ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                       ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "10" березня 2009 р.                                                                   Справа № 5/148

Господарський  суд  Чернівецької області у складі:

головуючого  судді –Желіка Б.Є.  

при секретарі  судового засідання  Стаховській Н.М.          

Представники:

Від позивача -  Ткач  Д.Б.

Від відповідачів-  не з’явились

Розглянувши матеріали за позовом   Державної податкової  інспекції у м. Чернівці

до   1.  Приватного підприємства  “Ітатранс  Компані “  м.Чернівці

2.          Малого  приватного  комерційно-виробничого  підприємства    

“Фірма  Анкер”  м.Київ

про   визнання угод  недійсними

Технічний запис судового засідання не проводився у зв’язку з відмовою представника позивача від запису та нез’явленням представників відповідачів в суд для участі у розгляді справи

СУТЬ СПОРУ: Провадження  в адміністративній  справі  відкрито ухвалою  господарського суду Чернівецької області від 16 червня 2007 року на підставі п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України за позовом Державної податкової інспекції (ДПІ) у м.Чернівці про визнання недійсними усних угод щодо купівлі-продажу товаро-матеріальних цінностей, які були придбані Малим приватним комерційно-виробничим підприємством (МП КВП) “Фірма Анкер” м. Київ  у приватного підприємства “Ітатранс Компані” м.Чернівці згідно з податковими  накладними за  №№:

- 132 від 1 листопада 2005 року на суму 4081грн. 90коп., в т.ч. податок на додану  вартість               (ПДВ)  в сумі 680грн. 32коп ;

 - 133 від 2 листопада 2005 року на суму 5002грн. 58коп., в т.ч. ПДВ в сумі 833грн. 76коп.;

 - 140 від 6 листопада 2005 року на суму 1997грн.18коп., в т.ч. ПДВ 332грн. 86коп.;

 -  141 від 6 листопада 2005 року на суму 962грн. 58коп., в т.ч. ПДВ в сумі 160грн. 43коп.;

 - 158 від 14 листопада 2005 року на суму 4232грн. 55коп., в т.ч. ПДВ в сумі 705грн. 42коп.;

- 175 від 21 листопада 2005 року на суму 116463грн. 10коп., в т.ч. ПДВ 19410грн. 51коп.

Поряд з цим, позивач, згідно з уточненням від 03.09.2007 року №19229/10-010 (а.с.44), включив до адміністративного позову наступні додаткові вимоги:

1. Стягнути в дохід держави з ПП “Ітатранс Компані” м.Чернівці кошти в сумі 132739 грн. 89 коп. як вартість товару, отриманого за недійсною угодою;

2. Стягнути в дохід держави з МП КВП “Фірма Анкер” м.Київ кошти в сумі 132739грн. 89коп. як кошти, отримані за недійсною угодою.

Ухвалою від 20 листопада 2008 року (а.с.85-87) Львівський апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу позивача, первісну постанову Господарського суду Чернівецької області від 13 листопада 2007 року у справі скасував, направивши справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Новий розгляд  справи, згідно з ухвалою від 9 грудня 2008 року, суд призначив на 23 грудня 2008 року, визнавши участь сторін у розгляді  справи  обов’язковою.

Обгрунтовуючи  позовні вимоги  у справі, ДПІ  у м.Чернівці, окрім обставин і доказів, наведених у позовній заяві (а.с.5,6),  подала  до суду  додатково  письмові  пояснення  (а.с.120,121), в яких, зокрема, зазначила  наступне.

Згідно рішення господарського суду м.Києва  № 3/192 від 20.03.2003р., державна реєстрація МП  КВП “Фірма Анкер” м.Київ скасована і на момент  укладення  угод та проведення  взаєморозрахунків  між ПП   “Ітатранс Компані” і МП КВП “Фірма Анкер” останнє не було  зареєстровано в податковому органі як платник  податку  на додану  вартість, так  як свідоцтво про реєстрацію ПДВ  № 36294896  від 25.01.1999р.  було анульовано 12.05.2003р.

Відповідно, усний договір щодо поставки товарно-матеріальних цінностей, у даному випадку, вчинений в порушення ст.ст. 207, 208  Господарського кодексу України, тобто, з метою, яка  завідомо  суперечить  інтересам  держави і  суспільства.

