Справа № 22-20026/2008 Головуючий в першій
Категорія №21(1) інстанції - Кулігіна Т.Д.
Доповідач - Братіщева Л.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Неклеси В.І.
суддів - Братіщевої Л.А., Митрофанової Л.В. при секретарі - Герасимчук Г.І.
за участю : представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 11.06.2007р. позов ОСОБА_3 задоволена частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Фонд соціального страхування) на користь позивача одноразово 7.647грн.08коп., заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування шкоди за період з 01.11.2002р. по 01.11.2005р. та в наступний період з 01.11.2005р. по 01.05.2007р. Зобов'язано Фонд виплачувати на користь ОСОБА_3, щомісяця, починаючи з 01 травня 2007 року по 782грн.78коп.. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок щомісячних виплат. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд, оскільки постановляючи рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги, що Фонд не є належним відповідачем по справі; не перевірив, чи були застосовані ВАТ "Суха Балка" коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) з 01.07.1994р. -2 та з 01.01.1996р. - 2,5; не прийняв до уваги, що після збільшення тарифів середня заробітна плата не збільшилася у зв'язку із зміною структури заробітної плати; неправильно застосував п. 28 "Правил відшкодування шкоди...", який встановив лише випадки перерахунку сум відшкодування шкоди, а не сам механізм такого перерахунку: не надав правової оцінки економічному обґрунтуванню застосування чи не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок (посадових окладів), суд не звернув уваги, що відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду соціального страхування на дату проведення перерахунку відповідно до п 3.7.2 Порядку № 83 «Про призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого
Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 року».
Крім того, розглянуто не всі позовні вимоги позивача, оскільки позивачем ставилось питання про стягнення з Відділення фонду компенсації, також, при ухваленні рішення судом порушені норми процесуального права, а саме - не враховано тримісячний термін позовної давності згідно ст.233 КЗпП України; судом ухвалено рішення про стягнення сум заборгованості з юридичної особи, якої не існує.
Перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач ОСОБА_3 працював з 1983 року по 2001 рік на шахті «Фрунзе», що є структурним підрозділом ВАТ «Суха Балка» підземним прохідником, в шкідливих умовах праці.
За висновком МСЕК від 17.11.1993 року позивачу ОСОБА_3 було встановлено втрату професійної працездатності 25% з 20.10.1993 року. При подальших переоглядах відсоток втрати професійної працездатності змінювався і за висновком МСЕК від 01.12.1999 року ОСОБА_3 встановлено втрату професійної працездатності 25% безстроково.
У зв'язку із цим ВАТ «Суха Балка» проводились виплати відшкодування шкоди, які до 01 липня 1994 року позивач вважає вірними, проте розраховуючи розмір відшкодування шкоди з 01.07.1994 року ВАТ «Суха Балка» застосувало не всі коефіцієнти, які підприємством запроваджено для підвищення тарифних ставок та окладів.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм вірну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що ВАТ «Суха Балка» необгрунтовано при перерахунку розміру відшкодування шкоди позивачеві не застосував коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів 2, 0 з 01.07.1994 року відповідно до Наказу № 543 від 29.07.1994 року та коефіцієнт 2,5 з 01.01.1996 року відповідно до Сумісної постанови адміністрації профспілкових організацій від 28.12.1995 року № 1982, що не відповідає вимогам п.28 «Правил відшкодування шкоди », затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 року №472, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Доводи відповідача, що судом неправильно застосовано п. 28 «Правил відшкодування шкоди...», є безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 "Правил відшкодування шкоди" із змінами, внесеними Постановами KM України від 14.07.1994 року та від 03.10.1997 року, які діяли на момент виниклих між сторонами правовідносин, розмір відшкодування шкоди перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві, таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність перерахування щомісячних сум у відшкодування шкоди позивачу та застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів по ВАТ «Суха Балка» при перерахунку сум відшкодування шкоди, оскільки статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» заборонено включати в колективні договори і угоди умови, погіршуючи положення працівників відповідно до чинного законодавства і наказало такі умови вважати недійсними.
Доводи Відділення Фонду про те, що воно не може бути відповідачем у цій справі, є необгрунтованими, оскільки з набранням чинності з 01.04.2001 року Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та виробництві на професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», обов'язок по провадженню виплат потерпілим покладено на Відділення Фонду.
Також безпідставними є доводи Відділення Фонду щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції, оскільки на думку колегії суддів, висновки районного суду узгоджуються з вимогами ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, однак Відділення Фонду не надало суду першої інстанції ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень про те, що розмір фактичної заробітної плати за професією позивача в оспорюваний період не підвищувався, тоді як позивач свої позовні вимоги щодо застосування спірних коефіцієнтів обгрунтував Наказами рудника «Суха Балка» і Спільними Постановами адміністрації та профспілкового комітету підприємства №1982 від 28.12. і відповідач не спростував вказані докази.
Доводи відповідача Фонду соціального страхування про неправильне застосування судом строків позовної давності при стягненні сум відшкодування шкоди не можуть бути прийняті до уваги, оскільки рішення постановлено з урахуванням роз'яснень, викладених в п.п. 1, 1-1, 1-2, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року ( з подальшими змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», згідно з якими загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права ( позовна давність), встановлюється тривалістю у три роки. У випадках, коли вимоги потерпілого стосуються перерахунку сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем( у тому числі й у разі неправильного обчислення суми щомісячних платежів) при задоволені позову, кошти стягуються за час, що не перевищує трьох років, які передували моменту звернення особи до суду.
Безпідставне посилання відповідача на те, що суд не врахував суми граничної заробітної плати з яких справляються страхові внески, тому що, як вбачається з матеріалів справи і рішення суду, ці суми ні в одному з періодів, вказаних в апеляційній скарзі, не перевищують розмір граничної заробітної плати.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації з Відділення Фонду, оскільки такий висновок відповідає вимогам ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату професійної працездатності», відповідно до якого сума страхової виплати з Фонду соціального страхування підлягає користуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги, якщо зазначені суми своєчасно не призначені та не виплачені з вини Фонду.
Інші доводи Фонду соціального страхування викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
На думку колегії суддів, вирішуючи даний спір суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухвалив рішення яке відповідає вимогам закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, тому апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.