АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8396/13 Справа № 2-8444/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Красвітної Т.П., Макарова М.О.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу представників ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2013 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи Національний банк України, Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_6 про повернення депозитних вкладів, стягнення заборгованості та матеріальної шкоди, зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року ОСОБА_2 звернувся із зазначеним позовом, остаточно уточнивши позовні вимоги в грудні 2012 року та просив визнати за ним право власності на депозитні вклади за депозитними договорами, укладеними між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», далі - ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_7 у період з 2001 року по січень 2003 року включно. Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь заборгованість по сумам вкладів за депозитними договорами, укладеними між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 у період з 2001 року по січень 2003 року включно у розмірі 31620077,16 грн. (в т.ч. сума вкладів — 12022229,71 грн., сума процентів за термін дії депозитних договорів — 575439,60грн., сума процентів за ставкою «на вимогу» – 268889,22грн., індекс інфляції та 3% річних — 18753518,63 грн.; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» провести нарахування на його користь за депозитними договорами, укладеними між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 у період з 2001 року по січень 2003 року включно коштів, які передбачені до нарахування із закінченням строку дії депозитних договорів; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» провести нарахування на його користь суми матеріальних збитків, завданих неповерненням депозитних вкладів за депозитними договорами, укладеними між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 у період з 2001 року по січень 2003 року включно, з 01 січня 2004 року, яке полягає у різниці за строковими депозитними вкладами і процентною ставкою за строковими депозитними вкладами «на вимогу» та відшкодувати їх йому на день винесення рішення судом (т.10, а.с.194-199).

        За заявою позивача та його представників про зменшення позовних вимог ухвалою суду від 18 травня 2012 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 за договорами на його ім'я та в частині за вимогами за договорами на ім'я ОСОБА_7 за липень 2003 року (т.9, а.с. 80, 81).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі представники позивача ОСОБА_2 ОСОБА_8, ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які мають значення для справи та які суд визнав доведеними, порушення норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 384 ЦК УРСР 1963 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, громадяни можуть зберігати кошти в державних трудових ощадних касах та в інших кредитних установах, розпоряджатися вкладами, одержувати по вкладах доход у вигляді процентів або виграшів, проводити безготівкові розрахунки відповідно до статутів кредитних установ та виданих в установленому порядку правил. Держава гарантує таємницю вкладів, їх збереження і видачу за першою вимогою вкладника. Порядок розпорядження вкладами, внесеними в державні трудові ощадні каси та в інші кредитні установи, визначається їх статутами і зазначеними у частині першій цієї статті правилами.

Згідно Правилам здійснення депозитних операцій для банківських депозитів, що затверджені постановою Правління Національного банку України від 07 липня 1997 року № 216 в редакції постанови Правління Національного банку України від 30 червня 1998 року № 250 депозит (вклад) визначено як кошти, що надаються фізичними чи юридичними особами в управління. За договором про банківський депозит (вклад) комерційний банк, який прийняв кошти від вкладника або кошти, що надійшли на рахунок вкладника від іншої сторони як у національній, так і у іноземній валюті, зобов'язується виплатити вкладнику суму депозиту (вкладу) та нараховані проценти у відповідній щодо залучення валюті на умовах та в порядку, що передбачені договором.

Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) – це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Крім того, у період укладення спірних депозитних договорів (2001-2003 роки) діяло «Керівництво за депозитними процедурами фізичних осіб», затверджене наказом відповідача від 30 листопада 2000 року № 1278, що регулювало порядок здійснення операцій за депозитними вкладами фізичних осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 є матір’ю позивача ОСОБА_2 Впродовж січня 2001 року – січня 2003 року між ОСОБА_7 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено 216 спірних депозитних договорів:

7 договорів від 24 січня 2001 року, №№ 0771681376-0771681383 на строк 3 місяці по 25 квітня 2001 року кожний;

4 договори від 29 січня 2001 року, №№ 0771681391-0771681394 на строк 3 місяці по 30 квітня 2001 року кожний ;

9 договорів від 15 березня 2001 року, №№ 077В681006-077В681014 на строк 2 місяці по 15 травня 2001 року кожний;

4 договори від 03 травня 2001 року, №№ 077А681037-077А681040 на строк 1 місяць по 03 червня 2001 року кожний;

12 договорів від 18 травня 2001 року, №№077С681050-077С681061 на строк 3 місяці по 18 серпня 2001 року кожний;

1 договір від 22 травня 2001 року, № 077С681062 на строк 3 місяці по 22 серпня 2001 року;

8 договорів від 29 травня 2001 року, №№ 077С681063-077С681070 на строк 3 місяці по 29 серпня 2001 року кожний;

4 договори від 07 червня 2001 року, №№ 077С681072-077С681075 на строк 3 місяці по 07 вересня 2001 року кожний;