Листом № 263  від 16.02.2009 року Святошинська  районна у м. Києві  державна адміністрація  направила  на адресу  ДПІ  у м.Чернівці  Картку  суб’єкта  підприємницької діяльності –юридичної  особи, де зазначено: стан платника податку - ліквідаційна  процедура за рішенням (постановою) суду ;

дата  зняття  з обліку в ДПІ - 24.04.2003 року.

Необхідними умовами для визнання угоди  недійсною, у відповідності  до судової  практики,  є її  укладення з метою,  завідомо  суперечною інтересам  держави і суспільства, та наявність  умислу хоча б у однієї  із сторін щодо  настання  відповідних  наслідків. До таких, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули  статусу суб’єкта  підприємницької  діяльності,  доходів від  оподаткування.

Крім того,  доказами  спрямованості  умислу  суб’єкта  оспорюваних угод на  приховування  оподаткування  прибутків  та доходів  можуть  бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність  підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною  адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством  порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування  державної  реєстрації  суб’єкта  підприємницької  діяльності  та  інше.

Пунктом 11 ст. 10 Закону України “Про  державну  податкову  службу  в Україні”  № 509-ХІІ  від 04.12.1990р. (зі  змінами  та доповненнями)  визначено право  органів  державної податкової  служби  подавати до судів  позови  до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання  угод недійсними і стягнення  в доход  держави коштів, одержаних ними  за такими  угодами.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України,  господарське зобов’язання, що не відповідає  вимогам  закону або вчинено  з метою, яка завідомо суперечить інтересам  держави і суспільства, або  укладено учасниками  господарських  відносин  з порушенням  хоча б  одним з них господарської  компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути, на вимогу  однієї  із сторін або відповідального органу  державної влади,  визнано судом  недійсним  повністю  або  в  частині.

Згідно ч.1 ст. 203  Цивільного  кодексу  України,  зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного  законодавства, а також моральним  засадам  суспільства.

У відповідності  до ч.1 ст. 208  ГК України, якщо господарське зобов’язання  визнано  недійсним  як таке, що вчинено  з метою, яка  завідомо суперечить інтересам  держави і суспільства, то за наявності  наміру  в обох сторін,  у разі  виконання  зобов’язання  обома  сторонами,  в дохід держави за рішенням суду стягується  все одержане  ними  за  зобов’язанням, а у разі  виконання  зобов’язання однією стороною, з другої сторони  стягується  в дохід  держави  все  одержане  нею, а також  все  належне  з неї  першій стороні  на відшкодування  одержаного. У разі наявності  наміру  лише у однієї  із сторін  усе  одержане  нею повинно  бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується  за рішенням  суду  в доход  держави.

Представники відповідачів в суд для участі у розгляді  справи  не з’явились, незважаючи на те, що їх  своєчасно і  належним чином  було  повідомлено про час  і місце  розгляду  справи  ;  будь-яких  заперечень або  пояснень  щодо  позовних  вимог  у справі  до суду  від  них  не  надійшло.

Ухвалою  від 5 лютого 2009 року  провадження у  справі  було  зупинено на підставі п. 4 част. 2  статті 156  КАС  України  до 10 години 5 березня 2009 року за заявою  позивача, який за станом на день розгляду  справи не отримав від Святошинської райдержадміністрації м.Києва  інформації про  державну реєстрацію  МП КВП “Анкер”, другого  відповідача у справі, яка  (інформація)  була  від  нього  витребувана  судом.

У зв’язку  з поданням позивачем  зазначеної вище  інформації ( а.с. 122), провадження  у справі підлягає поновленню у відповідності  до частини 5  КАС  України.

В судовому засіданні 5 березня 2009 року суд оголосив перерву до 10 години 10 березня 2009 року, про що є запис у протоколі  від 05.03.2009р.(а.с.124)

Враховуючи, що неприбуття представників сторін в судове  засідання, не є  перешкодою  у розгляді  справи, вона розглядається  судом за участю представника позивача та  за наявними  у справі  документами.

Дослідивши  обставини  і докази  у справі, надавши  їм  належну  правову оцінку, суд  встановив.

