ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2009 Справа№ 6/108-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),
суддів: Тищик І.В., Верхогляд Т.А.
секретар судового засідання Врона С.В.
Представники сторін:
від позивача: Замирайло А.О. представник, довіреність №05/09 від 05.01.09;
від позивача: Ковальова Е.Г. представник, наказ №17/09 від 24.02.09;
від відповідача: Іванова О.М. представник, довіреність №б/н;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.08р. у справі №6/108-08
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, м.Запоріжжя
до товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славутич”, Дніпропетровська область, Покровський район, с.Катеринівка
про стягнення 234 216,87 грн.
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез” (далі –ТОВ “Корпорація “Агросинтез”) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славутич” (далі –ТОВ “АФ “Славутич”) про стягнення 234 216, 87 грн., а саме: 108 683, 91 грн. основного боргу, 8 432, 67 грн. пені, 100 000, 00 грн. штрафу, 1 384, 60 грн. 3% річних, 15 715, 69 грн. втрат від інфляції та судових витрат у повному обсязі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.08р. у справі №6/108-08 (суддя Коваленко О.О.) в позові відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову господарський суд виходив з того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості є необґрунтованими та документально недоведеними, оскільки висновком судово-почеркознавчої експертизи було встановлено, що у видаткових накладних №А-0000457, №А-0000668, №А-0000903, №А-0000962 на загальну суму 420 931, 50 грн. підпис в рядку “отримав” виконано не Василенко О.М., на якого відповідачем були видані довіреності, а іншою особою. Суд дійшов висновку, що товар на зазначену суму було отримано неповноважним представником відповідача, а позивач не надав достовірних доказів, які б підтверджували факт отримання представником відповідача від позивача товару на загальну суму 420 931, 50грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ “Корпорація “Агросинтез” звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровського області від 28.10.08р. та прийняти постанову, якою позов ТОВ “Корпорація “Агросинтез” задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі скаржник зауважує на те, що акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.03.08р. є належним доказом того, що відповідач отримав товар від позивача по договору і мав невиконане грошове зобов’язання по оплаті товару; судом не задоволені клопотання про витребування у відповідача журналу реєстрації довіреностей за 2007р. та реєстру отриманих і виданих податкових накладних у 2007р.; в листопаді 2007р. відповідач двічі оплатив товар, який, як він зазначає, взагалі не отримував.
В відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “АФ “Славутич” просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.08р. у даній справі без змін, враховуючи, що судом першої інстанції виявлено недостовірність доказів, покладених позивачем в обґрунтування позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
12.04.2007р. між ТОВ “Корпорація “Агросинтез” (постачальник) та ТОВ “АФ “Славутич” (покупець) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК 120407/1.
Згідно умов п. 1.1. та п. 1.2. договору, постачальник зобов’язався передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур та засоби захисту рослин на загальну суму 551 503, 74 грн. Покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість, а також відсотки за користування товарним кредитом у сумі та на умовах, передбачених договором.
Пунктом 4.1. договору сторони визначили термін поставки товару –не пізніше 04.06.2007р.
У період з 20.04.2007р. по 04.06.2007р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 551 503, 74 грн., що підтверджується видатковими накладними: №А-0000457 від 20.04.2007р., №А-0000668 від 28.04.2007р., №А-0000903 від 18.05.2007р., №А-0000962 від 23.05.2007р., №А-0000694 від 03.05.2007р., №А-0000671 від 21.05.2007р. №А-0001024 від 04.06.2007р. та довіреностями на отримання товару: ЯМШ №354269 від 20.04.2007р., ЯМШ №354274 від 28.04.2007р., ЯМШ №354296 від 18.05.2007р., ЯНФ №763652 від 22.05.2007р., ЯНФ №763667 від 04.06.2007р.
Таким чином, позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином та у терміни, встановлені договором.
Згідно п. 2.4. договору, вартість договору складає вартість товару згідно з п. 1.2. договору та сума процентів за користування товарним кредитом, зазначена у додатку №1 до договору.
Вартість договору згідно з додатком №1 “Розрахунок процентів за користування кредитом, строки оплати та вартість договору” становить 585 807, 27 грн. і складається з 551 503, 74 грн. –вартості товару (п. 1.2. договору) та 34 303, 53 грн. –відсотків за користування кредитом.
Вартість договору згідно з додатком №1 у сумі 585 807, 27 грн. підлягає сплаті відповідачем у термін не пізніше 25 жовтня 2007р.
Відповідач 27.11.2007р. платіжними дорученнями №807 та №168 перерахував позивачу два платежі на загальну суму 150 680, 00 грн. На суму 326 443, 36 грн. 14.03.2008р. проведено зарахування зустрічних однорідних вимог. Таким чином, заборгованість за договором №ТК 120407/1 становить 108 683, 91 грн. (585 807, 27 грн. –477 123, 36 грн.).
Відповідач, незважаючи на взяті на себе зобов’язання за договором, ні у термін, встановлений договором, ні до теперішнього часу з позивачем повністю не розрахувався.
Згідно висновку криміналістичної почеркознавчої експертизи №1425-08 від 15.08.2008р. (т.1 а.с.92-97):
- підписи в графах “підпис” в довіреностях серії ЯМШ №354269 від 20.04.2007р., серії ЯМШ №354274 від 28.04.2007р., серії ЯМШ №354296 від 18.05.2007р., серії ЯНФ №763652 від 22.05.2007р. виконані Василенко О.М.;
- підписи від імені Василенко О.М. в графі “отримав” у видаткових накладних №А-0000694 від 03.05.2007р. та №А-0000671 від 21.05.2007р. виконані самим Василенко О.М.;
- підписи від імені Василенко О.М. в графі “отримав” у видаткових накладних №А-0000457 від 20.04.2007р., №А-0000668 від 28.04.2007р., №А-0000903 від 18.05.2007р., №А-0000962 від 23.05.2007р. виконані не Василенко О.М., а іншою особою.
