Справа № 489/1439/15-ц

Номер провадження 2/489/1226/15

РІШЕННЯ

Іменем України

30 червня 2015 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Антоненко А. С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач або Банк) про захист прав споживачів шляхом стягнення надмірно сплачених коштів, трьох відсотків річних та інфляційних збитків,

встановив

В березні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що 28.03.2005 між нею та Банком було укладено кредитний договір № NKYPGK04040020, за умовами договору їй було відкрито не відновлювальну кредитну лінію на придбання квартири в сумі 140 000,00 дол. США строком до 27.03.2025. Також 01.06.2005 між нею та Банком було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою змінено умови договору.

24.01.2014 нею здійснено останній платіж у сумі 35 930,8о дол. США, в той же день договір було розірвано в зв'язку з його повним виконанням.

Після розірвання договору в неї виникли сумніви щодо правильності нарахування відповідачем процентів за користування кредитними коштами. Вказує, що банком при розрахунку відсотків помилково застосовано 360 днів у році замість 365 днів, не зараховано деякі платежі та неправильно вирахувані відсотки.

За таких обставин, відповідачем порушено її права, як споживача послуг шляхом надання їй недостовірної інформації та розрахунків платежів за кредитним договором.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь надмірно сплачені кошти за кредитним договором у сумі 42077,21 дол. США.

В травні 2015 року позивач надала суду заяву про уточнення позовних вимог та просила суд стягнути з відповідача на її користь надмірно сплачені кошти за кредитним договором у сумі 50803,91 ДОЛ США, а саме: 42077,21 дол. США — сума надмірно сплачених коштів 1627,70 дол. США — 3% .річних; 7099,00 дол. США — загальна сума індексу інфляції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав збільшені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову.

В травні 2014 року позивач вже зверталася до суду з позовом про захист прав споживачів та стягнення надмірно сплачених коштів. В обґрунтування даних вимог зазначила, що з отриманої нею виписки банку по рахунку № 2О93О54264877, нею було з'ясовано, що у березні 2007 року вона повністю виконала всі зобов'язання перед відповідачем та Банк безпідставно отримав 256 516,99 дол. США., чим порушив її права, як споживача послуг. Підставою позову було неврахування Банком платежів внесених на погашення кредитної заборгованості. Рішенням суду від 30.10.2014 у задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.

В даній заяві позивач змінює підставу позову, вказуючи, що Банком відбувалося неправильне нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

28.03.2005 між Банком та відповідачем було, укладено кредитний договір № NKVPGK04040020.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк по 27.03.2025 включно, у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 167 497,51 дол. США на наступні цілі: придбання квартири в сумі 140 000,00 дол. США та на сплату страхових платежів в сумі 27 497,52 дол. США, з сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1,00% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної комісії в розмірі суми 0,22% від суми виданого кредиту, плюс комісії за дострокове погашення кредиту у відповідності до п. 1.5 даного договору. Періодом сплати вважати період з 21 по 27 число кожного місяця.

Погашення заборгованості за даним кредитом (за виключенням комісії, яка виплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісячно в період сплати позичальник зобов'язаний надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 1 865,09 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотків та комісії.

Для виконання даного договору Банк відкрив позичальнику:

рахунок 29093054264877 Для зарахування коштів, які направлені на погашення заборгованості;

кредитний рахунок 22131054262501;

рахунок по відсоткам 22186054262501;

рахунок для обліку комісії 35780054263982 (а. с. 7-9).

01.06.2005 між Банком та позивачем було укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору № NKVPGK04040020 від 28.03.2005, відповідно до якої п. 1.1 кредитного договору викладено в наступній редакції: Банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу.на строк по 27.03.2025 включно, в вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 167 497,51 дол. США на наступні цілі: придбання квартири в сумі 140 000,00 дол. США та на сплату страхових платежів в сумі 27 497,51 дол. США, з сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1,оо% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної комісії в розмірі суми 0,14% від суми виданого кредиту, плюс комісії за дострокове погашення кредиту у відповідності до п. 1.5 даного договору. Періодом сплати вважати період з 21 по 27 число кожного місяця (а. с. ю).

Отже, на час укладення кредитного договору, позивач була ознайомлена з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Виконання банком зазначених умов підтверджено позивачем, так як особисто підписавши кредитний договір, вона засвідчила отримання зазначеної інформації та те, що погодилась з умовами кредитного договору. Крім того, позивачем щомісячно вносилися мінімально необхідні платежі на погашення даного кредиту, що є підтвердженням схвалення правочину.

24.01.2O13 між Банком та позивачем укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору № NKVPGK04040020 від 28.03.2005, за умовами якого сторони до .мовилися розірвати кредитний договір в зв'язку з його повним виконанням згідно п. 5 кредитного договору (а. с. 11).

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначила, що з отриманої нею виписки банку по рахунку № 2093054264877б нею було з'ясовано, що відповідачем неправильно розраховано відсотки, а саме застосовано формулу при якій відсоток вираховується виходячи з 360 днів у році, замість 365 днів, позивачем сплачувались кошти на початку місяця, а відповідач зараховував їх лише після 21 числа та деякі платежі взагалі не зарахував.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно судової практики ВСУ з розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин однією з істотних умов укладання кредитного договору, яка має бути чітко виписана в договорі та на яку суд повинен звертати увагу, є сплата процентів на грошову суму, отриману в кредит. Проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами, а не неустойкою, яка є не тільки способом забезпечення виконання зобов'язань, а також й однією з форм цивільно-правової відповідальності.

Щодо посилання позивача на помилковість вирахування суми відсотків виходячи з 360 днів у році, замість 365 днів, суд вважає, що дії відповідача правомірні, оскільки вказаний порядок прямо передбачений п. 3.3 Договору.

Щодо посилання представника позивача на те, що платежі здійснені на початку місяця відповідачем зараховувались після 21 числа, суд виходить з того, що п. 1.1 Договору передбачено: "Періодом оплати вважається період з 21 по 27 число кожного місяця".

Враховуючи те, що кредитний договір недійсним не визнавався та відповідно до принципу презумпції правомірності правочину, закріпленої ст. 204 ЦК України, суд вважає, що правовідносини між сторонами регулюються кредитним договором.

В судовому засіданні на підставі виписки по особовому рахунку представник відповідача пояснив яким чином зараховувались кошти. Також представник банку зазначив, що відсотки розраховувались по формулі і для перевірки правильності нарахування достатньо провести арифметичні дії. Представник відповідача вказав на те, що готовий в судовому засіданні перерахувати розмір відсотків за будь-який місяць, якщо в позивача є сумніви в правильності нарахування.

Представник позивача вказував, що в розрахунку заборгованості та довідках є невраховані суми, на що представник відповідача вказав, що офіційним документом є виписка по рахунку, на підставі якої він може роз'яснити правильність нарахування та зарахування платежів.

Банківська виписка з особового рахунку є документом в якому відображено рух коштів та їх зарахування, в т. ч. витрати на оплату банківських послуг, що підтверджується листом Національного банку України від 11.04.2012 р. №12-109/658-3917.

На підставі проаналізованих норм, суд робить висновок, що виписка по особовому

рахунку відноситься до офіційних документів, що підтверджують наявність/відсутність заборгованості тобто є належним і допустимим доказом у справі.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

вирішив

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживачів шляхом стягнення надмірно сплачених коштів, трьох відсотків річних та інфляційних збитків відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.

Суддя В. В. Кокорєв