Справа № 2- 862/09

Рішення

Іменем  України

           17 березня 2009 року  Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

     Головуючого - судді       - Коваленко І.В.

     при секретарі           - Карпенко І.П.

     розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу,

Встановив:

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 09.09.2000 р. Від шлюбу мають сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження.

ОСОБА_1  звернулась з даним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що спільне життя з відповідачем не склалося через те, що мають різні погляди на подружнє життя, на ведення домашнього господарства. На цій підставі між ними стали виникати конфлікти і непорозуміння, внаслідок чого сім»я розпалася. З жовтня 2007 року проживають окремо, спільне господарство не ведеться, шлюбні відносини не підтримують. Сім»я існує формально, а тому поновлення спільного проживання та збереження шлюбу неможливі. Спору про поділ майна, що є спільною власністю немає. Оскільки сім’я розпалась остаточно, збереження шлюбу буде суперечити її інтересам, позивач просила шлюб розірвати.

В попереднє судове засідання позивач не з’явилась, надала суду заяву, в якій підтримала заявлені вимоги, просила суд задовольнити позов та слухати справу у її відсутність.

В попереднє судове засідання відповідач не з’явився, надав суду заяву, в якій визнав заявлені вимоги, не заперечував проти задоволення позову та просив слухати справу у його відсутність.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України, ухвалення у попередньому судовому засіданні рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 174 цього Кодексу.

    Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

    Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі,  зареєстрованому 09 вересня 2000 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім»ї, актовий запис №   НОМЕР_1 . Від шлюбу мають дитину сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження. З жовтня 2007 року не підтримують сімейно-шлюбних відносин, взаєморозуміння між ними відсутнє, намагання суду примирити сторони успіху не мали, а тому зберегти сім”ю не надається можливим, позивач наполягає на розлученні, оскільки вважає, що збереження шлюбу бути не може, тому суд вважає, що подальше збереження сім”ї суперечитиме інтересам позивача.

        Суд уважає, що вищевикладене дає підстави для висновку про неможливість подальшого спільного проживання сторін по справі, як подружжя, та вказує на те, що збереження їхньої сім’ї стало неможливим.

              Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо  буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження  шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

              Враховуючи викладене, позов позивача підлягає задоволенню, оскільки збереження шлюбу суперечитиме  інтересам  обох сторін.

              Зобов’язання по оплаті  державного мита при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАГСу, суд покладає на  відповідача.

               

    На підставі ст.ст. 110, 112 СК України, керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

     

              Позов ОСОБА_1  задовольнити.

         

Шлюб, укладений  09 вересня 2000 року між ОСОБА_1  та ОСОБА_2 , який був зареєстрований Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім»ї, актовий запис №   НОМЕР_1  – розірвати.      

          При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2  на користь держави мито в сумі 17 грн.  

ОСОБА_1  від сплати державного мита звільнити.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви  про апеляційне оскарження рішення, яка подається протягом  десяти днів з дня проголошення рішення.

         Суддя: