Справа № 2-1\2007
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2007р. м.Приморськ
Приморський районий суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Булашева Р.Л.
при секретарі Тафровой І.І.
за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по позову Приморської районної лікарні ветеринарної медицини до ОСОБА_2 про стягненні матеріальної шкоди,
встановив:
Позивач просить стягнути з відповідача 654,80 грн. збитку й суму судових витрат. Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 працюючи ІНФОРМАЦІЯ_1 Приморської районної лікарні ветеринарної медицини, допустила зайву виплату коштів в сумі 1962,44 грн. через неналежне виконання своїх обов'язків. При перевірці ветлікарні 18.03.04р. Приморським відділом КРУ, були виявлені допущені ОСОБА_2 порушення. Тим самим ветлікарні нанесений матеріальний збиток на цю суму. В силу ст. 132 ч.1 КЗОТ України, підлягає стягненню сума в розмірі середньомісячного заробітку - 654,80 грн. Однак відповідач цю суму добровільно не відшкодувала.
У суді, представник позивача адвокат ОСОБА_1 просила позов задовольнити по викладеним у ньому підставам.
Відповідач ОСОБА_2 пояснила, що вона виплачувала себе надбавку до заробітної плати й доплату за інтенсивність у розмірі 50% от окладу. Не перевірила законність таких виплат, визнає свою вину и з позовом згодна.
Суд вивчивши докази в справі приходить до наступного. ОСОБА_2 працювала в Приморської районної лікарні ветеринарної медицини виконуючої обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1 з 15.08.02р. (наказ НОМЕР_1а.с. 13), по 23.02.04р. ( наказ НОМЕР_2 а.с. 14), звільнилась 15.03.04р. (наказ НОМЕР_3 а.с. 12), і її середньомісячний заробіток становить 654,80 грн. (довідка а.с. 11). Згідно акту НОМЕР_4. Приморського відділу КРУ, проведена перевірка в Приморській районній лікарні ветеринарної медицини. Виявлено, що в листопаді 2003р. допущена переплата премії працівникам в сумі 1762,56 грн., а в грудні 2003р. - 299,03 грн. Суми переплати підлягають відшкодуванню з підприємства тому що фінансувалися з державного бюджету. ( лист КРУ а.с. 8-10). Договір у матеріальній відповідальності з ОСОБА_2 не укладався. В добровільному порядку ОСОБА_2 цю суму не відшкодувала.
Згідно ст. 132 КЗпП України, за шкоду заподіяну організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких наступила шкода, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямого збитку але не більше свого середньомісячного заробітку.
По ст. 130 Кзот України відшкодування шкоди проводиться не залежно від
залучення працівника до дисциплінарної, адміністративної й кримінальної відповідальності.
Відповідно до роз'яснень Пленуму ВСУ от 29.12.92р. № 14 зі змінами, по п.2 судовому розгляду підлягають позови уповноваженого органа до працівника у відшкодуванні шкоди в розмірі середньомісячного заробітку, якщо за розпорядженням власника стягнення неможливо ( припинення трудових відносин), а також при незгоді працівника з розміром відрахування. У п.4 визначено, що під прямим дійсним збитком, розуміється втрата або погіршення майна, необхідність організації з витрати або додаткові виплати. Розмір середнього заробітку визначається у відповідність із положеннями постанови КМУ от 08.02.95р. № 100, за 2 останніх місяці роботи до постанови рішення судом, а якщо працівник звільнився, то останніх перед звільненням.
По п. 6 Пленуму ВСУ роз'яснено що за шкоду організації зайвими грошовими виплатами несуть керівники підприємств і структурних підрозділів, а також їхні заступники в розмірі середньомісячного заробітку, відповідно до вимог ст. 133 п.2 КЗпП України. До зайво виплачених сум віднесено: стягнення штрафу, зарплати й інші. Безпосередні винні особи в шкоді зобов'язані відшкодувати шкоду у встановлених законом розмірах. Керівники підприємства також несуть відповідальність у розмірі свого середнього заробітку, за ту зі шкоди, що не відшкодована безпосереднім причинителем шкоди. Інші працівники, винні в зайвій виплаті коштів, але не є керівниками підприємств, організацій, установ і структурних підрозділів, а також їхніми заступниками, несуть відповідальність по ст. 132 ч.1 КЗпП України, крім випадків повної матеріальної відповідальності. По п.20 Постанови Пленуму ВСУ встановлено, що строк на звернення до суду організації в стягненні збитку із працівника визначений у ст. 233 КЗпП України . При цьому такий строк починає відлік із дня, виявлення шкоди, яким вважається день підписання акту перевірки організації контролюючими органами.
Відповідно до постанови КМУ от 08.02.95р. № 100 "Про затвердження Порядку
розрахунку середньої заробітної плати" г.П п.2 абз. З встановлено, що у випадках, крім
передбачених абз. 1-2, зазначеного пункту, середньомісячна заробітна плата
розраховується за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з яким зв'язана виплата.
То ж позов належно обґрунтований і відповідає вимогам закону. ОСОБА_2 винна в зайвій виплаті коштів і підлягає матеріальні відповідальності в межах своєї середньої зарплати. Сума сплаченого судового збору 51 грн. підлягає відшкодуванню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 130-133 КЗпП України, ст.ст. 7, 8, 10, 209, 212-215 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити в повному обсягу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приморської районної державної лікарні ветеринарної медицини 654 грн. 80 коп. в рахунок матеріальної шкоди, та 51 грн. судового збору, а всього в сумі - 705 грн. 80 коп.
Заяву про оскарження рішення можна подати до Приморського районного суду протягом 10 діб, після цього можна оскаржити рішення до Запорізького апеляційного суду, через Приморський районний суд на протязі 20 діб.
Суддя Р.Л. Булашев