Актом  № 478  № 4788/23-1/33539820  від 17 листопада 2006 року (а.с. 7-11)  при проведенні  виїзної  позапланової  перевірки ДПІ у м. Чернівці  було  встановлено, що приватне  підприємство  (ПП)  “Ітатранс  Компані”  м.Чернівці, згідно  з усною  домовленістю,  у листопаді 2005 року  придбало  у малого  приватного  комерційно-виробничого  підприємства  (  МП КВП) “Анкер” м.Київ  товари  на загальну суму 132739грн.89коп., з нарахуванням, у тому числі,  податку на додану вартість в сумі  22123грн.30коп.

При цьому, сума податку на додану вартість вказана першим відповідачем,  як постачальником,  окремою  строкою в накладних  № №  -132, 133, 140, 141, 158, 175  від 1, 2, 6, 14, та 21  листопада 2005р. ( а.с. 21-26)  відображена в реєстрі  податкових накладних за листопад  2005р. другого відповідача, як покупця, і включена ним  до податкового кредиту в листопаді 2005р. ( а.с.26,27).

Актом перевірки  також було встановлено заниження першим відповідачем  у листопаді 2005р. податку на додану вартість в сумі 22123грн.30коп. (а.с.10), що є порушенням ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з матеріалами  справи (а.с.12), державна реєстрація другого відповідача –МП КВП “Фірма Анкер” була скасована рішенням Господарського суду міста Києва  від 20.03.2003 року  по справі  № 3/192 (а.с.12), а, згідно з актом  № 4  від 12.05.2003 року,  ДПІ  Святошинського району  м. Києва  анулювало  свідоцтво  про реєстрацію  МП  ВКП “Фірма Анкер” м.Києва як платника  податків  ( а.с. 13).

З наведеного вбачається, що МП КВП  “Фірма Анкер”, не будучи  вже у 2003 році  платником податку  на додану  вартість, у листопаді 2005 року уклало з ПП  “Ітатранс Компані” усні угоди на поставку товару та здійснило операції, які, у відповідності пп. 1.1 пункту  2 статті 3 Закону  України  “Про податок  на додану  вартість”  є об’єктом  оподаткування.

Укладення другим  відповідачем  зазначених  вище  усних угод  завідомо  суперечить  інтересам  держави і суспільства щодо сплати  до державного  бюджету  податку  на додану  вартість  платником  податку.

Таким (платником),  у відповідності до ст. 2  Закону  України  “Про  податок  на додану вартість”, у т.ч. є будь-яка особа, яка здійснює або  планує  здійснювати господарську  діяльність  та реєструється за своїм  добровільним рішенням  як  платник цього  податку, і яким  в силу  анулювання  свідоцтва  про  реєстрацію  МП КВП  “Фірма  Анкер”, як платника податку на додану вартість, про  що  наводилось  вище, другий  відповідач під час  їх  (усних  угод)  укладення  та  здійснення  господарських  операцій  по цих  угодах, не  був.

Отже,  спірні  у справі  усні  угоди, укладені  МП  ВКП  “Фірма Анкер”  з  ПП  “ Ітатранс  Компані,”  не відповідають  Закону України  “ Про  податок на додану  вартість”, а також  завідомо  суперечать  інтересам держави і суспільства щодо сплати до бюджету податку на додану вартість.

У відповідності  до приписів п.1  ст. 207  Господарського  кодексу  України, господарське  зобов’язання, що не відповідає  вимогам  Закону або вчинено  з метою, яка  завідомо  суперечить інтересам  держави і суспільства, або  укладено  учасниками  господарських відносин з  порушенням хоча б  одним з них  господарської  компетенції (спеціальної  правосуб’єктності) може бути, на вимогу  однієї  із сторін або  відповідного органу державної  влади,  визнано  судом  недійсним  повністю або в частині.

Пунктом 11 статті  10  Закону України  “Про  державну податкову  службу  в Україні” до функцій  державних податкових  інспекцій  віднесено, у тому числі  подання ними  до судів  позовів  до підприємств, установ, організацій, фізичних осіб  про визнання угод  недійсними і про стягнення в дохід  держави  коштів, одержаних  ними за такими угодами, а в інших  випадках  - коштів, одержаних без  встановлених  законом  підстав, а також про стягнення  заборгованості  перед  бюджетами та  державними  цільовими  Фондами за рахунок їх  майна.

