Справа № 357/15866/14-к

1-кп/357/36/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.07.2015 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий - суддя Машарова З. А. ,

суддя - Санін В.М.

суддя - Бобкова Н.В.

при секретарі - Амеліній О.В.

з участю прокурора Шевченка В.О. обвинувачених ОСОБА_1 ОСОБА_2 захисників ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білій Церкві

кримінальне провадження , внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014110030004159 від 08.09.2014 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Яблуневе Баришівського району Київської області, українця, громадянина України, освіта середня – спеціальна, не одруженого, до засудження не працював, проживав за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого :

1) 15.05.2002 Оболонським райсудом м. Києва за ст.15, ст.185 ч.1 КК України на 1 рік позбавлення волі. Звільнений від відбування покарання на основі ст.75 КК України, іспитовий строк 2 роки.

2) 06.07.2004 Подольським райсудом м. Києва за ст.ст.186 ч.2, 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 20.02.2008 умовно достроково, на 9 місяців 13 днів;

3) 23.02.2012 Миронівським райсудом Київської області за ст.185 ч.2, ст.289 ч.2, 71, 70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі. Ідентифікаційний код - НОМЕР_1. - обвинуваченого в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 289 ч.2, 393 ч.2 КК України

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5; уродженця села Винарівка, Ставищенського району, Київської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, до засудження не працював, проживав за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

1) 09.06.2005 Ставищенським райсудом Київської області за ч.3 ст.185 КК України до штрафу в бюджет держави в сумі 850 грн.;

2) 13.02.2006 Жашківським райсудом Черкаської області за ч.1 ст.121, ч.1 ст.263, ст.ст.70, 75 КК України до 5 років позбавлення волі, з іспитовим терміном 3 роки;

3) 06.10.2006 Ставищенським райсудом Київської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ст.ст.70, 71 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений 18.08.2010 року умовно достроково на 1 рік 11 місяців 5 днів;

4) 26.12.2011 Ставищанським райсудом Київської області за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі. Ідентифікаційний код - НОМЕР_2.- обвинувачуваного у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 393 ч.2, 289 ч.2 КК України

ВСТАНОВИВ

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скоїли втечу з місця позбавлення волі особами , які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та незаконне заволодіння транспортним засобом повторно, за попередньою змовою групою осіб поєднане з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого

Злочини скоєно за таких обставин:

Вироком Миронівського райсуду Київської області від 23.02.2012 року ОСОБА_1 засуджений за ст. ст. 185 ч.2,289 ч.2,70,71 КК України до п»яти років 1 міс. позбавлення волі. ОСОБА_2 засуджений вироком Ставищенського райсуду Київської області від 26.12.2011 року за ст.. 185 ч.3, 71 КК України до чотирьох років позбавлення волі.

Обвинувачені відбували покарання, призначене вироком суду ,в Білоцерківській ВК -35 в місті Білій Церкві Київської області.

07.09.2014 близько 19 год. ОСОБА_1, та ОСОБА_2 , перебуваючи на території дільниці соціальної реабілітації Білоцерківської ВК №35, за адресою Київська область, м. Біла Церква, вул. Калініна, 16, самовільно, без належного дозволу та законних підстав, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за втечу з місць позбавлення волі, без отримання належного дозволу, залишили межі виправної колонії в м. Біла Церква Київської області

та зустрівшись на вулиці Київській в місті Білій Церкві домовилися між собою про поїздку в село Сніжки Ставищенського району Київської області, за місцем проживання ОСОБА_2. Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу лісопосадки, що поруч з полем, в с.м.т. Терезине, Білоцерківського району, Київської області, діючи за попередньою змовою, з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, яке виразилося в тому, що ОСОБА_1 схопив потерпілого за шию та витяг з салону автомашини, в результаті чого потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження в вигляді шести синців на шиї зліва з переходом на ліве надпліччя,які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, після чого повторно заволоділи-легковим автомобілем марки «OPEL» модель «VECTRA» д.н.з. НОМЕР_3, належним ОСОБА_6 ОСОБА_2, сів за кермо вказаного автомобіля і разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_6, поїхали у с. Винарівку Ставищенського району, Київської області, де ОСОБА_6 висадили з автомобіля і в подальшому розпорядились вказаним автомобілем на власний розсуд. В процесі експлуатації автомашина вийшла з ладу та була залишена обвинуваченими в технічно несправному стані в селі Сніжки, а обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 08.09.2014 року були затримані в селі Сніжки Ставищенського району Київської області працівниками виправної колонії В результаті угону обвинувачені завдали потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 9670 грн.51 коп.

