визначив податкові зобов’язання, у тому числі за травень-жовтень 2003 року по 3.432грн. у місяць, за листопад-грудень 2003 року по 3.435грн. у місяць (а.с. 70-72).
Однак 20 лютого 2004 року позивач надав уточнюючий розрахунок земельного податку, яким змінив податкові зобов’язання. По цей податкової декларації позивач зменшив зобов’язання на 11.523грн., тим самим самостійно визначив податкові зобов’язання у розмірі за червень 952грн., за липень - грудень по 1.683грн. у місяць, разом 11.050грн. (а.с. 7).
З пояснень представника позивача та довідки податкового органу, витягу з особового рахунку платника податку (а.с. 32-69) вбачається, що позивач безготівкою сплатив 3.670,17грн. :
-26 травня 2004 року платіжнім дорученням №83 сплачено за травень 2003 року податок у сумі 1.249,99грн.,
-25 червня 2004 року платіжнім дорученням №97 - 1.258,73грн. за червень 2003 року,
-26 липня 2004 року платіжнім дорученням №112 - 861,23грн. за червень 2003 року,
-29 липня 2005 року платіжним дорученням №158\30 - 300,22грн. за листопад 2003 року.
У тому числі, частина податкового боргу по земельному податку була оплачена коштами, що були виручені від продажу 19 листопада 2004 року на торгах майна позивача, це сторонами не оспорюється і підтверджується договором купівлі-продажу, платіжними дорученнями покупця майна про гарантійний внесок і сплату вартості придбаного майна, довідкою податкового органу про розподіл коштів від продажу майна, листами і висновком податкового органу, запитом платника податків (а.с. 143-145, 157-160, 162).
Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.3.1 та підпункту 4.1.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N2181-III від 21 грудня 2000 року (зі змінами на час сплати безготівкою сум податку) самостійно визначене платником податків у податковій декларації податкове зобов'язання вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, це зобов’язання повинно бути сплачено протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації; при цьому, у майбутніх податкових періодах платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
У зв’язку з наведеним, апеляційний господарський суд вважає, що позивач несвоєчасно (затримав понад 90 календарних днів) сплатив безготівкою податкове зобов’язання, визначене 20 лютого 2004 року по уточнюючому розрахунку, у сумі 3.670,17грн.
На підставі підпункту 17.1.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N2181-III від 21 грудня 2000 року (зі змінами на час оплати податку і прийняття податкового повідомлення-рішення) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф. При затримці, що є більшою ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як вказано вище, платник податку затримав понад 90 календарних днів сплату податку у сумі 3.670,17грн. А тому податковим органом правомірно застосований штраф у розмірі 50% від цієї узгодженої і затриманої у сплаті суми податкового зобов’язання, сума штрафу складає 1.835,09грн.
Разом з цим, податковий орган не мав підстав для застосування штрафу у інший сумі, тому що зменшення податкового зобов’язання шляхом надання уточнюючого розрахунку не є сплатою податкового зобов’язання. А як передбачено підпунктом 17.1.7 Закону України N2181-III застосування штрафу можливо „у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання”. Інші види погашення податкового зобов’язання, у тому числі зменшення податкового зобов’язання уточнюючим розрахунком, списання через форс-мажорні обставини чи за іншими передбаченими законом підставами, не є підставою для застосування штрафних санкцій.
Таким чином, позовні вимоги стосовно визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0039951503\0 частково обґрунтовані і підлягають задоволенню у частині застосування штрафу у сумі 8.611,08грн. (10.446,17-1.835,09грн.).
Згідно пункту 17.3 Закону України N2181-III сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Підпункт 15.3.1 встанавлює, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Як слідує з письмових доказів, штраф у сумі 10.446,17грн. був стягнутий у примусовому порядку за рахунок коштів, отриманих від продажу майна позивача на торгах. Так, майно продано 19 листопада 2004 року, 27 липня 2005 року кошти помилково зараховані на погашення податку з власників транспортних засобів, 9 серпня 2005 року органом Державного казначейства на підставі висновку податкового органу кошти перераховані до місцевого бюджету Грєсовської поселкової ради (а.с. 8, 143-145, 157-163).
Однак позивачем заява про повернення податкового зобов’язання (штрафу) до податкового органу не надавалася, позовні вимоги до відповідача Грєсовської поселкової ради, яка є отримувачем коштів, не заявлялися. А тому при таких обставинах не можна задовольнити позовні вимоги про повернення коштів у сумі 8.611,08грн. Але це не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом до належних відповідачів, при умові порушення права позивача на повернення надмірно сплаченого податкового зобов’язання (штрафу).
Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає неможливим застосування до виниклих правовідношень положень статті 1212 Цивільного кодексу України (2003 року), тому що згідно з частиною 2 статті 1 вказаного Кодексу до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята по неповно встановленим обставинам, що мають значення для справи, та при невідповідності висновків суду обставинам справи, що відповідно до пунктів 1 та 3 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення. Апеляційна скарга і позов підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Кримресоптторг” задовольнити частково.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2006 року у справі № 2-11/13272-2006А скасувати.
Позов задовольнити частково.
Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі №0039951503/0 від 5 серпня 2005 року про застосування до відкритого акціонерного товариства „Кримресоптторг” штрафу у сумі 10.446,17грн. визнати нечинним у частині застосування штрафу у сумі 8.611,08грн.
У решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства „Кримресоптторг” (95493, Сімферополь, Московське шосе 12км, код ЄДРПОУ 01882255) судовий збір у сумі 1,70грн.
Господарському суду Автономної Республіки Крим надати виконавчий документ.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя
Судді