У відповідності до ст. 238  Господарського  кодексу  ( ГК) України,  за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення  господарської діяльності  до суб’єктів  господарювання  можуть  бути  застосовані  уповноваженими  органами  влади  або  органами  місцевого  самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто, заходи  організаційно-правового або  майнового характеру, спрямованого на  припинення  правопорушення  суб’єкта  господарювання  та ліквідацію  його  наслідків.

Види  адміністративно-господарських  санкцій, умови та порядок їх  застосування  визначаються  цим  Кодексом, іншими  законодавчими  актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути  встановлені  виключно  законами.

Як передбачено статтею 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф –це грошова сума, що сплачується суб’єктом  господарювання  до відповідного бюджету  у разі  порушення  ним  встановлених правил  здійснення  господарської  діяльності.

Перелік  порушень, за які з суб’єкта  господарювання стягується  штраф, розмір і порядок його стягнення  визначається  законами, що регулюють  податкові та інші відносини, в яких  допущено  правопорушення.

Розмір  та порядок  стягнення коштів  в дохід  держави, включених  державним податковим органом до позовної суми  у цій справі  передбачений  п.11 ст. 10 Закону  України  “Про  податкову  службу” і, згідно наведених вище  приписів ст.ст. 238, 241  ГК  України, застосована  ДПІ  у м.Чернівці  санкція  є адміністративно-господарською, у зв’язку з чим  порядок та строки  її  застосування  регулюються  також  ст.ст.  208 та  250  ГК  України.

Зокрема,  відповідно  до ст. 250  ГК України, адміністративно-господарські санкції  можуть бути  застосовані до суб’єкта  господарювання  протягом  шести  місяців  з дня  виявлення  порушення, але  не пізніше  як через один  рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених  законодавчими  актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених  законом.

Як вбачається з матеріалів  справи, порушення  сторонами за усним  договором правил здійснення господарської діяльності, встановлених  податковим  законодавством, сталося  у листопаді 2005 року ( а.с. 21-25), а з позовом до суду  про стягнення  коштів  до  бюджету  податковий орган  звернувся  15  червня  2007 року.

Таким чином, для застосування включеної до позову  адміністративно-господарської  санкції  у вигляді  стягнення  з відповідачів до бюджету  грошових  коштів  позивачем  порушено  передбачений ст. 250  ГК  України  річний  термін.

Грунтуючись на викладеному, матеріалах справи, керуючись  Господарським кодексом  України, законом  України  “Про податкову  службу  в Україні”, ст.ст. 94, 163, 167, 254, пп. 2 п.3  Прикінцевих та перехідних  положень  КАС  України, суд

ПОСТАНОВИВ  :

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Визнати  недійсними  договори щодо  купівлі-продажу  товарно-матеріальних  цінностей по податкових  накладних №№:

- 132 від 1 листопада 2005 року на суму 4081грн. 90коп., в т.ч. податок на додану  вартість               (ПДВ)  в сумі 680грн. 32коп ;

 - 133 від 2 листопада 2005 року на суму 5002грн. 58коп., в т.ч. ПДВ в сумі 833грн. 76коп.;

 - 140 від 6 листопада 2005 року на суму 1997грн.18коп., в т.ч. ПДВ 332грн. 86коп.;

 -  141 від 6 листопада 2005 року на суму 962грн. 58коп., в т.ч. ПДВ в сумі 160грн. 43коп.;

 - 158 від 14 листопада 2005 року на суму 4232грн. 55коп., в т.ч. ПДВ в сумі 705грн. 42коп.;

- 175 від 21 листопада 2005 року на суму 116463грн. 10коп., в т.ч. ПДВ 19410грн. 51коп.,

які  в усній формі  було укладено  між  ПП  “Ітатранс Компані”  м.Чернівці  і МП КВП  “Анкер”  м. Київ.

        3. Судовий  збір  з розмірі 3грн.40коп. віднести на  другого  відповідача.

      4. Стягнути з Приватного  комерційно-виробничого  підприємства  “Фірма Анкер” (01010 м.Київ, вул. Гната Юри, 14В, код-21635576)  до державного  бюджету  3грн. 40коп.  державного  мита.

      5. У решті позовних  вимог  відмовити.

Постанова  набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення  цього строку.

У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи у апеляційній інстанції та залишенні даної постанови у силі.

Відповідно до ст. 185, ч.1-3, 5 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення по станови у повному обсязі, відповідно до статті 160 цього Кодексу, з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             Б.Є. Желiк