Обвинувачений ОСОБА_1 винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів не визнав та пояснив в суді, що він відбував покарання в ВК-35 в місті Білій Церкві, 04.04.2014 року був переведений на дільницю соціальної реабілітації.

07.09.2014 року ввечері з дозволу працівника колонії залишив межі дільниці та вирішував свої справи в місті Білій Церкві Близько 19 годин,повертаючись до ВК 35 на вулиці Київській зустрів ОСОБА_2,вони вирішили не повертатися в ВК-35, а разом поїхати до дружини ОСОБА_2 в село Сніжки Ставищенського району.

ОСОБА_2 зупинив таксі під керуванням потерпілого ОСОБА_6 та вони домовилися,що той підвезе їх до старого автовокзалу за 30 грн. По дорозі сказали про намір десь нарвати наркотичний засіб - коноплю і водій підвіз їх до посадки біля повороту на смт Терезине.Не знайшовши рослин коноплі,домовилися з водієм ОСОБА_6, що той відвезе їх в село Сніжки, де вони розрахуються з ним за поїздку. Потерпілий сказав, що у нього може не вистачити бензину, на що він \ОСОБА_1/ погодився заправити машину по дорозі, мав на це грошові кошти. Спочатку за кермом автомашини сидів потерпілий, а потім сів ОСОБА_2. Ніякого тиску та насильства вони на потерпілого не вчиняли.По дорозі вони заїжджали на заправку, їх зупиняли працівники ДАІ, які склали протоколи відносно ОСОБА_2 за керування автомашиною в нетверезому стані, та щодо потерпілого за передачу керма ОСОБА_2, який був в стані сп'яніння.Пізно ввечері в селі Винарівка Ставищенського району залишили потерпілого а самі їздили в різні села Ставищенського району до родичів ОСОБА_7 хотіли позичити гроші, щоб розрахуватися з водієм таксі ОСОБА_6. Грошей не знайшли, а потім вийшла з ладу автомашина яку вони залишили біля села Сніжки, а самі пішли до дружини ОСОБА_7, де відпочивали та вживали спиртне,а наступного дня рано - вранці були затримані працівниками Білоцерківської ВК-35.

Аналогічні покази дав в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2,який також винуватість в скоєнні інкримінованих злочинів категорично не визнав. Показав, що з дільниці соціальної реабілітації ВК № 35 в місті Білій Церкві 07.09.2014 року він пішов з дозволу працівника колонії якому обіцяв заплатити 50 грн Ніякої втечі з колонії він не скоював. На вулиці Київській в місті Білій Церкві зустрів ОСОБА_1, який також на той час відбував покарання в ВК - 35 на дільниці соціальної реабілітації та який попросився поїхати разом з ним, запевнив,що має кошти на дорогу.В магазині на вулиці Київській ОСОБА_1 придбав цукерки та сік для дитини. З ОСОБА_6 домовилися,що той підвезе їх до траси, де думали зупинити попутний транспорт. По дорозі вирішили придбати наркотичний засіб, заїхали в посадку біля повороту на с. Терезине.Не знайшовши рослин коноплі, вирішили їхати в с. Сніжки та домовилися, що потерпілий поїде з ними в село Сніжки Ставищенського району Київської області, де вони оплатять йому за послуги. За частину дороги до посадки 30 грн потерпілому заплатив ОСОБА_1. Далі автомашиною керував він \ОСОБА_2, тому що краще знав дорогу до свого села, ОСОБА_6 знаходився в салоні автомашини йому ніхто не погрожував. На АЗС заправилися пальним, розраховувався ОСОБА_1. В подальшому на дорозі автомашина була зупинена працівниками ДАІ, яких він знав наглядно, щодо нього ОСОБА_2 було складено протокол про відповідальність за керування в нетверезому стані , а щодо ОСОБА_6 було складено протокол про передачу керма особі, що перебувала в нетверезому стані.