21 договір від 31 серпня 2001 року, №№ 077С681080-077С681100 на строк 3 місяці по 31 листопада 2001 року кожний;

4 договори від 10 вересня 2001 року, №№ 077С681102-077С681105 на строк 3 місяці по 10 грудня 2001 року кожний;

21 договір від 03 грудня 2001 року, №№ 077J56006-077J756026 на строк 6 місяців по 03 червня 2002 року кожний;

4 договори від 11 грудня 2002 року, №№ 077J756028-077J756031 на строк 6 місяців по 11 червня 2002 року кожний;

1 договір від 11 березня 2002 року, № 077J756038 на строк 6 місяців по 12 вересня 2002 року;

1 договір від 12 березня 2002 року, № 077J756039 на строк 6 місяців по 13 вересня 2002 року;

34 договори від 04 червня 2002 року, №№077S756303-077S756336 на строк 6 місяців по 05 грудня 2002 року кожний;

6 договорів від 12 червня 2002 року, №№ 077S756339-077S756344 на строк 6 місяців по 13 грудня 2002 року кожний;

1 договір від 13 червня 2002 року, № 077S756345 на строк 6 місяців по 14 грудня 2002 року;

1 договір від 16 вересня 2002 року, №077К682044 на строк 1 рік по 17 вересня 2003 року;

30 договорів від 06 грудня 2002 року, №№077А681049-077А681079 на строк 1 місяць по 06 січня 2003 року кожний;

6 договорів від 16 грудня 2002 року, №№ 077А681080-077А681085 на строк 1 місяць по 17 січня 2003 року кожний;

31 договір від 09 січня 2003 року, №№ 077S756387-077S756417 на строк 6 місяців по 10 липня 2003 року кожний,

6 договорів від 17 січня 2003 року, №№ 077S756421-077S756426 на строк 6 місяців по 18 липня 2003 року кожний;

у сумі, з розміром відсотків, що вказані у копіях договорів, наданих позивачем та роздруківці з програмного комплексу «МО», наданій відповідачем.

Вказані договори містять заповідальне розпорядження ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_2 (т.2, а.с. 127-240, т.3, а.с.1-236).

Вкладником ОСОБА_7 06 грудня 2002 року, 09 січня 2003 року, 16 грудня 2002 року на ім’я ОСОБА_2 було видано довіреності щодо надання йому права розпоряджатися її рахунками за договорами: з №077А681049 по № 077А681079 від 06 грудня 2002 року; з № 077S756387 по № 077S756417 від 09 січня 2003 року; з № 077А681080 по № 077А681085 від 16 грудня 2002 року (т.2, а.с.53, т.7, а. с. 83,84).

ОСОБА_7 померла 23 грудня 2003 року (копія свідоцтва про смерть, т.2, а.с. 51).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог позивача, оскільки суми вкладів та нарахованих відсотків за вказаними договорами на ім'я ОСОБА_7 були видані вкладнику.

При цьому суд посилався на докази, які не містять суперечностей та відповідають первісним поясненням позивача, зокрема:  вибуткові касові ордери щодо вкладів та відсотків за січневими 2003 року договорами, оригінали яких вилучено СБУ України у Дніпропетровській області за протоколом обшуку та виїмки від 01 лютого 2006 року; виписки по рахункам, протоколи нарахування відсотків за договорами депозитних вкладів за січень 2003 року;  роздруківку з програмного комплексу «МО», що співпадає з доказами, наданими позивачем, та відповідно до якої рахунки за договорами депозитних вкладів закриті, зараховані кошти вкладу та нараховані відсотки сплачені;   підписи вкладника ОСОБА_7 у заяві про видачу коштів на 2 стор. договорів, наданих позивачем.

Відповідно до умов договорів, виплата суми вкладу здійснюється банком, починаючи з першого робочого дня по закінченню строку договору, зазначеного у п.1 договору.

Як убачається з матеріалів справи, спірні договори укладалися на 1-2-3-6 місяців, 1 рік, строк їх дії спливав у квітні 2001 року, травні 2001 року, червні 2001 року, серпні 2001 року, вересні 2001 року, листопаді 2001 року, грудні 2001 року, червні 2002 року, вересні 2002 року, грудні 2002 року, січні 2003 року, липні 2003 року, вересні 2003 року. Тобто, строк усіх договорів, за якими заявлено позов, сплив за життя ОСОБА_7

З урахуванням того, що ОСОБА_2 надавалася довіреність на право розпорядження коштами за рахунками за договорами депозитних вкладів, та систематичності укладення нових договорів, відсутність протягом 2001-2003 років та 2004-2007 років вимог до банку та до суду щодо невидачі коштів, починаючи з 2001 року ОСОБА_7, ОСОБА_2, а з 2004 року – ОСОБА_2, суд не взяв до уваги доводи позивача про порушення прав ОСОБА_7, а потім ОСОБА_2 як спадкоємця.

