ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
10.03.09 |
Справа №2а-5925/08/8 |
(17:11)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим ускладі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Кудіновій О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Прокурора Чорноморського району АР Крим в інтересах держави в особі ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АР Крим
про визнання нечинними вимог та податкового повідомлення рішення
за участю представників сторін:
від прокурора: Васьків Я.Й., посвідчення №09021
від позивача: не з'явився.
від відповідача: не з'явився.
Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся Прокурор Чорноморського району в інтересах особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Чорноморському районі про визнання нечинними першої податкової вимоги № 1/47 від 03.07.07р., другої податкової вимоги № 2/85 від 06.08.07р., податкового повідомлення-рішення № 0000861702/0 від 30.04.07р. виданого на ОСОБА_1 про сплату 3419,77грн.
У судовому засіданні представник прокуратури позов повністю підтримав з підстав, зазначених в адміністративному позові, зазначив, що позивачем було отримане податкове повідомлення-рішення №0000861702/0 від 30.04.07р., згідно якого позивач зобов'язаний сплатити податок у сумі 3419,77гривень, перша податкова вимога № 1/47 від 03.07.07р. та друга податкова вимога № 2/85 від 06.08.07р. Представник прокуратури зазначив, що підставою нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення було отримання позивачем у спадщину права на земельну частку (пай). Представник прокуратури вважає вищевказане податкове повідомлення незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим звернувся з адміністративним позовом.
У судове засідання позивач не з'явився, повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю (вх. № 9341/п від 01.12.08р., вх.№ 2520/п від 02.02.09р., вх. №5956/п від 02.03.09р.).
У судове засідання представник відповідача не з'явився, про день та місце розгляду справи повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією, заперечень на позов не надав.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.
Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у Чорноморському районі АР Крим є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання нечинними першої податкової вимоги № 1/47 від 03.07.07р., другої податкової вимоги № 2/85 від 06.08.07р., податкового повідомлення-рішення № 0000861702/0 від 30.04.07р., суд зобов'язаний перевірити чи прийняті перша податкова вимога № 1/47 від 03.07.07р., друга податкова вимога № 2/85 від 06.08.07р., податкове повідомлення-рішення № 0000861702/0 від 30.04.07р. відповідно до вимог податкового законодавства України.
Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Отже, органи податкової служби зобов'язані здійснювати свої функції виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Судом встановлено, що позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Степановою Н.О., після смерті свого чоловіка - Патюк Миколи Артемовича, яке складається з права на земельну частку (пай) розміром 9,21 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться в колективній власності Колективного агроторгового підприємства “Путь Леніна”, розташований в с.Окунівка Чорноморського району АР Крим, що належало спадкодавцю на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай) сер.КМ № 0305505, який виданий 26 грудня 2000 року на підставі рішення Чорноморської районної державної адміністрації АР Крим від 08.12.2000 року за № 589-р, яке зареєстроване в Книзі реєстрації сертифікатів про право на земельну частку (пай) за № 603 від 26 грудня 2000 року (а.с.7).
Пункт 6.1. статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III вказує на те, що у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення.
Судом встановлено, що відповідачем на підставі п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" позивачу нараховане податок у розмірі 13% від суми успадкованої земельної частки, 3419,77 гривень, що підтверджується розрахунком суми податку (а.с.10).
Судом встановлено, що відповідачем 30.04.2007 року винесене податкове повідомлення № 0000861702/0 про необхідність сплати суми податкового зобов'язання у розмірі 3419,77 гривень (зворотний бік а.с.10).
Абзац 3 підпункту 6.2.4. пункту 6.2. статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III визначає, що податкові повідомлення надсилаються в порядку, передбаченому для надіслання податкових вимог.
Підпункт 6.2.3. пункту 6.2. статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III визначає порядок надіслання податкових вимог (за цим же порядком і податкові повідомлення). Цей порядок полягає в наступному:
1. Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
2. Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного
дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Судом встановлено, що відповідачем 03 липня 2007 року складена перша податкова вимога № 1/47, в якій було зазначено, що сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями складає 6839,53 гривень та було вказано порядок та місце сплати цього боргу, відповідальність за несплату та заходи впливу на боржника (а.с.8).
07 липня 2007 року вищевказана вимога отримана позивачем, що підтверджується поштовим повідомленням (зворотній бік а.с.8).
Судом встановлено, що відповідачем 06 серпня 2007 року складена друга податкова вимога № 2/85, в якій було зазначено, що сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями складає 3419,77гривень та було вказано порядок та місце сплати цього боргу, відповідальність за несплату та заходи впливу на боржника (а.с.9), яка була отримана 17.08.07р. про що свідчить поштове повідомлення (зворотній бік а.с.9).
Суд зазначає, що при визначенні ставки податку в розмірі 13% від вартості спадщини відповідач виходив з того, що право на земельну частку(пай) є об'єктом комерційної власності, який згідно із п.13.2 ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподатковується за ставкою, визначеною у п 7.1 ст.7 цього Закону незалежно від ступеня споріднення із спадкодавцем.
Відповідно до п 13.1. ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року N 889-IV об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на:
а) об'єкт нерухомого майна;
б) об'єкт рухомого майна, зокрема:
предмет антикваріату або витвір мистецтва;
природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;
будь-який транспортний засіб та приладдя до нього;
інші види рухомого майна;
в) об'єкт комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею;
г) суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу;
д) кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні.
Суд зазначає, що земельна частка (пай) позивача, як об'єкт оподаткування, відноситься до об'єктів нерухомого майна.
Суд підкреслює, що згідно із п.п. 13.2.1. п. 13.2. ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року N 889-IV (далі - Закон України від 22 травня 2003 року N 889-IV) при отриманні спадщини членами сім'ї першого ступеня споріднення об'єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою до вартості власності, визначеної у підпунктах "а", "б", "д" пункту 13.1 цієї статті.
Судом встановлено, що відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Таким чином, судом встановлено, що позивач відноситься до осіб, які мають право на спадкування за законом у першу чергу у зв'язку з тим, що позивач - Патюк Валентина Петрівна отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свого чоловіка - Патюка Миколи Артемовича.
Суд зазначає, що Указом Президента України від 08.08.1995р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановлено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Статтею 181 Цивільного кодексу України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Виходячи з наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що земельна частка (пай), як об'єкт оподаткування, відноситься до об'єктів нерухомого майна та не є корпоративним правом, оскільки власник права на земельну частку (пай) не перебуває у корпоративних відносинах із колективним сільськогосподарським підприємством чи його правонаступником.
Володіння земельною часткою не є володінням часткою у статутному фонді господарської організації та не наділяє особу будь-якими повноваженнями через участь у підприємстві та його прибуток.
Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання податкового повідомлення, першої податкової вимоги, другої податкової вимоги нечинними, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частині вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, суд вважає, що перша податкова вимога Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АРК № 1/47 від 03.07.2007 року, друга податкова вимога Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АРК № 2/85 від 06.08.2007 року, податкове повідомлення № 0000861702/0 від 30.04.07 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач не здійснював судових витрат по справі, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
У зв'язку зі складністю справи судом 10.03.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 16.03.2009 року постанова складена у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасуватипершу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АРК № 1/47 від 03.07.2007року про стягнення з ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 6839,53 гривень протиправним та скасувати.
3. Визнати протиправною та скасувати другу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АРК № 2/85 від 06.08.2007року про стягнення з ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 3419,77 гривень.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення № 0000861702/0 від 30.04.07року про стягнення з ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб в сумі 3419,77 гривень.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Кушнова А.О.