В селі Винарівка Ставищенського району,куди приїхали пізно вночі, на тракторному стані вони залишили потерпілого біля ОСОБА_8, родича ОСОБА_2, а самі поїхали по селам до рідних та знайомих ОСОБА_2 - шукати гроші для оплати поїздки ОСОБА_6. Грошей їм ніхто не позичив, вони поїхали в Сніжки, де вийшла з ладу автомашина потерпілого,яку вони покинути в селі, про що повідомили ОСОБА_8 по телефону, а самі поїхали до дружини ОСОБА_2, де пиячили та були затримані працівниками колонії вранці 08.09.2014 року.

Обидва обвинувачені категорично вказали, що потерпілого до події не знали, будь якого тиску щодо нього не чинили, чому він їх оговорює пояснити не можуть. Заявлений цивільний позов потерпілого не визнали,хоча не заперечують, що автомашина поламалася під час керування ОСОБА_2.

Незважаючи на не визнання обвинуваченими винуватості в скоєнні злочинів,передбачених ст..ст. 393 ч.2, 289 ч.2 КК України, їх винуватість в повному обсязі доведена дослідженими в судовому засіданні доказами - показами потерпілого, свідків, матеріалами справи.

Потерпілий ОСОБА_6 ствердив суду, що 07.09.2014 року він таксував по місту Білій Церкві належним йому автомобілем, стояв на вулиці Київській, неподалік БВК 35«

Близько 19 годин до нього підійшли двоє чоловіків, які попросили підвезти до старого автовокзалу,за що обіцяли заплатити 30 грн. Він погодився, по дорозі за вказівкою, як тепер знає ОСОБА_2, який сидів поруч з ним, зупинився по дорозі до повороту на Терезине, в посадці. ОСОБА_1, який сидів посаду нього вийшов з машини за шию витяг його з автомашини При цьому хтось з них ножем зрізав фішку « Таксі» та автомашині. Його запитали про наявність бензину в машині, потім наказали сісти на заднє сидіння машини, а ОСОБА_2 сів за кермо. ВінОСОБА_6 сильно перелякався, просив не позбавляти його життя, виконував всі вимоги нападників. По дорозі в сторону Одеси, пальне закінчилися, на АЗС автомашину заправили, ОСОБА_1 оплатив заправку. Крім того, селі Розкішне їх зупинили працівники ДАІ, з якими спілкувався ОСОБА_2, вказавши, що це його знайомі.

На протязі всієї поїздки потерпілого самого не залишали, біля нього постійно був один з обвинувачених. В нічний час приїхали в якесь село на ферму, де зі слів ОСОБА_2, був його дядько. Обвинувачені на його автомашині кудись поїхали, а він залишився на тій фермі, де також знаходилися якісь чужі люди, яким він боявся розповісти про пригоду.

Уже під ранок обвинувачений ОСОБА_2 зателефонував своєму дядькові та повідомив, що автомашина зламалася і її покинули на дорозі в селі Сніжки. На його прохання ОСОБА_8 поїхав з ним в село Сніжки де, дійсно, на дорозі виявили його автомашину, яка була несправна. З допомогою сторонніх він зумів транспортувати автомашину до себе додому до будинку АДРЕСА_3 та повідомив міліцію про подію

Незаконним заволодінням та неналежним керуванням автомашиною, що призвело до того, що вона вийшла з ладу, обвинуваченими йому завдана матеріальна шкода в сумі 10070грн.51 коп.,які просить стягнути з обвинувачених. Зазначив, що підстав для оговору не мав, обвинувачених до події не знав

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в 2014 році відбували покарання в ВК-35 в місті Білій Церкві були переведені на дільницю соціальної реабілітації. З порядком відбування порядку на дільниці вони були ознайомлені, з встановленими маршрутами пересування та відповідальністю за втечу також були ознайомлені.

07.09.2014 року, при проведенні вечірньої перевірки на дільниці було виявлено відсутність в місцях відбування покарання засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, при цьому дозволу на залишення дільниці вони не отримали , він не давав ОСОБА_2 дозволу на залишення дільниці соціальної реабілітації. 07.09.2014 року був вихідний день, засуджені не залучалися до праці

Після виявлення відсутності обвинувачених, проведеними міроприємствами вранці 08.09.2014 року останні були затримані в селі Сніжки Ставищенського району Київської області за місцем проживання дружини ОСОБА_2 обоє були сильно п»яні. Свідок ОСОБА_10 категорично ствердив,що ніколи не давав засудженим дозвіл на залишення дільниці соціальної реабілітації ,коли це не було пов»язано з роботою засуджених.

Свідок ОСОБА_11 показав,що 07.09.2014 близько 21 год. прийшов на територію тракторної бригади колгоспу в селі Винарівці Ставищенського району. Біля прохідної побачив автомашину « Опель Вектра», в які сидів незнайомий чоловік, тепер знає - це був потерпілий ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розмовляли з ОСОБА_8. Хтось запропонував випити горілки. На автомашині « Опель»,під керуванням ОСОБА_2, всі поїхали додому до ОСОБА_11, де взяли пляшку горілки та повернулися на тракторний стан. Там випили горілку. Потім ОСОБА_2 сказав потерпілому чекати на нього на тракторному стані, а сам сів за кермо автомашини « Опель» і вони з ОСОБА_1 кудись поїхали. Уже вночі ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_8, сказав, що автомашина зламалася і знаходиться в селі Сніжки. На автомашині ОСОБА_8 потерпілий поїхав з ОСОБА_8 до тієї автомашини і свідок зі слів ОСОБА_8 знає,що той допоміг потерпілому транспортувати несправну машину йому додому.ОСОБА_6 нікому не казав про те, що у нього угнали автомашину, але виконував вказівки ОСОБА_2

Аналогічні покази дав в судовому засідання свідок ОСОБА_8

Допитаний в суді свідок ОСОБА_12 показав,що працює інспектором ДАІ, контролює безпеку руху на дорогах. В вересні 2014 року разом з Трохимцем працювали біля села Розкішне Ставищенського району Київської області.

07.09.2014 року близько 20 годин вони побачили на дорозі автомашину « Опель Вектра»,яка їхала якось дивно, наче водій загальмував, а потім знову набрав швидкості. Вони догнали та зупинили автомашину. Керував автомашиною, як тепер він знає ОСОБА_2, ОСОБА_1 сидів на сидінні пасажира спереду, а ОСОБА_6 - ззаду.ОСОБА_2 був в нетверезому стані, тому ними був складний протокол про порушення ПДР за ст.. 130 ч.1 КУпАП, а потім вияснилося, що власником автомашини являється пасажир ОСОБА_6, відносно якого також було складено протокол про адміністративне правопорушення по ст. 130 ч.1 КУпАП за передачу керування автомашиною особі, яка перебувала в стані сп»яніння.

Аналогічні покази дав в судовому засіданні свідок ОСОБА_13

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав,що в вересні 2014 року уже вночі до нього додому в село Винарівка Ставищенського району Київської області приїздив ОСОБА_2 та просив позичити 1000 грн, щоб розрахуватися з таксистом. Він йому грошей не дав.

Допитана в суді свідок ОСОБА_15 показала, що знайома з ОСОБА_2, знає,що той відбуває покарання в ВК -35 в місті Білій Церкві. В 2014 році приблизно з травня місяця ОСОБА_2 приходив до неї на квартиру в гості,казав, що йому дозволяють працівники колонії залишати територію колонії. Повертався в колонію,коли йому хтось телефонував звідти. Вони зрозуміла, що в ВК відсутній контроль за особами, що відбувають там покарання.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_5 показав, що він працює та автозаправці. В вересні 2014 року до них на заправку під»їхали на автомашині ОСОБА_2 та ОСОБА_1.За кермом знаходився ОСОБА_2. ОСОБА_1 вийшов з пасажирського сидіння спереду. Більше він не бачив в автомашині нікого.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів підтверджується також

Рапортами працівників ВК-35 в місті Білій Церкві про те, що 07.09.2014 року під час проведення вечірньої перевірки 0 22.00 годин виявлено відсутність на дільниці соціальної реабілітації виправної колонії засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 а.с. 4-6 т.2

Постановою про переведення засудженого ОСОБА_2 з дільниці ре соціалізації до дільниці соціальної реабілітації ВК № 35 в місті Білій Церкві. А.с. 39 т.2

