ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року Справа № 926/93-б/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,

суддів:Катеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю.,

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Дефіс"

на ухвалугосподарського суду Чернівецької області від 25.03.2015 року

та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.04.2015 року

у справі№ 926/93-б/15 господарського суду Чернівецької області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Дефіс"

пробанкрутство

за участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефіс" - Кравченко С.О., дов. № 117 від 30.06.2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 25.03.2015 року у справі № 926/93-б/15 (суддя - Бутирський А.А.) визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж трейдинг" (далі - ТОВ "Істерн Беверідж трейдинг") до банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефіс" (далі - ТОВ "Дефіс") у сумі 2206109,66 грн., з них: 2151063,99 грн. (4 черга), 55045,67 грн. (6 черга) та 1218 грн. судового збору (1 черга).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2015 року у справі № 926/93-б/15 (головуючий суддя - Мирутенко О.Л., суддя - Гнатюк Г.М., суддя - Кравчук Н.М.) ухвалу господарського суду Чернівецької області від 25.03.2015 року у справі № 926/93-б/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Дефіс" - без задоволення.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Чернівецької області від 25.03.2015 року та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2015 року у справі № 926/93-б/15, ТОВ "Дефіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Чернівецької області від 25.03.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2015 року у справі № 926/93-б/15 частково і прийняти нове рішення в частині визнання грошових вимог в сумі 2074840,28 грн.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

П. 1 ст. 2 Закону про банкрутство передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Чернівецької області від 21.01.2015 року прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство ТОВ "Дефіс" як боржника, що ліквідується власником, розгляд заяви в підготовчому судовому засіданні призначено на 04.02.2015 року.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 04.02.2015 року у справі № 926/93-б/15 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Дефіс".

Постановою господарського суду Чернівецької області від 16.02.2015 року ТОВ "Дефіс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Мар'янчука В.Г.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство офіційно оприлюднено на веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 09.02.2015 року.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2015 року ТОВ "Істерн Беверідж трейдинг" звернулось до господарського суду із заявою з грошовими вимогами до банкрута на суму 2 206 109,66 грн., з них: 2084757,68 грн. основного боргу, 55045,67 грн. пені, 13868,44 грн. збитків, заподіяних інфляцією, 6653,37 грн. 3 % річних, 45784,50 грн. судових витрат.

За результатами розгляду суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, визнав грошові вимоги ТОВ "Істерн Беверідж трейдинг" до банкрута ТОВ "Дефіс" у сумі 2206109,66 грн., з них: 2151063,99 грн. (4 черга), 55045,67 грн. (6 черга) та 1218 грн. судового збору (1 черга).

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що грошові вимоги кредитора ТОВ "Істерн Беверідж трейдинг" підтверджуються належними доказами.

Зокрема, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, згідно з рішенням господарського суду Чернівецької області від 24.10.2014 року у справі № 926/1446/14, яке набрало законної сили, з банкрута на користь кредитора стягнуто 2 206 109,66 грн., з них: 2084757,68 грн. основного боргу, 55045,67 грн. пені, 13868,44 грн. збитків, заподіяних інфляцією, 6653,37 грн. 3 % річних, 45784,50 грн. судових витрат.

Ліквідатор заявлені вимоги визнав у сумі 2074840,28 грн., решту вимог не визнав, посилаючись на заборгованість кредитора перед банкрутом у сумі 81312,96 грн., яка виникла у результаті неоплати кредитором послуг щодо передпродажної підготовки продукції у 2014 року.

Суди попередніх інстанцій, відхиляючи вказані заперечення ліквідатора, правомірно вказали на те, що при розгляді грошових вимог кредитора суд лише перевіряє обґрунтованість таких вимог. Якщо ж ліквідатор вважає, що у кредитора існує заборгованість перед банкрутом, то він не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав у загальному порядку.

Зокрема, нормами ст. 41 Закону про банкрутство передбачено повноваження ліквідатора, серед яких: пред'явлення до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, в тому числі шляхом подання позову до суду.

Суду касаційної інстанції заявником касаційної скарги також не наведено будь-якого обґрунтування наявності правових підстав для висновку про припинення зобов'язань боржника перед кредитором на суму 81 312,96 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з нормами ч. 2 вказаної статті, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу судів першої та апеляційної інстанції, що в мотивувальній частині ухвали господарського суду Чернівецької області від 25.03.2015 року у справі № 926/93-б/15 (т.6, а.с.65) та у мотивувальній частині постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 року у даній справі (т.6, а.с.126-127) міститься арифметична помилка, а саме вказано, що сума основного боргу у складі грошових вимог кредитора до банкрута складає 2 087 757,68 грн., в той час як з рішення господарського суду Чернівецької області від 24.10.2014 року у справі № 926/1446/14 та з заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника від 03.03.2015 року вбачається, що сума основного боргу складає 2 084 757,68 грн.

Водночас, підсумкові числові показники, а саме розмір грошових вимог та їх черговість, зазначені в резолютивній частині ухвали господарського суду Чернівецької області від 25.03.2015 року у справі № 926/93-б/15 та описовій частині постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 року у даній справі, відповідають вихідним даним для розрахунків та наявним у справі доказам.

Відтак, допущені арифметичні помилки не впливають на суть та правильність оскаржуваних ухвали та постанови, не можуть бути підставою для скасування чи зміни правильних судових рішень, та можуть бути виправлені в порядку ст. 89 ГПК України.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефіс" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Чернівецької області від 25.03.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 року у справі № 926/93-б/15 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я.

Судді: Катеринчук Л.Й.

Поліщук В.Ю.