ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.04.2009 Справа№ 11/284-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач)
суддів: Чохи Л.В., Верхогляд Т.А.
секретар судового засідання Врона С.В.
представники сторін:
від позивача: Комерзан О.О. представник, довіреність №б/н від 23.09.08;
від відповідача: Єрохіна Н.А. представник, довіреність №б/н від 10.12.08;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “М’ясний формат” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.09р. у справі №11/284-08
за позовом приватного підприємства “Зевс”, м.Донецьк
до товариства з обмеженою відповідальністю “М’ясний формат”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 11 737, 45 грн.
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2008 року приватне підприємство “Зевс” (далі –ПП “Зевс”) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “М’ясний формат” (далі - ТОВ “М’ясний формат”) про стягнення 8 424, 84грн. вартості поставленого і неоплаченого товару, 2 329, 81грн. 36,5% річних від простроченої відповідачем суми боргу, 982, 80грн. інфляційних втрат, 117, 37 грн. витрат по сплаті державного мита, 118, 00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2009р. (суддя Мельниченко І.Ф.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “М’ясний формат” на користь ПП “Зевс” 8 424, 16 грн. основного боргу, 982, 80грн. інфляційних втрат, 6, 35грн. річних, 94, 13грн. державного мита та 94, 40грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач зобов’язання по оплаті товару виконав неналежним чином, здійснивши розрахунок частково; доказів виконання зобов’язання в сумі 8 424, 16грн. на момент розгляду спору відповідач не надав; на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та п.5.3.2. договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, стягненню підлягає сума інфляційних втрат та 0,1% річних від простроченої суми.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ “М’ясний формат” звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2009р. по справі №11/284-08 та прийняти нове рішення, яким в позові ПП “Зевс” відмовити повністю.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що в п. 2.2. договору поставки чітко не визначений момент виникнення зобов’язання щодо оплати товару, тому кредитор повинен був надати вимогу про сплату грошових коштів, але такої вимоги не було, отже, строк виконання зобов’язання не настав; господарський суд в рішенні не вказав підстави стягнення інфляційних втрат та річних, не обґрунтував суми та період стягнення; загальна сума боргу повинна складати 8 423, 48 грн..
В відзиві на апеляційну скаргу ПП “Зевс” просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, зазначивши , що позиція скаржника є помилковою, а термін оплати товару давно настав, що ТОВ “М’ясний формат” визнало листом від 18.03.2008р. №51/03-ФЄО.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Між ПП “Зевс” (постачальник) та ТОВ “М’ясний формат” (покупець) 05.10.2006р. був укладений договір поставки №ДНС-922 з протоколом розбіжностей. 31.12.2006р. була підписана додаткова угода до договору, згідно якої термін договору було продовжено до 31.12.2007р.
Згідно з договором поставки №ДНС-933 на адресу відповідача в період з 22.12.2007р. по 27.12.2007р. по накладним №13НН91328, №13НН91333, №13НН91335, №13НН91337 від 22.12.2007р. та накладними №13НН91498, №13НН91499 від 27.12.2007р. було поставлено продукцію на суму 10 424, 16грн.
21.01.2008р. відповідач частково сплатив поставлений товар на суму 2000, 00 грн.
Позивачем 06.05.2008р. була направлена відповідачу претензія №02/юр з вимогою негайно сплатити заборгованість, яка, як вбачається з штампу ТОВ “М’ясний формат” та відповідної відмітки на екземплярі претензії ПП ”Зевс” (а.с.121), була вручена відповідачу 07.05.2008р.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 599 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів виконання зобов’язання по оплаті поставленого товару в сумі 8 424, 16 грн. відповідачем суду не надано.
Позивач просить стягнути з відповідача вартість поставленого і неоплаченого товару в сумі 8 424, 84 грн., де 8 424, 16 грн. –борг за період з 22.12.2007р. по 27.12.2007р. по вищезазначеним накладним та 0, 68 грн. –заборгованість станом на 22.12.2007р. за поставлену продукцію.
Суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 8 424, 16 грн. (8 424, 84 –0, 68) враховуючи, що заборгованість в розмірі 0, 68 грн. не підтверджується матеріалами справи, а саме, доказів в підтвердження виникнення цієї заборгованості позивачем не надано.
Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про обов’язок відповідача здійснити оплату за поставлений товар протягом загального строку виконання зобов’язання –до 31.12.2007р. (загальний строк дії договору), оскільки момент, з якого належить рахувати 21 календарний день відстрочки платежу, сторонами в договорі узгоджено не було.
Згідно п. 2.2. договору, поставка товару здійснюється на умовах відстрочки платежу терміном 21 календарний день.
Згідно п. 3.4. договору, право власності на товар переходить до покупця в момент приймання товару від постачальника.
Пунктом 4.5. договору встановлено, що датою поставки вважається дата фактичного отримання товару.
Пунктами 8.1. та 8.3. договору сторони передбачили, що у разі, якщо за 15 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить письмово про своє бажання його розірвати, то договір автоматично пролонгується на наступний рік. Ця угода може бути розірвана за вимогою однієї із сторін з письмовим попередженням другої сторони не менш ніж за 15 календарних днів, з повним взаєморозрахунком.
Враховуючи вищенаведені умови договору, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ “М’ясний формат” повинно було сплатити вартість поставленого товару в строк 21 календарний день з дати поставки товару.
У будь-якому випадку, строк виконання зобов’язання щодо оплати товару настав в січні 2008р.
Треба також зауважити, що ТОВ “М’ясний формат” листом від 18.03.2008р. №51/03-ФЄО за підписом директора та печаткою підприємства визнало заборгованість перед ПП “Зевс” в повному обсязі, зазначивши в листі, що термін погашення заборгованості вже настав (а.с.122).
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 5.3.2. договору поставки (з урахуванням протоколу розбіжностей), в разі затримки платежів за прийнятий товар покупець виплачує постачальнику відсотки в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами постачальника (а.с.12).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат за період з лютого 2008р. по вересень 2008р. в сумі 982, 00 грн. є обґрунтованими, оскільки розрахунок зроблено в межах строку позовної давності та з урахуванням строку виконання зобов’язання.
Сума річних господарським судом першої інстанції зменшена, виходячи, що замість 3% річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України договором передбачено 0,1% річних від суми боргу, та розрахована за формулою: сума боргу х на 0,1% : 366 (кількість днів в 2008р.) х на кількість днів затримки з оплати.
За викладених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а скарга - не підлягає задоволенню. Жодних підстав для скасування рішення суду немає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “М’ясний формат”, м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2009р. у справі №11/284-08 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя І.А. Сизько
Суддя Л.В. Чоха
Суддя Т.А. Верхогляд