Розпискою засудженого ВК № 35 ОСОБА_2 про те,що він ознайомлений з територією кордонів дільниці соціальної реабілітації, попереджений про кримінальну відповідальність за самовільне залишення кордонів чи встановленого маршруту згідно зі ст.. 393 КК України а.с. 50-51 т.2

Постановою про переведення засудженого ОСОБА_1 з дільниці ресоціалізації до дільниці соціальної реабілітації ВК № 35 в місті Білій Церкві. А.с. 39 т.2

Розпискою засудженого ВК № 35 ОСОБА_1 про те,що він ознайомлений з територією кордонів дільниці соціальної реабілітації, попереджений про кримінальну відповідальність за самовільне залишення кордонів чи встановленого маршруту згідно зі ст. 393 КК України а.с. 63-64т.2

Протоколом огляду місця події - земельна ділянка біля будинку АДРЕСА_3, де знаходиться автомашина « Опель Вектра « державний номерний знак НОМЕР_3 а.с. 74т.2

Висновком експерта № 259 від 9 вересня 2014 року, відповідно до якого у ОСОБА_6виявлено шість синців на шиї зліва з переходом в ліве надпліччя. Описані ушкодження заподіяні тупими предметами в строк указаний в постанові та обстежуваним. Дані ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень а.с.81т.2

Копією протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_6 про притягнення до адмін. відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП а.с.89т.2

Копією протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2. про притягнення до адмін..відповідальності за ст. 130 ч.1 КУ пАП а.с.90 т.2

Копією постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Примаченка В.О. від 23.09.2014 року про закриття справи про вчинення ОСОБА_6 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 130 ч.1 КУпАП за відсутністю в його діях адміністративного правопорушення а.с.91т.2

Висновком авто товарознавчої експертизи автомобіля « Опель Вектра « д.н.з.НОМЕР_3,відповідно до якого вартість відновлювального ремонту вказаної автомашини становить 9 670грн.51 коп. а.с.109-126 т.2

Досліджені судом вищеназвані документи приймаються судом як допустимі докази, оскільки добуті у встановленому законом порядку.

Дослідивши всі зібрані у кримінальному провадженні докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів доведена повністю і їх дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст.393 КК України, як втеча з місця позбавлення волі особами , які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Правильна також юридична кваліфікація дій обвинувачених за ст.. 289 ч.2 КК України, як незаконне заволоділи транспортним засобом повторно, за попередньою змовою групою осіб поєднане з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого

Судимості обвинувачених за вчинення злочинів,передбачених ст. 185,289 КК України не знята та не погашена у встановленому законом порядку.

Не визнаючи винуватість у вчиненні втечі з виправної колонії, де відбували покарання за вчинені раніше злочини,обвинувачені пояснили, що залишили територію з усного дозволу працівника установи ОСОБА_10. Їх покази про те,що вони не знали про незаконність даних дій працівника колонії суд розцінює критично, як намагання пом»як шити покарання за вчинене. Обвинувачені підтвердили,що за отримання дозволу на залишення дільниці соціальної реабілітації вони платили певну суму,або іншим чином віддячували відповідального працівника ВК,що свідчить про те,що вони розуміли незаконність дій представника колонії. При переводі засуджених для подальшого відбування покарання на дільницю соціальної реабілітацію вони були ознайомлені з територією кордонів дільниці соціальної реабілітації, попереджені про кримінальну відповідальність за самовільне залишення кордонів чи встановленого маршруту згідно зі ст.. 393 КК України . Залишаючи територію дільниці в вихідний день, не в зв»язку

з виконанням певної роботи, щоб навідатися до дружини обвинуваченого ОСОБА_2, яка проживає в іншому районі області, на значній відстані від ВК 35 ,обвинувачені повинні були розуміти про протиправність своїх дій.

Допитані в судовому засіданні працівники Білоцерківської ВК 35 категорично заперечили те,що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишили територію виправної колонію за їх дозволом

Відповідно до чинного законодавства залишення виправної колонії особами,що відбувають покарання завжди є самовільним,оскільки має незаконний характер і вчиняється або без дозволу уповноваженої на те службової особи чи органу або за відсутності законних підстав. Втечею визнається не тільки постійне, але й тимчасове самовільне залишення відповідних місць,навіть якщо засуджений має намір в подальшому повернутися туди. При розгляді справи судом не встановлено, що існували законні підстави для отримання обвинуваченими законного дозволу на залишення місця відбування покарання та того,що вони його отримали.