Крім того, суд першої інстанції на підставі проведеного аналізу письмових доказів, наданих сторонами, щодо сум вкладів, нарахованих за ними відсотків, дат укладення договорів, у сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача щодо укладення ОСОБА_7 у більшості випадків наступних договорів депозитних вкладів, після спливу строку за попередніми, з внесенням за договорами, що укладаються, суми вкладів за попередніми договорами та нарахованих за ними відсотків (частини відсотків).

Факт переукладання спірних депозитних договорів по закінченню їх строкової дії не виключав і сам позивач, про що зазначав у первісній позовній заяві від 10 червня 2011 року (т.2, а.с. 29-44) та заяві про збільшення розміру позовних вимог від 15 червня 2011 року, зареєстрованої судом першої інстанції 21 червня 2011 року (т.4, а.с.11-13), а також у зверненнях до відповідача з вимогою про повернення депозитних вкладів за депозитними договорами, укладеними між ОСОБА_7 та банком від 21 квітня 2011 року (т.5, а.с.20-32).

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не взято до уваги відсутність єдиного належного доказу виплати відповідачем сум вкладів та нарахованих за ними відсотків – вибуткових ордерів, передбачених діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством, що регулює порядок здійснення операцій за депозитними вкладами фізичних осіб, не спростовують висновків суду щодо дії у спірний період системи оформлення депозитів фізичних осіб у програмному комплексі «МО» (далі – ПК «МО»), яка діяла до 01 січня 2005 року, та за якою обліковувалися всі депозитні процедури.

Як убачається з роздруківки ПК «МО», рахунки по всіх спірних депозитних вкладах ОСОБА_7 закриті (т.6, а.с.214- 250, т.7, а.с.1-36).

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки листу ПАТ КБ «ПриватБанк» № 30.1.00/2-107 від 30 грудня 2005 року щодо відсутності відкритих депозитних рахунків на ім’я ОСОБА_7, та Акту відповідача від 30 червня 2011 року про знищення із закінченням строків зберігання документів по судовому спору ОСОБА_2 – 216 депозитних договорів за 2001-2003 роки на ім’я вкладника ОСОБА_7, не впливають на правильність прийнятого судом рішення, оскільки із змісту зазначеного листа убачається, що банк цим листом повідомив нотаріуса про відсутність відкритих рахунків на ім’я померлої ОСОБА_7, що не суперечить встановленим судом обставинам, а із названого акту не убачається які конкретно документи та за якими депозитними договорами було знищено (т.6, а.с.36, т.11, а.с.7).

Доводи апеляційної скарги та посилання апелянта на висновок судово-почеркознавчої експертизи № 10,24 від 07 серпня 2013 року, проведеної за матеріалами кримінального провадження щодо неналежності підписів на видаткових касових ордерах ОСОБА_7, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки цей висновок було отримано позивачем після винесення оскаржуваного рішення та він не був предметом дослідження судом першої інстанції.

З матеріалів справи убачається, що постановою слідчого по ОВС слідчого відділу УСБУ в Дніпропетровській області від 24 травня 2005 року було порушено кримінальну справу за фактом заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі шляхом зловживання своїм службовим становищем за ознаками ч.5 ст.191 КК України та постановою від 27 вересня 2005 року порушено кримінальну справу відносно колишнього заступника директора Правобережного відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_6 (т.5, а.с.113,114,115).

У той же день, 27 вересня 2005 року винесено постанову про притягнення ОСОБА_6 у якості обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.15 і ч.5 ст.191. ч.2 ст.366 КК України. ОСОБА_6 оголошений у розшук, а досудове слідство по кримінальній справі зупинено на підставі п.1 ч.1 ст.206, ст.207 КПК України у зв’язку з тим, що місцезнаходження обвинуваченого невідоме. З постанови про притягнення ОСОБА_6 у якості обвинуваченого вбачається, що злочини, які йому інкримінуються, скоєні ним у період з 2002 по 2005 роки у період перебування на службових посадах ПриватБанку (т.5, а.с. 116-150).

Позивача ОСОБА_2 у даній кримінальній справі постановою від 23 вересня 2011 року визнано потерпілим (т.10, а.с.63,64).

У зв’язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі розслідування кримінального провадження і постановлення вироку, судове рішення може бути переглянуто судом першої інстанції за нововиявленими обставинами.

Посилання апелянтів на невідповідність висновків суду дійсним обставинам по справі є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин, що склалися між сторонами, відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, повно і всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, розглянув справу у межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих учасниками процесу доказів, яким дав належну оцінку, та ухвалив законне та обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представників ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді