КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2009 № 31/377
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів: Калатай Н.Ф.
Поляк О.І.
при секретарі: Царук І.О.
За участю представників:
від позивача - Лесько Н. О. – представник за довіреністю № ЦХП-18/7 від 05.01.2009
від відповідача - Никипорець І. Ф, - представник за довіреністю № 4373-НЮ від 08.12.2008
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.02.2009
у справі № 31/377 (суддя Качан Н.І.)
за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"
до Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"
про стягнення 8883,88 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позов заявлено про стягнення 8883,88 грн. боргу, який виник внаслідок того, що відповідач, частково акцептувавши сповіщення, виставлені позивачем у відповідності до умов договору № ЦХП-40306 від 30.12.2005 р., не повністю сплатив продукцію, що її поставив позивач за умовами цього договору згідно перевізних документів.
Відповідач просить суд у позові відмовити, посилаючись у відзиві на позов на те, що товар позивачем поставлено частково, що підтверджується комерційними актами, які складено на станціях отримання товару, тому оплата здійснена, згідно умов договору та вимог закону, тільки за фактично отриманий товар.
З посиланням на п. 29 Правил видачі вантажив залізничним транспортом (правила перевезення затверджені наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644, відповідач зазначає, що позивач у відповідях на претензії, які відповідач у відповідності до умов договору направив йому внаслідок виявлення нестачі товару, безпідставно вимагав акти приймання продукції за кількістю, які не є важливими для розгляду претензії, оскільки доказом нестачі є комерційний акт, який складається до видачі вантажу на станції.
Рішенням від 12.02.2009 р. у справі № 31/377 господарський суд міста Києва повністю відмовив позивачу у позові, визнавши доведеним часткову поставку ним продукції та правомірним направлення відповідачем по факту нестачі претензій і здійснення ним оплати лише за фактично отриману продукцію.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2009 р. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 8 883,88 грн.
На думку позивача спірне рішення винесене судом першої інстанції з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті та прийняття помилкового рішення.
При цьому, позивач посилається на те, що за умовами FCA правил Інкотермс-2000, його зобов’язання як продавця з поставки продукції в даному випадку вважаються виконаними в момент вручення товару перевізнику; що після передачі продукції перевізнику всі ризики несе покупець; що факт поставки продукції на адресу відповідача підтверджується квитанціями про приймання вантажу (ст. 23 Статуту залізниць України, р. 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644), в яких зазначаються дані про вантаж, зокрема, маса вантажу.
Ухвалою від 12.03.2009 р. колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Поляк О. І. апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження, розгляд скарги призначено на 30.03.2009 року.
В судовому засіданні 30.03.2009 року представник позивача надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, і просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні в матеріалах справи документальні докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
30.12.2005 р. позивач як постачальник та відповідач як покупець уклали договір № ЦХП-40306 (далі Договір), згідно п. 1.1 якого позивач зобов’язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити вугільну продукцію, найменування, марка, ціна, кількість та показники якості якої вказуються в специфікаціях, які є невід’ємними частинами договору та надаються додатково.
Згідно наявним в матеріалах справи копіям рахунків-фактур від 12.02.2006 № КПП06-431, від 20.02.2006 № КПП06-607, від 25.02.2006 № КПП06-613, від 16.03.2006 № КПП06-756, за умовами укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу десятьма залізничними вагонами вугільну продукцію на загальну суму 284676,84 грн.
Матеріали справи свідчать, що з зазначених десяти вагонів щодо чотирьох, № 67912436 за накладною № 51616725, № 6708058 за накладною № 52663740, № 66593773 за накладною № 52663659, № 63010185 за накладною № 4821560, перевізником-залізницею з власної ініціативи або на вимогу залізниці як вантажоодержувача складено комерційні акти №№ АШ 631173/5, БМ 243960/2, АШ 631175/6/6, БН 680574/60/2, якими зафіксовано нестачу вугільної продукції, з урахуванням норми природних втрат на загальну суму 8883,88 грн.
Згідно п.п. 6.1, 6.2 Договору розрахунки за вугільну продукцію здійснюються шляхом акцепту Покупцем наданого Постачальником сповіщення при умові фактичного отримання вугільної продукції, що відповідає кількості, зазначеній в супровідних документах.