Обидва обвинувачені самовільно залишили територію дільниці соціальної реабілітації Білоцерківської виправної колонії 35 07.09.2014 року, потім зустрілися за територією дільниці на вулиці Київській місті Білій Церкві,не маючи наміру на повернення в виправну колонію,їх дії носили узгоджений характер,що свідчить про скоєння ними злочинів за зговором між собою.

Покази обвинувачених про те,що вони не уганяли автомашину « Опель Вектра», що належить потерпілому ОСОБА_6, що потерпілий сам погодився вночі 07.09.2014 року відвезти їх в село Сніжки та отримати плату за це суд оцінює як вибраний ними спосіб захисту для уникнення покарання.

Потерпілий ОСОБА_6показав в суді,що він домовився з обвинуваченими про те,що за плату 30грн. він відвезе їх до старого автовокзалу, а потім на їх прохання відвіз до Терезине. Там обвинувачені застосували до нього силу, за шию витягли з автомашини, погрожували. Він сильно перелякався, просив у них тільки відпустити його, був згоден віддати їм всі цінності, що були при нього, при умові збереження його життя. Він виконав вимогу сісти в автомашину на заднє сидіння, за кермо сів ОСОБА_2, який в подальшому керував автомашиною. Потім їх автомашину зупиняли працівники ДАІ, було складено протокол про те,що він передав керування автомашиною особі, яка перебувала в нетверезому стані.ОСОБА_2 його попередив,що працівники ДАІ його знайомі, якщо потерпілий буде вести себе неналежно, вони застосують до нього силу. Потім в присутності сторонніх, потерпілий весь час залишався під наглядом одного з обвинувачених. Коли приїхали на тракторний стан в селі, ОСОБА_2 попередив,що там працюють його рідні ,також погрожував йому. Він раніше не був знайомий з обвинуваченими, зустрів їх вперше вночі на дорозі і добровільно не передав би Їм свою автомашину, яка була джерелом існування його сім»ї, він таксував.Покази потерпілого являються достовірними, послідовними, підтверджуються іншими доказами, що були досліджені в суді.

У потерпілого виявлено синяки на шиї,що підтверджують факт застосування до нього насилля, яке не являється небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого. Як пояснив допитаний в суді свідок ОСОБА_12- працівник ДАІ, , він дійсно знайомий з ОСОБА_2,При складанні протоколів потерпілий знаходився в оточенні одного з обвинувачених.Як встановлено, свідок ОСОБА_8, один з працівників, з якими обвинувачені залишили потерпілого на тракторному стані в селі Винарівка Ставищанського району являється дядьком ОСОБА_2.Керував автомашиною на протязі всього шляху обвинувачений ОСОБА_2.

Потерпілого вночі зупинили на дорозі двоє невідомих, застосовували до нього насилля, потім виконуючи вимогу обвинувачених потерпілий сів в автомашину виконував всі їх вимоги. Суд вважає,що потерпілий за таких обставин мав підстави боятися обвинувачених.08.09.2014 року потерпілий ,відразу після події,написав заяву до міліції про те,що було угнано його автомашину.

. Як встановлено в суді раніше потерпілий ОСОБА_6 не був знайомий з обвинуваченими, не мав з ними неприязнених стосунків і не мав причин оговорювати будь кого з обвинувачених

Таким чином суд вважає,що винуватість обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в тому, що вони вчинили втечу з місця позбавлення волі особами , які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та незаконне заволодіння транспортним засобом повторно, за попередньою змовою групою осіб з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого доведена в повному обсязі.

Призначаючи обвинуваченим покарання за скоєне, суд приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину,особи обвинувачених, обставини, що обтяжують покарання.

Так, призначаючи обвинуваченим у покарання, суд приймає до уваги, що вони вчинили злочини, які віднесено до категорії тяжких злочинів, поєднані з насильством, відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі,що свідчить про їх підвищену небезпеку для суспільства, тому вважає, що їх виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства і відносно них слід застосувати покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією належного їм майна.

