СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
04 березня 2009 року | Справа № 2-6/8536-2008 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Заплава Л.М.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
прокурор, Бучко Роман Васильович, посвідчення № 299 від 28.09.07, прокурор відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України;
представник позивача, Школяр В'ячеслав Іванович, довіреність № 220/1187д від 30.12.08, Міністерство оборони України;
представник позивача, Казаков Анатолій Федорович (повноваження перевірені), наказ №4 від 22.01.08, Директор, військовий радгосп "Гурзуфський";
представник відповідача, Темпер Олена Олександрівна, довіреність № 105/01-18 від 12.01.08, Білогірська районна Державна адміністрація;
представник третьої особи, не з'явився, Криничненська сільська рада;
представник третьої особи, не з'явився, Мельнична сільська рада;
розглянувши апеляційну скаргу Білогірської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 09 грудня 2008 року у справі № 2-6/8536-2008
за позовом заступника військового прокурора Сімферопольського гарнізону (вул. Казанська 27, місто Сімферополь,95006)
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, місто Київ 1,01001)
військового радгоспу "Гурзуфський" (вул. Новосадовська, 22, с.м.т. Зуя, Білогірський р-н,97630)
до Білогірської районної державної адміністрації (вул. Мира, 1, місто Білогірськ,97600)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) Криничненської сільської ради (вул. Первомайська, 41, с.Криничне, Білогірський р-н,97643)
2) Мельничної сільської ради (вул. Підгірна, 13, с. Мельничне, Білогірський р-н,97622)
про визнання недійсним та скасування розпорядження, спонукання до виконання певних дій,
ВСТАНОВИВ:
Заступник військового прокурора Сімферопольського гарнізону звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військового радгоспу "Гурзуфський" до Білогірської районної державної адміністрації за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Криничненської сільської ради, Мельничної сільської ради про визнання недійсним та скасування розпорядження Білогірської районної державної адміністрації "Про припинення права користування земельними ділянками військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України на території Білогірського району" від 08 жовтня 2004 року №494-р, зобов’язання відповідача повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача - військового радгоспу "Гурзуфський" земельні ділянки площею 930,6 га.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що припинення права землекористування військового радгоспу "Гурзуфський" здійснено з перевищенням повноважень директора радгоспу Хайбулаєва С.С., оскільки відчуження земель оборони не погоджувалось з органом управління у встановленому законом порядку, що суперечить статті 141 Земельного кодексу України та пункту 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року N 483.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2008 року у справі № 2-6/8536-2008 позов задоволено частково.
Визнано недійсним розпорядження Білогірської районної державної адміністрації "Про припинення права користування земельними ділянками військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України на території Білогірського району" від 08 жовтня 2004 року №494-р. Зобов'язано Білогірську районну державну адміністрацію повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України із земель запасу: Криничненської сільської ради земельні ділянки загальною площею 414,7 га; Мельничної сільської ради загальною площею 499,9 га. В частині позовних вимог про зобов'язання Білогірської районної державної адміністрації повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України земельні ділянки загальною площею 16,0 га, які передані у власність фізичним особам, відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов суд виходив з того, що прийняте без наявних на те правових підстав розпорядження Білогірської районної державної адміністрації "Про припинення права користування земельними ділянками військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України на території Білогірського району" від 08 жовтня 2004 року № 494-р порушує права військового радгоспу «Гурзуфський»як законного землекористувача земель оборони. В частині відмови у позові судове рішення обґрунтоване тим, що земельні ділянки загальною площею 16,00 га вибули із державної власності і вже передані у власність фізичним громадянам, що перешкоджає їх поверненню Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача військового радгоспу «Гурзуфський».
