Справа № 596/53/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2014 р.

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого суду ОСОБА_1

при секретарі Федорів О.П.,

за участю позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Гусятин цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 реєстраційної служби управління Державної міграційної служби в Тернопільській області, ОСОБА_5 сільської ради про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, виселення та зняття з реєстраційного обліку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 пред’явила позов на підставі ст.. 391 ЦК України, ч.3 ст. 116 ЖК УРСР про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, виселення та зняття з реєстраційного обліку, посилаючись на те, що вона є власником будинку в с. Котівка, вул. Центральна, 1/6.

4 квітня 2012 року даній квартирі без її згоди відповідачами незаконно було зареєстровано відповідачку ОСОБА_3, яка є рідною сестрою її чоловіка.

У зв’язку з самоправним зайняттям ОСОБА_3 квартири позивач не може вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги. Відповідач ОСОБА_3 позову не визнала та подала заперечення на позов, посилаючись на те, що вона з 10 жовтня 2007 року постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 з важкохворою матір’ю ОСОБА_6, яку вона на даний час доглядає. В квітні 2012 року вона у встановленому законом порядку зареєструвалась за місцем свого проживання. Вважає позов безпідставними та таким, що не підлягає до задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_5 сільської ради в судове засідання не з’явився, подав заперечення на позов в якому посилається на те, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року позивачу надано роз’яснення за наявності яких підстав остання має право звертатись з цивільним позовом щодо виселення та зняття з реєстраційного обліку. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_4 реєстраційної служби управління Державної міграційної служби в Тернопільській області в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: вул. Центральна, 1/6 с. Котівка Гусятинський район Тернопільська області (а.с.49-50).

Як слідує із змісту пояснень ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_3 О,У. поселилась та зареєструвалась в зазначеній квартирі самоправно, без її згоди.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 факт самоправного поселення та реєстрації не визнала та пояснила, що в зазначеній квартирі вона проживає з 10.10.2007 року і була поселена там, як член сім’ї, оскільки там проживає її престаріла мама ОСОБА_6, яка потребує постійного стороннього догляду. З 2009 року вона є опікуном ОСОБА_6

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с.36-41, 42-44, 46,48).

Судом встановлено, що з 04.04.2012 року ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4-5).

Як слідує із змісту пояснень відповідача ОСОБА_3 для реєстрації вона подала всі необхідні документи згідно ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року в справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до сектору громадянства і реєстрації фізичних осіб ОСОБА_4 районного відділу УМВС України в Тернопільській області, ОСОБА_5 сільської ради, ОСОБА_3 про визнання протиправною реєстрації та зобов’язання вчинити дії, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року скасовано, а провадження в справі закрито. Роз’яснено ОСОБА_2 звернення до суду з цим позовом в порядку цивільного судочинства.

Як встановлено в судовому засіданні позивач з позовними вимогами про неправомірність реєстрації не зверталася.

Як слідує із змісту позовної заяви, підтверджується поясненнями ОСОБА_2 позов нею пред’явлено з підстав, передбачених ч.3 ст.116 Житлового кодексу УРСР, ст.. 391 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЖК УРСР, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення..

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст.9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій..

Згідно правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 16.01.2012 року у справі № 6-57цс11 «..Закон України від 11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України)».

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

На підставі викладеного суд вважає, що вимоги позивача про виселення відповідача та зняття її з реєстраційного обліку, як особу, яка самоправно зайняла жиле приміщення, задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження і спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що остання зареєстрована в спірній квартирі із 2012 року, а відтак не є особою яка самоправно займає жиле приміщення.

Суд також не знаходить підстав для застосування до правовідносин, встановлених в судовому засіданні ст. 391 ЦК України.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог, вимоги про виселення відповідача з інших підстав позивачем не заявлялися.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.10,11, 60, 61, 209,212,214-215, 217, 218 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 67, 69, 78, 391, 810 ЦК України, ст.ст. 7, 9, 116, 150, 155-157 ЖК УРСР, суд,

В И Р І Ш И В:

          В задоволенні позову ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, виселення та зняття з реєстраційного обліку, відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Гусятинський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, заяви апеляційної скарги.

Суддя: підпис

З оригіналом вірно.

          Суддя Гусятинського районного суду І.О.Лисюк