Пунктом 6.4 Договору сторони узгодили, що розрахунок за товар здійснюється відповідно до наказу Укрзалізниці № 329-ЦЗ від 30.04.2004 „Про затвердження „Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП „Укрзалізничпостач” і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи”.
Пунктом 2.6.1 зазначеного Порядку визначено, що при отриманні продукції, яка не відповідає кількості, вантажоодержувач акцептує авізо на суму фактично отриманих ТМЦ.
Як свідчать матеріали справи, сповіщення № 1862 від 12.02.2006, № 2414 від 20.02.2006, № 2427 від 25.02.2006, № 3098 від 16.03.2006 на загальну суму 284676,84 грн., що їх виставив позивач відповідачу в оплату поставленої вугільної продукції, відповідач акцептував частково, в сумі 275792,96 грн., зменшивши суму платежу на 8883,88 грн. і пославшись при цьому на нестачу вугільної продукції у чотирьох з десяти вагонах, що її зафіксовано у відповідних комерційних актах.
По кожному факту встановленої нестачі відповідач виставив позивачу претензії, які останнім були відхилені в зв’язку з тим, що до претензій не додані акти приймання продукції за кількість, складання яких передбачене Інструкції Держарбітражу від 15.06.65 р. № П-6 „О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству”.
Врегулювати спірні питання у претензійно-позовному порядку сторонам не вдалося і позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми недоплати.
Відповідач проти стягнення з нього 8883,88 грн. заперечує, посилаючись на те, що продукцію на зазначену суму він не отримував і платити за неї не повинен.
Проте, з огляду на дійсні обставини справи, з урахуванням наявних в матеріалах справи документальних доказів та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Особливістю спору, що вирішується судом у цій справі, є те, що щодо спірної вугільної продукції як об’єкту перевезення залізниця має права та обов’язки перевізника, а щодо цієї ж продукції як об’єкту купівлі-продажу – покупця.
Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, за яким позивач набув прав продавця (постачальника), а відповідач –покупця.
На вирішення суду переданий спір, що виник з підстав розрахунків за продукцію, поставлену за умовами цього Договору.
Правовідносини сторін, що виникають в процесі виконання сторонами договору поставки своїх зобов’язань за ним, регулюються загальними нормами матеріального права України.
За правилами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (ЦК України) та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується у встановлений строк передати покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 4.2 Договору сторони домовилися, що прийом вугільної продукції за кількістю, яку постачено в залізничному вагоні, здійснюється Покупцем відповідно до Інструкції Держарбітражу від 15.06.65 р. № П-6 „О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству” із складанням Акту приймання за кількістю.
Згідно п. 16 Инструкции о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству, затвердженої постановлением Госарбитража при Совете Министров СССР от 15 июня 1965 г. № П-6 із подальшими змінами (далі Інструкція П-6), якщо при прийманні продукції буде виявлена нестача, то одержувач зобов’язаний призупинити подальше приймання, забезпечити схоронність продукції та скласти акт за підписами осіб, які проводили приймання продукції, про виявлену нестачу продукції.
Згідно п. 17 Інструкції П-6 одночасно з призупиненням приймання одержувач зобов’язаний у випадках, передбачених Основними та Особливими умовами поставки, викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника відправника іншого міста.
Згідно п. 18 Інструкції П-6, у випадках, коли виклик представника відправника іншого міста не являється обов’язковим, як в даному випадку, приймання продукції по кількості і складання акту про нестачу проводиться за участю представника іншого підприємства або представника громадськості.
Згідно п. 25 Інструкції П-6, якщо при прийманні продукції за участю представника, вказаного в п. 17 або в п. 18 даної Інструкції, буде виявлена нестача продукції проти даних, вказаних в транспортних і супровідних документах, результати приймання продукції за кількістю оформлюються актом, який має бути складений того ж дня, коли виявлена нестача.
За правилами п. 26 Інструкції П-6 акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства одержувача не пізніше робочого дня, наступного за днем складання акту.
Отже, у випадку виявлення нестачі під час приймання за кількістю поставленої позивачем за умовами Договору продукції, відповідач зобов’язаний діяти наступним чином: призупинити подальше приймання, забезпечити схоронність продукції, скласти акт про виявлену нестачу продукції за підписами осіб, які проводили приймання, не пізніше 24 годин після виявлення нестачі направити телеграфне повідомлення про виклик представника відправника, організувати комісійне прийняття продукції за участю представника іншого підприємства або громадськості (у випадку неявки представника відправника), скласти акт приймання продукції, який має відповідати вимогам п. 25 Інструкції П-6, керівник або заступник керівника відповідача має затвердити цей акт не пізніше дня, наступного за днем складання акту.
Якщо в умовах Договору сторони передбачили, що порядок прийому продукції за кількістю буде здійснюватись відповідно до Інструкції П-6, її правила перетворюються для них на узгоджені умови Договору.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріали справи не містять доказів приймання відповідачем спірної продукції за кількістю в порядку, встановленому Інструкцією П-6.
Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частковий акцепт сповіщень згідно умов Договору та вимог закону обумовлений наявністю доведеного факту нестачі продукції та її розміру.
Факт нестачі продукції за умовами укладеного між сторонами Договору може бути підтверджений лише актом приймання продукції за кількістю, складеним в порядку і в строки, встановлені Інструкцією П-6, чого в даному випадку не відбулося, а відтак, факт нестачі вугільної продукції є не доведеним, і відповідач не мав правових підстав для часткового акцепту виставлених позивачем сповіщень.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідачем не доведені обставини, на які він посилається як на підставу своєї відмови оплатити позивачу вугілля на суму 8883,88 грн.
Комерційні акти, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову, копії яких долучені відповідачем до матеріалів справи, не можуть вважаться належними доказами на підтвердження недопоставки продукції за договором поставки.
Те, що, згідно п. 5 Інструкції П-6 вантажоодержувач зобов’язаний за певних умов вимагати від залізниці як перевізника складання комерційного акту, що згідно п. 25 Інструкції П-6 акт приймання продукції за кількістю має містити, у випадку наявності, інформацію про номер і дату комерційного акту, складеного при прийманні вантажу вантажоодержувачем від органу транспорту, а сам акт має бути доданий до акту приймання вантажу за кількістю, - не звільняє відповідача як покупця від обов’язку приймати продукцію за кількістю із додержанням вимог Інструкції П-6.
Посилання відповідача на безпідставне відхилення позивачем направлених на його адресу претензій є такими, що суперечать чинному законодавству України, оскільки згідно п. 29 Інструкції П-6 до претензії про нестачу продукції має бути доданий акт про нестачу з доданням додатків, вказаних у п. 27 цієї Інструкції, якщо вони відсутні у відправника (виробника, постачальника).
Про те, що до претензії повинні додаватись документи, зазначені в Інструкції П-6, сторонами також погоджено в п. 4.3 Договору.
Враховуючи, що до претензій, що їх направив відповідач позивачу про нестачу вугільної продукції, акт приймання продукції за кількістю із зазначенням про факт нестачі доданий не був, зазначені претензії не приймаються колегією суддів як належні докази на підтвердження факту нестачі вугільної продукції, поставленої позивачем відповідачеві за умовами Договору.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов не вірного висновку про повну відмову в задоволенні заявлних позовних вимог.
Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення у справі № 31/377 мають місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а відтак, рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2008 року по даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача в повному обсязі підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” задовольнити.
2.Рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2009 року у справі № 31/377 скасувати.
3. Позов задовольнити повністю.
4. Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 04713033, р/р 20405302360604 в залізничному відділенні ПІБ м. Київ, МФО 322153, або з будь-якого іншого, виявленого під час здійснення виконавчих дій по виконанню рішення суду) на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 11/15, ідентифікаційний код 19014832, р/р 26001006398980 в АКБ „ТК Кредит” м. Київ, МФО 322830) основний борг в сумі 8883 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 88 коп., 153 (сто п’ятдесят три) грн. витрат на державне мито та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).
5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 31/377 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Капацин Н.В.
Судді Калатай Н.Ф.
Поляк О.І.
06.04.09 (відправлено)