Справа № 2-31/09

                                                                                            копія

                                                           РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

31 березня 2009  року  Ленінський районний суд м. Полтави в складі

   головуючого                Андрущенко С.А.

   при секретарі               Сіраконян Т.Р.

    з участю адвоката       Русак О.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про відшкодування збитків завданих невиконанням умов договору завдатку,-

                                                              ВСТАНОВИВ:

     Позивач 13.11.2007 року звернувся до суду з позовом до  відповідача про відшкодування збитків завданих невиконанням умов договору завдатку, посилаючись на те, що  31.10.2005 року між ним та відповідачкою було укладено договір завдатку, згідно якого він зобов’язувався передати відповідачці суму еквівалентну 25000 доларів США що становило 126250 грн в рахунок вартості квартири, що належала відповідачці, а відповідачка зобов’язувалась укласти договір купівлі-продажу АДРЕСА_1   АДРЕСА_1  та оформити виписку зареєстрованих за  зазначеною адресою мешканців квартири. Він умови договору виконав, а відповідачка  відмовилась від оформлення договору купівлі продажу квартири, тому просив суд стягнути з  відповідачки подвійну суму завдатку, а саме  252500 грн.

     В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити його, або хоча б повернути йому затрачені кошти без нарахування збитків, а саме  126250 грн..

     Відповідач та його представник  позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні..

     Вислухавши позивача,   відповідача, представника  відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов  підлягає частковому задоволенню. Так в засіданні встановлено, що позивач при зверненні до суду надав суду договір завдатку датований 31.10.2005 року, згідно якого він передав відповідачці як завдаток, в рахунок вартості квартири  127000 грн, що становить 25000 доларів США в рахунок повної вартості квартири, а  відповідачка зобов’язалась до 25.11.2005 року продати квартиру АДРЕСА_1  по АДРЕСА_1 . В подальшому на підтвердження позовних вимог позивачем було надано інший договір завдатку від цієї ж дати 31.10.2005 року згідно якого відповідачка отримала від позивача  суму еквівалентну 4 800 доларів США, та відповідачка зобов’язується продати квартиру АДРЕСА_1  по АДРЕСА_1  за  суму еквівалентну 20000 доларів США до 25.11.2006 року. Крім того в зазначеному договорі зазначено, що станом на 31.10.2007 року відповідачці передано кошти в сумі еквівалентній 8050 доларів США.

Аналізуючи зазначені договори, суд приходить до висновку, що їх не можливо розглядати як договори завдатку, оскільки як встановлено в  судовому засіданні кошти в  сумі 127 000 грн відповідачці не передавались та як вбачається з самого договору це повна вартість квартири 100000 грн та заборгованість по комунальним платежам 27000 грн, тому суд критично відноситься до даного договору,  сплата зазначених коштів ніякими доказами не підтверджується, крім того як встановлено в  судовому засіданні квартира приватизована тільки  8.02.2006 року, тому 25.11.2005 року вона не могла бути продана..  Даючи аналіз договору від 31.10.2005 року , який був  наданий до суду  в підтвердження платежів, то з даного договору вбачається сплата коштів в  сумі еквівалентній  4800 доларів США в рахунок вартості квартири, яка повинна була бути продана позивачу 25.11.2006 року, тому суд  вважає, що даний договір мав можливість відбутися, але даний договір не може розцінюватися як договір завдатку за продаж квартири, так як, знову ж таки квартира на момент укладення договору не була власністю відповідачки, а тільки 08.02.2006 року була приватизована та відповідачці належить тільки 1/6 частина квартири.

Згідно ст. 570 ЦК України, якщо не буде доведено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Посилання позивача на сплату всіх коштів в рахунок квартири не заслуговують на увагу, оскільки ніякими доказами не підтверджуються. Дописка до договору про сплату коштів станом на 30.01.2007 року в сумі еквівалентній 8050 грн підписом відповідачки не завірена, тому суд їх не приймає до уваги.

Згідно ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

 Посилання відповідачки, про те що вона отримала від позивача грошові кошти тільки в сумі близько 7000 грн також не заслуговують на увагу, оскільки також ніякими доказами не підтверджуються, до правоохоронних органів з питання фальсифікації договору позивачка не зверталась.

       За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню на суму еквівалентну 4800 доларів США, що згідно офіційного курсу становить 36960 грн.

       На підставі викладеного, керуючись ст.. 4,5,6,7,8,10,11,57,60,79,84,86,88,212,213,214,215  ЦПК України,11,218,570 ЦК України, -

                                                                ВИРІШИВ:  

                  Позов ОСОБА_1  частково задовольнити.

                  Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1   36960 грн., в іншій частині відмовити за безпідставністю.

                   Стягнути з ОСОБА_2  на користь держави судовий збір в розмірі 369 грн 60 коп

                   Стягнути з ОСОБА_1  на користь держави судовий збір в розмірі 2474 грн

                 На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження на протязі 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційну скаргу протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

     Суддя /підпис/

Вірно: суддя  Ленінського районного

     суду м. Полтави                                                                                 Андрущенко С.А.