Не погодившись з рішенням суду, Білогірська районна державна адміністрація звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доводів відповідача про те, що даний спір не підвідомчий господарським судам. Крім того, Білогірська районна державна адміністрація зазначає в апеляційній скарзі, що ні прокурором ні позивачами не надано суду доказів перевищення посадовими особами, за згодою яких було припинено право постійного користування спірними землями, свої службових повноважень. Також заявник апеляційної скарги відмічає, що судом не була досліджена та обставина, що військовий радгосп «Гурзуфський»з 2005 року знаходиться в процедурі банкротства, і не використовував надані йому землі за цільовим призначенням.
Розгляд справи відкладався.
Розглянувши справу повторно, в порядку та на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду встановила наступне.
Відповідно до Статуту військовий радгосп «Гурзуфський»заснований на майні Міністерства оборони України, що є загальнодержавною власністю і підпорядковується через Управління сільського господарства Міністерства оборони України (а. с. 29).
На підставі рішення 13-ої сесії 21-ого скликання Білогірської районної ради народних депутатів від 23 листопада 1993 року військовому радгоспу «Гурзуфський» був виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 2 292,1 га (а. с. 20-24).
Проте, розпорядженням Білогірської районної державної адміністрації "Про припинення права користування земельними ділянками військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України на території Білогірського району" від 08 жовтня 2004 року № 494-р на підставі листа директора військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України
Хайбулаєва С.С. від 20 вересня 2004 року №210, статей 17, 30 пункту 1 статті 141, пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України, припинено право користування військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України земельними ділянками загальною площею 930, 6 га, та передано до складу земель запасу Криничненської сільської ради земельні ділянки загальною площею 499, 9 га, Мельничної сільської ради земельні ділянки загальною площею 430, 7га, про що складено акт від 14 січня 2004 року (а. с. 14).
Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв’язку зі зверненням заступника військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військового радгоспу "Гурзуфський" до господарського суду з вимогою про визнання недійсним розпорядження Білогірської районної державної адміністрації "Про припинення права користування земельними ділянками військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України на території Білогірського району" від 08 жовтня 2004 року № 494-р та повернення вказаних земель Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача - військового радгоспу "Гурзуфський" як незаконно вилучених.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для визнання недійсним оскаржуваного розпорядження відповідача та повернення Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача - військового радгоспу "Гурзуфський" земельні ділянки загальною площею 930,6 га.
Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Цільове призначення земель оборони та виконання ними специфічних соціально-економічних функцій обумовлює їх перебування тільки у державній та комунальній власності (частина 3 статті 84 Земельного кодексу України). У приватну власність землі оборони передаватися в жодному разі не можуть (частина 4 статті 84 Земельного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою –це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно до роз’яснень, що містяться у пункті 8 Постанови Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”, вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту "а" статті 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Пунктом 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року N 483, передбачено, що передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.
Аналіз положень викладених норм свідчить про те, що підставою для припинення права постійного користування землями оборони обов’язково здійснюється за погодженням Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Дана процедура погодження обумовлена особливим статусом земель оборони та їх призначенням.
Однак, в порушення вказаного порядку передача земельних ділянок військового радгоспу "Гурзуфський" здійснена на підставі листа директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України Веліжанського С.К., копія якого міститься в матеріалах справи.
Проте, копія вказаного листа є неналежним доказом у справі, оскільки не містить печатки документу, вихідного номеру та дати. Оригінал цього листа витребувався судом апеляційної інстанції, проте, жодною із сторін представлений судовій колегії не був.
Більш того, військовим прокурором на запит суду апеляційної інстанції, були надані докази перевищення Веліжанським С.К. своїх службових повноважень, зокрема, суду представлена довіреність від 06 травня 2004 року № 148/928, якою Міністр оборони України наділяв Веліжанського Сергія Костянтиновича правами на виконання делегованих повноважень, серед яких відсутнє погодження на вилучення земель з постійного користування військових підприємств.
