СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
| Справа № |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
представник позивача: не з'явився, Підприємство "СоюзСтройТехнологія";
представник відповідача: не з'явився, Кримська митниця;
прокурор: не з'явився, Прокуратура Автономної Республіки Крим
розглянувши апеляційні скарги Заступника прокурора Автономної Республіки Крим та Кримської митниці на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 17 жовтня 2006 року у справі № 2-23/9253-2006А
за позовом Підприємства "СоюзСтройТехнологія" (вул. Будьоного, 32, Сімферополь, 95000)
до Кримської митниці (вул. Мальченка, 22, Сімферополь, 95491)
за участю: Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, Сімферополь, 95015)
про визнання нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2006 року у справі №2-23/9253-2006А (суддя Г.М. Іщенко) позов підприємства “СоюзСтройТехнологія” до Кримської митниці задоволений. Визнано не чинним рішення Кримської митниці про митну оцінку товару до ВМД №600000001/5/008787 від 16 вересня 2005 року.
Постанова суду мотивована тим, що Кримська митниця безпідставно прийняла рішення про митну оцінку товарів, які надійшли на адресу позивача за контрактом № 48 від 03 червня 2005 року для митного оформлення й пропуску на митну територію України за вантажною митною декларацією №600000001/5/008787 від 16 вересня 2005 року, оскільки та обставина, що вартість аналогічних товарів, які ввозяться іншими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі контрактів, які укладені з іншими постачальниками на умовах вигідних для таких суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, не може бути підставою для сумнівів у достовірності ціни угоди, яка укладена позивачем.
Не погодившись з постановою суду, Кримська митниця та заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, у яких просять скасувати постанову господарського суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Так, за твердженням апелянтів суд помилково дійшов висновку, що сумніви у достовірності наданих декларантом відомостей виникли у митниці тільки у зв’язку з тим, що згідно цінової бази даних митниці вартість аналогічних товарів вища, чим вартість, яка заявлена декларантом. У дійсності, зазначені сумніви зумовлені невідповідністю наданого до митного оформлення рахунку-фактури умовам зовнішньоекономічного контракту та порушенням позивачем пункту 14 “Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України”. Зазначені сумніви митниці у достовірності наданих декларантом відомостей підтвердилися Висновком за результатами експертизи декоративних каменів № 10937-Д, який видано Державним гемологічним центром України.
Також апелянти вважають, що поза увагою місцевого господарського суду залишилася та обставина, що вантажна митна декларація № 600000001/5/8787 від 16 вересня 2005 року, до якої була здійснена митна оцінка, анульована. Отже, втратили чинність й декларація митної вартості та митна оцінка до зазначеної вантажної митної декларації.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2007 року здійснена заміна судді Заплава Л.М. на суддю Латиніна О.А.
Повторно переглянувши матеріали справи в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
На підставі контракту № 48 від 03 червня 2005 року позивач прийняв поставлений товариством з обмеженою відповідальністю “Ветерани ризику” (Російська Федерація) товар: архітектурно-будівельні вироби з мармуру на суму 742870,00 російських рублів.
16 вересня 2005 року позивач надав до митного оформлення самостійно заповнені вантажну митну декларацію № 600000001/5/008787 з декларацією митної вартості за формою ДМВ-1 до зазначеної вантажної митної декларації, у яких визначив митну вартість товарів згідно рахунку-фактури №1-т від 30 серпня 2005 року з урахуванням витрат на доставку до митного кордону України в сумі 141 678,69 грн., що за курсом НБУ складає 795 902,98 російських рублів.
Відповідач не погодився з заявленою митною вартістю та визначив її самостійно за шостим методом, про що була зроблена відмітка на декларації митної вартості форми ДМВ-1 та оформлено документ “Митна оцінка товару до вантажної митної декларації № 600000001/5/008787 від 16 вересня 2005 року”, а позивачу видана картка відмови у митному оформлені вантажної митної декларації № 600000001/5/008787 від 16 вересня 2005 року.
Після цього позивачем була подана до митного оформлення нова вантажна митна декларація № 600000001/5/008803 від 16 вересня 2005 року та декларація митної вартості форми ДМВ-2 до неї, у яких ним визначено митну вартість товарів в сумі 370057,64 грн.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість доводів, викладених в апеляційних скаргах, та вважає, що постанова місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги підприємства “СоюзСтройТехнологія” залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до статті 265 Митного кодексу України в редакції, що діяла на момент здійснення митного оформлення, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
Наявність таких сумнівів у митного органу підтверджується наступним.
Відповідно до пункту 5.1 контракту № 48 від 03 червня 2005 року платежі за товар здійснюються в два етапи: у вигляді 50% передплати на протязі 20 днів після підписання контракту та сплати залишку вартості після готовності товару до відвантаження. Підставою для оплати згідно пункту 5.2 контракту є рахунок-фактура.
Наданий позивачем у підтвердження митної вартості товару рахунок фактура №1-т від 30 серпня 2005 року не визначає чи є зазначена у ньому сума повною вартістю товару, чи це є 50% вартості згідно пункту 5.1. контракту від 03 червня 2005 року.
Крім того, зазначений рахунок-фактура належить до контракту від 09 червня 2005 року, що підтверджується графами 5 та 11 сертифікату про походження товару форми СТ-1 № 5308241, що не дає можливості віднести такий рахунок до контракту, наданого до митного оформлення.
В порушення вимог пункту 14 “Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 року № 1375, позивачем при митному оформленні не були надані банківські платіжні документи, що підтверджують проведення розрахунків згідно контракту.
Вказані сумніви підтверджуються Висновком за результатами експертизи декоративних каменів № 10937-Д, виданого Державним гемологічним центром України, у якому вартість ввезеної позивачем партії товарів визначена на рівні 73 278,74 доларів США, що за курсом НБУ на день митного оформлення складає 370057,64 грн.
На підставі наведеного митним органом було здійснено висновок про не правильність застосування першого методу визначення митної вартості товарів (за ціною угоди), а митна вартість товару, зазначеного у вантажній митній декларації № 600000001/5/008787 була визначена за методом 6 (резервним) на підставі статті 273 Митного кодексу України. При цьому митний орган використовував цінову інформацію, яка була представлена самим позивачем (Висновок № 10937-Д) та цінову інформацію, що міститься в центральній базі даних Держмитслужби.
Судова колегія не може погодитись з висновками місцевого господарського суду про не надання відповідачем аргументованих доказів, які б підтверджували неможливість послідовного застосування Кримською митницею методів визначення митної вартості товарів.
Неможливість застосування 2-5 методів визначення митної вартості товарів зумовлена об’єктивною відсутністю інформації про товари, які б в повній мірі відповідали критеріям ідентичності або подібності, а також інформації, яка б мала стати основою для розрахунку митної вартості за методами віднімання та додавання. Зазначене підтверджується витягом з цінової бази даних Держмитслужби.
Статтею 273 Митного кодексу України встановлено, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів 1-5, або митний орган аргументовано вважає, що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використані, митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики, тобто за резервним методом 6.
Визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу здійснюється на основі законів України і має відповідати принципам та положенням статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року.
Статтею 7 Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року визначено, що якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за методами 1-5 включно, то митна вартість визначається шляхом використання розумних засобів, сумісних з принципами та загальними положеннями цієї Угоди та статті VІІ ГАТТ 1994 року, та на підставі даних, що маються в країні імпорту.
Згідно пояснювальних приміток до статті 7 у якості методів оцінки, що підлягають застосуванню згідно резервного методу повинні використовуватися методи 1-5, проте цілям та положенням резервного статті 7 відповідала б розумна гнучкість у застосуванні цих методів.
У якості деяких прикладів розумної гнучкості в Угоді про застосування статті VІІ ГАТТ зазначається, зокрема, про можливість використання у якості основи для митної оцінки ідентичних або аналогічних імпортних товарів, вироблених в іншій країні, ніж країна експорту оцінюваних товарів, або ввезення яких здійснювалося раніше ніж за 90 днів до ввезення товарів, що оцінюються.
Митна вартість товарів, ввезених позивачем була визначена за шостим (резервним) методом на підставі Висновку за результатами експертизи декоративних каменів № 10937-Д, який був виданий Державним гемологічним центром України та наданий позивачем до митного оформлення.
При цьому, судом першої інстанції не враховано, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1994 року № 512 “Про загальну класифікацію та оцінку вартості природного каміння” з метою захисту економічних інтересів держави та приведення законодавства у відповідність до міжнародних норм на Державний гемологічний центр покладено оцінку вартості природного каміння та видачу свідоцтва про його оцінку.
Статтею 82 Митного кодексу України передбачено, що якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов’язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.
Наказом Державної митної служби України від 30 грудня 2003 року № 932 “Про затвердження Порядку застосування тимчасової та неповної декларації відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг)” визначений перелік причин та умови застосування тимчасової декларації при декларуванні товарів, яка застосовується, крім іншого, у випадку, якщо виникають спірні питання при визначенні митної вартості товарів.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем замість тимчасової декларації була подана заповнена у звичайному порядку вантажна митна декларація № 600000001/5/008803 від 16 вересня 2005 року, у графі 12, якої, позивачем самостійно була заявлена митна вартість в розмірі 370057,64 грн.
Разом з вантажною митною декларацією № 600000001/5/008803 від 16 вересня 2005 року, позивачем була подана до митного органу декларація митної вартості форми ДМВ-2 за тим же номером.
Відповідно до пункту 13 “Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 року № 1375 декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для митниці.
Відповідно до наказу Держмитслужби від 02 грудня 2003 року № 828 “Про затвердження порядку заповнення декларації митної вартості” у графі 5 декларації митної вартості форми ДМВ-2 вказується номер і дата вантажної митної декларації або декларації митної вартості, або інше рішення митного органу.
Проте, у графі 5 ДМВ-2 № 600000001/5/008803 від 16 вересня 2005 року відсутнє посилання позивача на відповідне рішення митного органу.
Зазначене свідчить про самостійне визначення позивачем митної вартості ввезених товарів за шостим (резервним) методом на підставі Висновку за результатами експертизи декоративних каменів № 10937-Д (графа 8 ДМВ-2).
Відповідно до пункту 6.5 “Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації”, затвердженого наказом Держмитслужби від 20 квітня 2005 року № 314, реєстраційний номер вантажної митної декларації, за якою відмовлено у митному оформленні, підлягає анулюванню. Анульований реєстраційний номер вантажної митної декларації не може бути присвоєний іншій вантажній митній декларації.
Оскільки вантажна митна декларація № 600000001/5/008787 від 16вересня 2005 року була анульована, то й анульовані й декларація митної вартості до неї та документ “Митна оцінка товару до вантажної митної декларації № 600000001/5/008787 від 16 вересня 2005 року”, які не можуть існувати окремо.
Виходячи з вищенаведеного, позивач при зверненні з позовом про визнання недійсним рішення митниці про митну оцінку, в обґрунтування позовних вимог посилається на декларацію, яка анульована і не може прийматися судами як доказ. Своїми діями позивач фактично визнав митну оцінку товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись статтею 195, пунктом 3 статті 198, пунктами 1 та 4 статті 202, частиною 2 статті 205, статтею 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Кримської митниці та заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2006 року у справі № 2-23/9253-2006А скасувати.
3. У позові підприємству “СоюзСтройТехнологія” відмовити.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову або ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя
Судді