При цьому суд також враховує, що обвинувачені неодноразово судимі за скоєння різних злочинів,ОСОБА_2 має на утриманні неповнолітню дитину. Винуватість у скоєному обвинувачені не визнали. Намагаються уникнути покарання за скоєне.

Як обставину що обтяжує покарання суд враховує вчинення злочину в стані сп»яніння, що підтверджується копією протоколу про вчинення ОСОБА_2 керування автомашиною в стані сп»яніння 07.09.2014 року, та не оспорюється обвинуваченими

На переконання суду саме таке покарання ,пов»язане з позбавленням волі є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Цивільний позов ,заявлений потерпілим ОСОБА_6 підлягає до часткового задоволення. В суді ОСОБА_6 уточнив суму цивільного позову ,просить стягнути з обвинувачених 10070 грн 50 коп.

Обвинувачені суму цивільного позову не визнали, пояснили, що машина вийшла з ладу не з їх вини, вона була несправна з самого початку.Дані твердження обвинувачених заперечуються доказами, добутими в суді. Обвинувачені скоїли угон автомашини потерпілого ОСОБА_6, керував автомашиною безпосередньо ОСОБА_2, обвинувачені залишити потерпілого в села Винарівка і уже без нього на протязі тривалого часу керували автомашиною, їздили вночі по селам Ставищенського району, а потім покинули автомашину біля села Сніжки в несправному стані. Вартість ремонту автомашини становить 9670 грн 51 коп, що стверджено висновком експерта які підлягають стягненню з обвинувачених солідарно на користь потерпілого. В суді не знайшло підтвердження наявність в автомашині автореєстратора, який зник, тому в стягненні 400 грн,-вартості автореєстратора необхідно відмовити.

Обвинувачені скоїли злочини в період відбування покарання за раніше скоєні злочини, відповідно до ст. 71 КК України суд вважає необхідним приєднати частково не відбуте покарання, призначене вироками Миронівського райсуду Київської області23.02.2012року за ст.185 ч.2, ст.289 ч.2, 71, 70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі стосовно ОСОБА_1 та 26.12.2011 Ставищенського райсуду Київської області від 26.12.2011року за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі стосовно ОСОБА_2

Процесуальні витрати в сумі 786 грн 24 коп підлягають стягненню з обвинувачених солідарно за проведення експертиз

Речові докази по справі - сліди пальців рук необхідно зберігати при матеріалах справи,

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 370, 371, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати винуватими у вчиненні злочинів , передбачених ст. 289 ч.2, 393 ч.3 КК України та призначити покарання ОСОБА_1

за ст. 289 ч.2 КК України шість років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,що являється його власністю,

за ст. 393 ч.2 КК України - п»ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України визначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 6 років позбавлення волі. з конфіскацією всього майна,що являється власністю засудженого.

Відповідно до ст.. 71 КК України до призначеного покарання приєднати частково невідбуте покарання по вироку Миронівського райсуду Київської області від 23.02.2012року за ст.185 ч.2, ст.289 ч.2, 71, 70 КК України та остаточно призначити покарання ОСОБА_1 сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,що являється власністю засудженого.

ОСОБА_2 призначити покарання

за ст.. 289 ч.2 КК України шість років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що являється його власністю,

за ст. 393 ч.2 КК України - п»ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України визначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,що являється власністю засудженого.

Відповідно до ст.. 71 КК України до призначеного покарання приєднати частково невідбуте покарання по вироку Ставищенського райсуду Київської області від 26.12.2011року за ч.3 ст.185, ст.71 КК України та остаточно призначити покарання ОСОБА_2 шість років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна,що являється власністю засудженого.

Початок відбування покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відраховувати з 08.09.2014 року

Речові докази по справі - сліди пальців рук зберігати при матеріалах справи,

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_6 9670 грн 51 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 786 грн 24 коп процесуальних витрат

Запобіжний захід ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити утримання під вартою в СІЗО 13 ДДУ ПВП України в місті Києві та Київській області.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення копії вироку для засуджених та з моменту його проголошення для решти учасників процесу в той же строк його проголошення.

Головуючий З. А. Машарова

Суддя

Суддя