Крім того, прокурор надав суду лист директора військового радгоспу "Гурзуфський" Казакова А.Ф., в якому повідомлялось, що лист директора військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України Хайбулаєва С.С. від 20 вересня 2004 року №210 щодо добровільної відмови від земельних ділянок на території Криничненської сільської ради у військового радгоспу "Гурзуфський" не зберігся та зареєстрований не був, а також те, що в книзі реєстрації вихідної кореспонденції під вихідним номером 210 був зареєстрований квартальний звіт, який був направлений до Управління сільського господарства в місто Київ 21 липня 2004 року.
Враховуючи викладені обставини, а також ненадання відповідачем доказів наявності правових підстав для прийняття оскаржуваного розпорядження, судова колегія дійшла переконливого висновку про те, що воно прийнято без наявних на те законних підстав та з порушенням норм земельного законодавства України.
Відповідно до абзацу 2, 3 пункту 7 Постанови Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” за заявою сторони, яка не погоджується з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення і вирішує спір по суті.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших передбачених законом способів.
Відповідно до пункту 8 Постанови Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” зазначено, що при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції, суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов'язує їх, залежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.
Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване розпорядження відповідача порушує інтереси держави в особі військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України, а тому підлягає визнанню недійсним.
Розглянувши позовну вимогу про зобов’язання відповідача повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача - військового радгоспу "Гурзуфський" земельні ділянки площею 930,6 га, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Враховуючи, що об’єднані у позовній заяві вимоги пов’язані представленими доказами, а також те, що поновлення порушеного права позивачів, крім визнання оскаржуваного розпорядження відповідача недійсним, можливе шляхом повернення земельних ділянок державі в особі військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України.
Однак, як правомірно було встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Білогірської районної державної адміністрації від 23 червня 2006 року № 227-13р із земель запасу Криничненської сільської ради земельні ділянки загальною площею 4 га передані у власність Герасимцева О.В. (1 га), Герасимцевої Ж.В. (1 га), Ткаченко Л.М. ( 2 га), про що видані Державні акти про право власності на земельну ділянку (а. с. 89 - 90), розпорядженням Білогірської районної державної адміністрації від 29 травня 2008 року передано у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства фізичним особам Васильєву Д.І. (2 га), Васильєвій Н.О. (2 га), Васильєву І.В. (2 га), Васильєвій І.О. (2 га), Васильєву В.І. (2 га), Олейніковій О.І. (2 га) (а. с. 91). Таким чином, загальна площа переданих у власність громадян земель складає 16 га, у зв’язку з чим в частині позову про повернення Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України земельні ділянки загальною площею 16,0 га Білогірська районна державна адміністрація не є належним відповідачем у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Стосовно доводів заявника апеляційної скарги про те, що спір про визнання недійсним розпорядження Білогірської районної державної адміністрації "Про припинення права користування земельними ділянками військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України на території Білогірського району" від 08 жовтня 2004 року №494-р підвідомчий судам адміністративної юрисдикції, судова колегія вважає зазначити, що вони не містять достатнього правового обґрунтування з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що спірні правовідносини у даній справі вникли у зв'язку з прийняттям Білогірською районною державною адміністрацією розпорядження "Про припинення права користування земельними ділянками військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України на території Білогірського району" від 08 жовтня 2004 року №494-р. Вказане рішення регулює питання щодо припинення права постійного користування земельної ділянки, тобто предметом спору у справі є право користування земельною ділянкою.
Таким чином, між учасниками даної справи існує спір про право, що свідчить про те, що спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер. Наведене виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.
Частина перша статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Вказане спростовує посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, статей 17 та 18 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводи заявника апеляційної скарги про нецільове використання військовим радгоспом "Гурзуфський" Міністерства оборони України спірних земельних ділянок не досліджувались судом апеляційної інстанції, оскільки вони не мають жодного відношення до предмету доказування у даній справі.
Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Білогірської районної державної адміністрації залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2008 року у справі № 2-6/8536-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді Л.М. Заплава
Г.К. Прокопанич