Справа 2-13/2008р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

08 липня 2008 року Крюківський райсуд м.  Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді - Маханькова О.В.

при секретарі - Козловій І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Кременчуці справу за позовом   ОСОБА_1     до  ОСОБА_2,    третьої  особи   ОСОБА_3   про   визнання заповіту недійсним,  суд -

ВСТАНОВИВ:

До Крюківського районного суду м.  Кременчука з позовною заявою звернувся ОСОБА_4 та прохав ухвалити рішення яким визнати недійсним заповіт який був укладений 04.08.2001 року його ОСОБА_5Я в інтересах ОСОБА_2

В обґрунтування заявлених вимог позивач пояснив,  що його батько ОСОБА_5 на момент складання заповіту страждав психічними захворюваннями,  заповіт неповністю міг відповідати його намірам,  приймав ліки. Прохав суд визнати заповіт недійсним.  Справа неодноразово розглядалася в судах різних інстанцій.

Ухвалою Крюківського районного суд м.  Кременчука від 05 березня 2008 року залучений до участі в справі за позовом ОСОБА_1 я кості третьої особи,  яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та пояснив,  що 28.11.2001р. помер його батько ОСОБА_5 Після смерті йому стало відомо,  що батько за життя склав заповіт яким все своє майно заповідав ОСОБА_2 Батько був інвалідом 1 групи по зору,  на початку 2001 року серйозно хворів,  приймав ліки. Вважає,  що батько на момент оформлення заповіту неповністю міг відповідати за свої дії,  тому прохав суд визнати заповіт недійсним.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила,  що перебувала з ОСОБА_5 в фактичних шлюбних відносинах з 1991 року по день його смерті. У ОСОБА_5 з позивачем,  тобто з його

-     2-

сином були неприязні стосунки,  тривалий час вони зовсім не спілкувалися. ОСОБА_5 ніякими психічними захворюваннями не страждав,  вів себе адекватно. Заповіт ОСОБА_5 складав сам,  без її участі. Після складання заповіту повідомив їй про своє рішення. Прохала суд відмовити в задоволенні позову.

Залучений до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_3 пояснив,  що дійсно його батько ОСОБА_5 проживав з ОСОБА_2А.в громадському шлюбі тривалий час.  Ніякими психічними захворюваннями не страждав,  займався підприємницькою діяльністю,  часто користувався послугами нотаріуса при оформленні різних договорів. Про прийняте батьком рішення йому було відомо ще до оформлення заповіту,  тому що це вони обговорювали між собою. Рішення було прийняте батьком особисто без будь-якого впливу на нього. Щодо позивача,  то батько знаходився з ним у неприязненних стосунках,  кожна зустріч батька з позивачем закінчувалася сваркою що випливало на стан його здоров*я. Прохав суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні приватний нотаріус ОСОБА_6 пояснив,  що дійсно 04.08.2001р. засвідчив заповіт,  який був укладений ОСОБА_5 Він добре пам'ятає обставини справи,  тому що добре знав ОСОБА_5,  неодноразово засвідчував йому угоди. Заповіт складав особисто,  без будь якого впливу. Підстав для визнання заповіту недійсним не вбачає.

Суд заслухавши сторони по справі,  третю особу,  приватного нотаріуса,  вивчивши   та   проаналізувавши   надані   суду   докази   повно   та   всебічно з'ясувавши обставини справи в їх сукупності встановив наступне: Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Судом встановлено,  що позивач ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_1,  який помер 28.11.2001 року.

Згідно довідки СЕК. ОСОБА_5 був інвалідом 1 групи з 1975 року. Відповідно довідки Кременчуцького психоневрологічного диспансеру від 11.05.2004 року ОСОБА_5 на диспансерному обліку не значиться.

Судом встановлено,  що 04.08.2001 року в м.  Кременчуці ОСОБА_5 зробив розпорядження за яким все своє майно,  рухоме та нерухоме з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося яке буде належати йому на день смерті заповідав ОСОБА_2

Відповідно до акту № 758 від 26.10.2004 р. посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в період часу,  який цікавить суд,  а саме 04 серпня 2001 р.\ момент складання заповіту,  якими-небудь хронічними,  стійкими психічними захворюваннями не страждав,  здатен був усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Судом не встановлено,  що волевиявлення заповідача ОСОБА_5 не було вільним і не відповідало його волі. Підтвердженням цього є свідчення третьої особи ОСОБА_3,  рідного сина померлого ОСОБА_5,  який підтвердив,  що його батько особисто виявляв бажання заповідати своє майно,  яке належало заповідачу на день його смерті.

- 3 -

Порушень,  щодо форми заповіту та його посвідчення судом не встановлено.

Оскільки в судовому засіданні не встановлено,  що ОСОБА_5 на момент складання заповіту не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними,  тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись  ст.  ст. 4, 10, 60, 213-215 ЦПК України,   ст.  55 ЦК України \1963р,  суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним -відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до Полтавського Апеляційного суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Полтавської області.