Справа № 346/726/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1473/2015

Категорія 54

Головуючий у 1 інстанції Веселов В. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Вакарук В.М., Проскурніцького П.І.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Прикарпаття» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 18 травня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 18 травня 2015 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ «Прикарпаття» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди.

Постановлено поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника відділу зовнішньоекономічних зв’язків ПАТ «Прикарпаття».

Стягнуто з ПАТ «Прикарпаття» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.01.2015 року до дня поновлення на роботі.

Стягнуто з ПАТ «Прикарпаття» на користь ОСОБА_2 3482,67 заборгованості по заробітній платі, 228,03 грн. компенсації за невикористану відпустку, 121,86 грн. заборгованості індексації, 415,24 грн. компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, а всього 4247,75 грн.

Додатковим рішенням Коломийського міськрайонного суду від 25 травня 2015 року постановлено стягнути з ПАТ «Прикарпаття» на користь держави 243,60 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду в частині визначення розміру заборгованості по заробітній платі та в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Апелянт вказує на те, що при визначенні розміру заборгованості по заробітній платі суд взяв до уваги довідку від 20.02.2015 року, згідно якої заборгованість підприємства перед ним становить 5408,15 грн. та віднявши від цієї суми 1160,29 грн. вихідної допомоги, дійшов до висновку про стягнення 4247,86 грн.

При цьому суд не взяв до уваги видану йому підприємством іншу довідку про заробітну плату за період з січня 2013 року по січень 2015 року, згідно якої у січні 2015 року йому нараховані додатково 415,24 грн. та визначена загальна сума заборгованості 4823,30 грн. таким чином йому стягнуто на 575,64 грн. менше.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що позовна заява про відшкодування моральної шкоди є фактично зміною предмету позову, а тому повинна була бути подана до початку розгляду справи по суті. ОСОБА_2 зазначає, що ним було подано доповнення до позовної заяви, що фактично є заявою про збільшення позовних вимог, адже заявлений позов виникає з незаконного звільнення з роботи та невиплати заробітної плати, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Не погоджується позивач і з висновком суду про безпідставність вимог щодо відшкодування моральної шкоди. Апелянт вказує на те, що він пропрацював на підприємстві 36 років на різних відповідальних посадах, докладав зусиль для розвитку виробництва, підвищення якості та продуктивності праці, а відповідач протягом останніх років не виплачував заробітну плату і він вимушений був позичати кошти на прожиття.

Крім того, ОСОБА_2 вказує на те, що суд не зазначив у рішенні про негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, у зв’язку з чим він не має можливості приступити до роботи.

Просить рішення суду змінити, зазначивши про негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та змінити суму заборгованості по заробітній платі, зазначивши про стягнення 4823,30 грн.

ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

Представник ПАТ «Прикарпаття» в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по заробітній платі ПАТ «Прикарпаття» перед ОСОБА_2 станом на 01.10.2014 року становить 2856,15 грн., сума нарахованої зарплати за період з 01.10.2014 року по 12.01.2015 року становить 626,57 грн., сума нарахованої компенсації за невикористану відпустку становить 228,03 грн., сума нарахованої індексації становить 121,86 грн., розмір нарахованої вихідної допомоги становить 1160,29 грн., розмір нарахованої компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату становить 415,24 грн., заборгованість по заробітній платі станом на 20.02.2015 року становить 1000 грн.

Наведене підтверджено оригіналом довідки №5-В від 20.02.2015 року, виданої ПАТ «Прикарпаття» та оформленої в установленому законом порядку. (а.с.55)

Посилання позивача на те, що згідно поданої ним роздруківки нарахування та виплати йому заробітної плати заборгованість по зарплаті становить 4823,30 грн., оскільки у січні 2015 року йому додатково було нараховані 415,24 грн. не заслуговують на увагу, оскільки зазначена сума включена в розрахунок заборгованості по заробітній платі згідно довідки від 20.02.2015 року.

Крім того, роздруківка нарахування та виплати зарплати не може бути доказом по справі, оскільки не завірена в установленому законом порядку та з її змісту незрозуміло коли і ким вона видана.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено наявність такої шкоди.

Згідно із ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз'яснено у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

При таких обставинах справи підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 18 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

ОСОБА_3

ОСОБА_4