АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/2111/12 Справа № 22-ц/490/2111/12 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Гайдук В.І., Макарова М.О.

при секретарі Майна Г.Є.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2011 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», третя особа – ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинення дій, стягнення моральної шкоди та судових витрат,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до Комунального підприємства «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», третя особа – ОСОБА_3 – начальник Комунального підприємства «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» та просив визнати дії по складанню та видачі листа-відповіді № 2462 від 10.11.2006 року на запит голови Нікопольської міської асоціації адвокатів № 400 від 09.11.2006 року неправомірними; зобов’язати Комунальне підприємство «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», начальника ОСОБА_3 відкликати зазначений лист-відповідь від голови Нікопольської міської асоціації адвокатів та спростувати розповсюджену щодо позивача недостовірну інформацію, викладену в листі-відповіді; стягнути з Комунального підприємства «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», начальника КП «Нікопольське МБТІ» ОСОБА_3 солідарно у зв’язку із складенням, видачею листа-відповіді № 2462 від 10.11.2006 року на запит голови Нікопольської міської асоціації адвокатів № 400 від 09.11.2006 року, яким розповсюджено щодо ОСОБА_2 недостовірну інформацію, завдану позивачу моральну шкоду у зв’язку з приниженням його честі і гідності у розмірі 1700 грн., а також понесені позивачем судові витрати, витрати по оплаті банківських послуг та на правову допомогу (а.с.3-6).

Відповідач в особі представника та третя особа у письмовій заяві (а.с.46) проти позовних вимог заперечували та просили відмовити у їх задоволенні у зв’язку з необґрунтованістю.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», третя особа – ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинення дій, стягнення моральної шкоди та судових витрат відмовлено (а.с.52-55).

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та з’ясування у неповному обсязі обставин, що мають значення для справи, на які він звертав увагу у своїх позовних вимогах (а.с.59-63).

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, його представника, які підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі, пояснення представників відповідача, які вважали рішення суду обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача по наданню відповіді не можна вважати неправомірними, оскільки оспорюваний лист-відповідь, який відповідач надав на запит голови Нікопольської міської асоціації адвокатів не містить недостовірної інформації, яка б принижувала честь та гідність позивача ОСОБА_2

З таким висновком суду погоджується судова колегія, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на письмовий запит голови Нікопольської міської асоціації адвокатів ОСОБА_4 КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» за підписом начальника ОСОБА_3 було надано відповідь № 2462 від 10 листопада 2006 року, у якій зазначено, що житловий будинок № 158 по вул. К.Маркса в смт. Червоногригорівка збудований у 1977 році і зданий в експлуатацію у 1985 році. За даними останнього обстеження (07.10.2002 року), при оформленні спадщини техніком МБТІ були виявлені самочинно збудовані гараж «Ж», теплиця «3», сіни «б», але в свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 16 січня 2003 року №2-42, посвідченим державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори, ці будівлі вказані як узаконені (а.с.40).

Така відповідь надавалася відповідачем на підставі матеріалів інвентаризаційної справи № 1526 житлового будинку з господарськими побудовами № 158 по вул. К.Маркса в смт. Червоногригорівка Нікопольського району, яка оглядалася судами першої та апеляційної інстанції, та у якій відсутня копія рішення виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради № 111 від 03 грудня 2002 року щодо узаконення самочинно збудованих будівель, на яке посилався позивач.

Доводи позивача у апеляційній скарзі, що посадові особи відповідача зобов’язані були уточнити правомірність узаконення ним самочинного будівництва, з’ясувати питання про надання їм рішення виконкому та дати відповідь на адвокатський запит, яка б відповідала дійсності, судова колегія вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на нормах законодавства, яке регулює діяльність органів БТІ та спростовуються дослідженими в ході розгляду справи доказами.

При проведенні обстеження домоволодіння № 158 по вул. К.Маркса в смт. Червоногригорівка у жовтні 2002 року за заявою позивача для отримання свідоцтва про право на спадщину, техніком БТІ було виявлено самовільне будівництво - гараж «Ж», теплиця «3», сіни «б», що відображено у довідці-характеристиці № 6836 від 15.11.2002 року (а.с.41) та технічному паспорті (а.с.24,25).

Ці обставини не заперечувалися позивачем, який також пояснив, що за направленням відповідача він звертався з приводу узаконення самовільних будівель до виконкому Червоногригорівської селищної ради та до відділу архітектури, отримавши рішення виконкому, надав його нотаріусу, після чого нотаріус йому видав Свідоцтво про право на спадщину із зазначенням у складі спадкового майна і спірних будівель. Копію рішення виконавчого комітету про узаконення самовільного будівництва він відповідачу не надавав, так як останній цього не вимагав.

Посадові особи відповідача при виявленні самочинного будівництва, реєстрації наданого позивачем правовстановлюючого документу – Свідоцтва про право на спадщину, посвідченого державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори 16 січня 2003 року, діяли у відповідності з вимогами Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України N 127 від 24.05.2001, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773, у редакції, дійсній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до положень ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини поширення відповідачем недостовірної інформації відносно позивача та що така інформація порушила його особисті немайнові права, завдавши шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Посилання позивача на ті обставини, що надання відповідачем інформації про наявність на території належного йому домоволодіння самовільного будівництва потягло за собою подання іншою особою судового позову до нього, що завдає йому моральної шкоди, судова колегія вважає безпідставними, оскільки, своє право власника позивач може захистити в ході розгляду іншої цивільної справи, надавши суду відповідні докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки рішення ухвалене у відповідності до положень цивільно-процесуального законодавства та норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді