ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2015 р. м. Київ К/800/11328/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Приходько І.В.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Собка О.В.

відповідача - Вороніної В.В.

прокуратури - Атаманюк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників та Прокурора міста Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015

у справі № 826/18635/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників

за участю Прокурора міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 14.10.2013 № 0001154120, № 0001164120, № 0001174120, № 0001184120, № 0001194120 та № 0001204120.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 постанову суду першої інстанції скасовано; позовні вимоги задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Прокурор міста Києва в касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Укргазвидобування» з питань своєчасності сплати до бюджету акцизного (збору) податку по податковим (розрахункам) деклараціям за листопад, грудень 2009 року, січень 2011 року, березень 2011 року - січень 2013 року, складено акт № 1165/41-20/30019775 від 25.09.2013, в якому зафіксовані порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкового зобов'язання з акцизного податку (збору).

На підставі результатів проведеної перевірки, 14.10.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001154120 про нарахування суми штрафу у розмірі 46 694,50 грн. (20% за затримку більше 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 233 472,48 грн.);

- № 0001164120 про нарахування суми штрафу у розмірі 5 693,34 грн. (10% за затримку до 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 56 933,36 грн.);

- № 0001174120 про нарахування суми штрафу у розмірі 31 658 696,54 грн. (20% за затримку більше 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 158 293 482,71 грн.);

- № 0001184120 про нарахування суми штрафу у розмірі 7 769 747,75 грн. (10% за затримку до 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 77 697 477,54 грн.);

- № 0001194120 про нарахування суми штрафу у розмірі 1 965 430,278 грн. (10% за затримку до 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 19 654 302,66 грн.);

- № 0001204120 про нарахування суми штрафу у розмірі 193 748 254,11 грн. (20% за затримку більше 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 968 741 270,56 грн.).

Матеріалами справи встановлено, що в 2009 році та 2010 році позивач перебував на обліку як платник акцизного збору в ДПІ Балаклійського району Харківської області.

Відповідач рішенням № 2 від 21.12.2012 списав податковий борг, що виник до 01.01.2011 з акцизного податку в сумі 121 683 369,52 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що усі податкові зобов'язання виникли у 2011 році, тому склавши оскаржувані рішення та застосувавши до позивача штрафні (фінансові) санкції, відповідач діяв у межах своєї компетенції та відповідно до положень законодавства, а тому оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що згідно розрахунку періодів в акті перевірки від 25.09.2013, за які позивачем нібито несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкового зобов'язання з акцизного збору податку (збору), до таких періодів, зокрема, віднесено і листопад 2009 року, грудень 2009 - 2010 років, проте п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України податкові органи можуть застосовувати лише щодо погашення податкового боргу, який виник до 01.01.2011, а на податковий борг, який виник до 01.01.2011 норми п. 87.9 ст. 87 ПК України не розповсюджуються; при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 14.10.2013 № 0001204120 в розрахунку штрафних санкцій, який був доданий до податкового повідомлення-рішення відповідачем повторно використані показники за 2009 рік, які враховані при визначенні суми штрафу; позивачем за періоди: січень, березень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень 2013 року були сплачені зобов'язання по акцизному збору, що підтверджено платіжними дорученнями; податковим органом надано рішення про скасування розстрочених грошових зобов'язань, якими скасовано лише частину рішень про розстрочення грошових зобов'язань, а не всі рішення; в акті перевірки та розрахунках штрафних санкцій до спірних податкових повідомлень-рішень міститься посилання на не скасовані; згідно судових рішень, які набрали законної сили встановлено факти систематичного порушення податковим органом прав позивача та норм податкового законодавства при застосуванні до поточних платежів по сплаті акцизного збору норм закону, які не повинні застосовуватись при вказаних обставинах; відповідачем не надано карток особового обліку платника податків.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до вимог частини 4 статті 79 КАС України оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Так, в процесі розгляду даної справи судами не було витребувано та досліджено картку особового рахунку позивача на питання чи всі суми у платника податків є узгодженими відповідно до вимог чинного податкового законодавства, при цьому необхідно встановити порядок черговості виникнення податкового боргу, за його наявності.

Також не були досліджені договори, укладені між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування», та ДПІ у Балаклійському районі Харківської області, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про розстрочення грошових зобов'язань. При цьому, судами не надано належної правової оцінки дотримання відповідачем чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, під час розірвання вказаних договорів, що має важливе значення для правильного вирішення справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, судами не досліджувалось питання щодо строків сплати акцизного (збору) податку у відповідності до вимог ст. 222 ПК України, згідно платіжних доручень, а відтак судами не надано правової оцінки наявності у контролюючого органу законних підстав для застосування до платника відповідальності, передбаченої статтею 126 ПК України, з урахуванням вимог ст. 109 цього Кодексу.

Надаючи оцінку правомірності дій позивача, судам необхідно дослідити правовий механізм регулювання спірних правовідносин з відповідним розмежуванням висновків щодо передумов та наслідків юридичних фактів у межах спірних правовідносин.

При цьому, слід зазначити, що для достовірного та повного встановлення обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи по суті, з урахуванням специфіки спірних правовідносин та обсягів розрахунків у процесі встановлення фактичних обставин справи, необхідні спеціальні знання, проте судами не було розглянуте питання про доцільність призначення відповідної експертизи.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників та Прокурора міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль

Судді О.А. Моторний

І.В. Приходько