Отже, ТОВ “АФ “Славутич” була уповноважена особа на вчинення відповідних дій. Наведені в довіреностях переліки цінностей, які належить отримати, відповідають за найменуванням та кількістю товару, зазначеному в видаткових накладних.
Факт наявності заборгованості ТОВ “АФ “Славутич” підтверджується актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 14 березня 2008р. (т. 1 а.с.28). Оригінал акта було надано в судовому засіданні та оглянуто колегією суддів.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 5.3.1. договору передбачено, що за порушення терміну оплати за договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0, 25%, але не більше розміру, визначеного законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також додатково штраф у розмірі 30% вартості договору за кожний факт порушення терміну платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок пені позивачем проведено з урахуванням ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, оскільки розмір пені, передбачений умовами договору, перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який нарахована пеня. Пеня нарахована у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов’язання та складає за період з 26.10.2007р. по 28.03.2008р. (155 дня) 8 432, 67 грн. Інфляційні втрати за період з листопада 2007р. по березень 2008р. включно становлять 15 715, 69 грн., а 3% річних з 26.10.2007р. по 28.03.2008р. (155 дня) становлять 1 384, 60 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 108 683, 91 грн. основного боргу, 8 432, 67 грн. пені, 1 384, 60 грн. 3% річних та 15 715, 69грн. втрат від інфляції є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог щодо стягнення 100 000 грн. штрафу слід відмовити з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з п.п.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
З огляду на викладене, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Крім того, згідно ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.
Висновок суду першої інстанції щодо того, що позивач не надав суду достовірних доказів, які б підтверджували факт отримання відповідачем товару по видаткових накладних, які вказані у висновку експертизи, є помилковим і не відповідає обставинам справи.
Так, за висновком експертизи в накладних №А-0000694 та №А-0000671 в графі “отримав” підпис виконана самим Василенко О.М., а по накладній №А-0001024 взагалі не проводилось експертне дослідження. Крім того, відповідач не заперечує отримання товару по цим трьом видатковим накладним.
На підтвердження того, що позивач поставив відповідачу товар по договору №ТК 120407/1 від 12.04.07р. на загальну суму 551 503,74 грн., у тому числі по видаткових накладних, вказаних у висновку експертизи, а відповідач отримав вказаний товар і в нього виникло зобов'язання по його оплаті і оплаті процентів по товарному кредиту, позивач, окрім видаткових накладних, вказаних у висновку експерта, надав суду акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.03.2008р., в якому зазначено, що станом на 14.03.08р. заборгованість відповідача перед позивачем по договору №ТК 120407/1 від 12.04.07р. становить 108 683,91 грн. Вказаний акт із збоку відповідача підписаний генеральним директором Брацило В.Г., чий підпис засвідчений печаткою підприємства.
Вказаний доказ є належним та допустимим і ним підтверджується, що відповідач отримав товар від позивача по договору №ТК 120407/1 від 12.04.07р. і має невиконане грошове зобов'язання перед позивачем по оплаті товару станом на 14.03.08р. у сумі 108 683,91 грн. (т.1 а.с.28).
ТОВ “АФ “Славутич” в суді першої інстанції наполягало на помилковому перерахуванні 150 680, 00 грн. за товар, а в суді апеляційної інстанції посилається на те, що саме коштами в сумі 150 680, 00 грн. було оплачено борг за отриманий товар по видатковим накладним №А-0000694, №А-0000671 та №А-0001024 в сумі 130 572, 24 грн.
Стосовно доводів відповідача слід зазначити, що:
по-перше, акт зарахування зустрічних однорідних вимог не є актом звірки. Частиною 1 ст. 202 та частиною 3 ст. 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Аналогічні правові підстави щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України. Керівником ТОВ “АФ “Славутич” 14.03.2008р. підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог де чітко визначено по якій угоді та в якому розмірі є борг у відповідача перед позивачем;
по-друге, ТОВ “АФ “Славутич” було видано довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей у позивача;
по-третє, в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних ТОВ “АФ “Славутич” за 2007р. відсутні не тільки податкові накладні, отримання товару за якими заперечується відповідачем, а й ті, за якими товар отримано;
в четверте, відповідно до ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу. В висновку почеркознавчої експертизи йде мова про підписання чотирьох видаткових накладних з семи, що надані позивачем, не особою, що вказана у довіреностях (Василенко О.М.), а іншою особою, а не про факт не отримання ТОВ “АФ “Славутич” товару взагалі;
в п’яте, щодо кримінальної справи №13089031, то справа порушена за фактом службового підроблення, тобто, внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправильних відомостей, а не за фактом шахрайства, підроблення документів, тощо. Суб’єктом службового підроблення може бути тільки службова особа.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Дніпропетровської області підлягає скасуванню у зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, м.Запоріжжя задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2008р. у справі №6/108-08 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славутич”, Дніпропетровська область, Покровський район, с.Катеринівка на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, м.Запоріжжя 108 683, 91 грн. основного боргу, 8 432, 67 грн. пені, 1 384, 60 грн. 3% річних, 15 715, 69 грн. втрат від інфляції, 1 342, 06 грн. витрат по сплаті державного мита в суді першої інстанції, 671, 03 грн. витрат по сплаті державного мита за апеляційною скаргою, 67, 61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя І.А. Сизько
Суддя І.В. Тищик
Суддя Т.А. Верхогляд