УХВАЛА
Іменем України
24 червня 2008 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Фоміна Ю.В.
суддів: Михайловського В.І., Широкопояса Ю.В.
з участю: прокурора Селюченко І.І.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 на вирок Житомирського районного суду від 21 квітня 2008 року та постанову цього ж суду від 16 травня 2008 року з наданими доповненнями,
встановив:
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.М.Жмеринка Жмеринського району Вінницької області, громадянин України, судимий: 7.01. 1974 року вироком Воркутинського міського суду Республіки Комі Російської Федерації за ст. 89 ч.2, 144 ч.2 КК Росії на 2 роки позбавлення волі;
вироком цього ж суду : від 16.10. 1975 року за ст. 212-1 ч.1 ст. 89 ч.1 КК Росії на 3 роки позбавлення волі; від 10.07. 1979 року за ст. 206 ч.1 КК Росії на 1 рік позбавлення волі; 16.05. 1980 року за ст.ст. 89 ч.2, 144 ч.2, 206 ч.2 КК Росії на 6 ( шість) років позбавлення волі; вироком Усть-Елінського районного
Справа№11- 415 Головуючий у суді 1-ї інстанції Башинський С.Ф.
Категорія ст. 289 ч.2, 289ч.3
КК України Доповідач Михайловський В.І.
суду Республіки Комі Російської Федерації від 2.07. 1982 року за ст.ст. 15, 98 ч.2 КК Росії на 6 років 3 місяці позбавлення волі; вироком Бельського міського суду Республіки Молдова від 22.03.1989 року за ст.ст.146 ч.3, 145 ч.3, 140 ч.3, 39 КК Молдови на 8 років позбавлення волі; вироком Барашівського районного суду Київської області від 22.06. 1990 року за ст. 206 ч.3, ст.ст. 222 ч.3, 42 КК України на 10 років позбавлення волі; вироком Бердичівського міського суду Житомирської області від 8.06.1995 року за ст.ст.17 ч.2, 229-6 ч.2 КК України на 6 років позбавлення волі; вироком Котласького міського суду Архангельської області Російської Федерації від 3.07.2003 року за ст.ст. 158 ч.3, 69 ч.5 КК Росії на 4 роки 6 місяців позбавлення волі,
засуджений за ст. 289 ч.2 КК України на 7 ( сім) років позбавлення волі;
за ст. 289 ч.3 КК України на 14( чотирнадцять ) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, визначено засудженому ОСОБА_1 14 (чотирнадцять) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, залишено попередній- тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахується з моменту його фактичного затримання: з 16 жовтня 2006 року.
Речові докази по справі: автомобіль ВАЗ 2109 червоного кольору, паспорт та посвідчення водія на ім'я ОСОБА_2., патент на право зайняття перевезеннями пасажирів передані потерпілому ОСОБА_2., частини автомобіля марка ВАЗ -2107 НОМЕР_1повернуто потерпілому ОСОБА_5., шматки мотузки у кількості 3-х штук, кухонний ніж вирішено знищити.
Згідно змісту вироку суду, ОСОБА_1 1 вересня 2002 року у стані алкогольного сп'яніння біля воріт будинку АДРЕСА_1 застосовуючи погрози здійснення насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я
потерпілого, біля 24х годин наблизився до автомобіля ВАЗ 2107 НОМЕР_1вартістю 64439 грн. 50 коп. під керуванням володільця ОСОБА_5. та з погрозою фізичного впливу та пошкодження автомобіля заставив вийти з автомобіля потерпілого ОСОБА_5., сів за кермо вказаного автомобіля, протиправно заволодів ним, заподіявши матеріальну шкоду потерпілому на вищевказану суму.
Після цього, ОСОБА_1 29.09.2002 року у м.Житомирі, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сіли за кермо автомобіля ВАЗ 21091 НОМЕР_1 який належить ОСОБА_2. та під надуманим приводом запропонували ОСОБА_2. поїхати у с Станишівку Житомирського району.
Знаходячись у лісопосадці поблизу с Станишівка Житомирського району близько 3-х годин ночі ОСОБА_1 з застосуванням мотузки та за попередньо змовою з ОСОБА_4. та ОСОБА_3 напали на потерпілого ОСОБА_2., вивели його з салону автомобіля, завели в ліс та прив'язали мотузкою до дерева, після чого повторно, незаконно заволоділи автомобілем потерпілого ВАЗ 21091 НОМЕР_1 вартістю 17280 гривень, після чого з місця вчинення злочину всі троє зникли.
В апеляціях та доповненнях засуджений ОСОБА_1 просить скасувати, а вирок Житомирського районного суду від 21 квітня 2008 року, а справу направити на додаткове розслідування за місцем його проживання. Також засуджений просить скасувати постанову Житомирського районного суду від 16 травня 2008 року, якою йому відмовлено у подальшому ознайомленні з матеріалами справи, у зв'язку з намаганням знищити зазначені матеріали.
В обгрунтування апеляцій та доповнень до них ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що вирок суду першої інстанції є безпідставним, упередженим, винесеним з порушенням права на захист засудженого.Також засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що було порушено правило підсудності, оскільки він вчиняв злочин спочатку у м.Жмерінці Вінницької області, а тому кримінальна справа повинна була розглядатися за місцем помешкання засудженого.
На думку апелянта, суд не розглянув його клопотання щодо прийняття рішення згідно вимог ст. 97 КПК України щодо обставин застосування органами досудового слідства фізичного насильства і тортур, не надав можливості ознайомлення засудженому з матеріалами справи.
Засуджений ОСОБА_1 вважає себе засудженим безпідставно, оскільки у 2001-2002 роках знаходився на території Російської Федерації, вищевказані злочини вчиняв, на території України інший громадянин-його двійник, який знаходився в Україні за підробленими документами. На думку ОСОБА_1, суд упереджено розглядав зазначену кримінальну справу та безпідставно відхиляв його клопотання у судовому засіданні, спланувавши процес з обвинувальним нахилом. Не було також враховано, що засуджений, на його думку, недостатньо добре володіє українською мовою.
Обґрунтовуючи скаргу на постанову суду від 16.05.2008 року, засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що йому не забезпечили належних умов для ознайомлення з протоколом судового засідання та він ненавмисно надірвав один з аркушів справи під час виконання чергової виписки з тому 1-го вказаної кримінальної справи.
Заслухавши доповідача по справі, висновок прокурора, який вважав апеляції засудженого з наданими доповненнями безпідставними, засудженого ОСОБА_1, який підтримав подані апеляції з доповненнями, обговоривши доводи апеляцій та вивчивши справу, суд вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Вина засудженого ОСОБА_1 доведена зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами і показами потерпілого ОСОБА_5., засуджених ОСОБА_4. та ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6. та ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9.. ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12.ОСОБА_13. протоколами виїмки та протоколами відтворення обстановки, обставин подій з участю потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_15 огляду місця пригоди, речових доказів, висновком судово- медичної експертизи за № 2613 від 2.10.2002 року, протоколами пред'явлення фотознімків для впізнання та протоколами: пред'явлення осіб для впізнання, протоколами відтворення обстановки та обставин події від 3.10.2002 року з участю свідка ОСОБА_14.та свідка ОСОБА_15 пред'явлення фотознімків для впізнання зазначеним особам.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив всі обставини справи та надав вірну юридичну оцінку діям ОСОБА_1, правильно кваліфікувавши їх як незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_5., з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, а також як незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_2, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб з застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, а саме у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 289 ч.2, 289 ч.3 КК України.
Апеляційний суд вважає безпідставними посилання засудженого ОСОБА_1 на те, що вищевказані злочини він не вчиняв, а вчиняла інша особа, яка знаходилася на території України за підробленими документами, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.
Також є необгрунтованими й посилання апелянта на те, що було порушено його право на захист під час розгляду справи та не перевірені обставини застосування слідчим недозволених методів досудового слідства. Зазначене спростовується письмовими матеріалами справи та протоколом судового засідання, згідно змісту яких, починаючи з досудового слідства та до повного розгляду кримінальної справи по суті інтереси засудженого ОСОБА_1 захищав адвокат ОСОБА_16., під час судового розгляду був залучений
перекладач, послуги якого були реально надані засудженому ОСОБА_1 і під час ознайомлення з усіма матеріалами справи.
Судом першої інстанції також перевірено клопотання і заяви ОСОБА_1 щодо застосування до нього органами досудового слідства недозволених методів: фізичного насильства і тортур. З цього приводу під час судового слідства надавалися певні доручення в порядку ст. 97 КПК України та безпосередньо здійснювався допит слідчого у судовому засіданні, ( а.с. 201, т.2, а.с. 217-218 т.2), який займався розслідуванням вказаної кримінальної справи.
Апеляційний суд вважає безпідставними твердження засудженого ОСОБА_1 про наявність підробленого аудіозапису проведеного кримінального процесу та протоколу судового засідання, оскільки, як вбачається з наданих письмових матеріалів справи, засудженому надавалися можливості ознайомлення з справою з участю перекладача та прослуховування аудіозапису фіксування судового процесу, якими ОСОБА_1 належним чином не скористався. Крім того, під час чергового ознайомлення з матеріалами справи, намагався знищити їх, внаслідок чого суд першої інстанції обгрунтовано припинив подальше ознайомлення ОСОБА_1 з справою.
Зазначені процесуальні документи та аудіозапис фіксування судового процесу технічними засобами виготовлені з дотриманням вимог ст.ст. 87, 87-1 КПК України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд не знаходить будь-яких підстав щодо скасування й постанови суду першої інстанції від 16 травня 2008 року, якою відмовлено засудженому ОСОБА_1 у подальшому ознайомленні з матеріалами справи внаслідок здійснення ним вищевказаних неправомірних дій.
Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та всіх обставин справи, у тому числі і тих, на які є посилання в апеляції.
Разом з тим, приймаючи до уваги ті обставини, що на час апеляційного розгляду кримінальної справи санкція ст. 289 ч.3 КК України з 7.05.2008 року зазнала змін в бік пом'якшення відповідальності за вчинений злочин: від семи до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої, апеляційний суд вважає за можливе зменшити строк покарання засудженому - до 12 років позбавлення волі з застосуванням додаткового покарання-конфіскації майна та остаточно визначити ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. 70 КК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 на вирок Житомирського районного суду від 21 квітня 2008 року з доповненнями задовольнити частково, апеляцію на постанову цього ж суду від 16 травня 2008 року залишити без задоволення.
Вирок Житомирського районного суду 21 квітня 2008 року - змінити. Вважати засудженим ОСОБА_1 за ст. 289 ч.1 КК України до покарання, визначеного судом першої інстанції -7 (семи) років позбавлення волі без конфіскації майна;
Призначити засудженому ОСОБА_1 за ст. 289 ч.3 КК України - 12 (дванадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України остаточно визначити засудженому ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого більш суворим -12 ( дванадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
В решті вказаний вирок та постанову Житомирського районного суду від 16 травня 2008 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни.