АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5611/15 Справа № 201/1215/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 57

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

06 липня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М.., ОСОБА_2

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09 квітня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «АктаБанк» про захист прав споживачів та стягнення сум за договорами банківських вкладів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_3В звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 07 серпня 2014 року між ним та ПАТ «АктаБанк» укладено договір банківського вкладу «Банківська класика» № В02-17229/Т/631390 на суму 36 610 грн. на строк до 07 вересня 2014 року та договір про комплексне обслуговування карткового рахунку та банківської платіжної картки. Позивач зазначив, що відповідач своїх зобов»язань за договором належним чином не виконав та по закінченню строку договору не повернув йому вклад. Сума неповернутих коштів за вищезазначеним договором банківського вкладу становить 36 610 грн., у зв’язку із чим просить, уточнивши свої вимоги, стягнути з ПАТ «АктаБанк» на його користь грошові кошти у розмірі 36 610 грн. за договором банківського вкладу.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09 квітня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено (а.с.100-104).

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України – рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України – під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 07 серпня 2014 року між ПАТ «АктаБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір банківського вкладу «Банківська класика» № В02-17229/Т/631390 на суму 36 610 грн. на строк до 07 вересня 2014 року.

У зв’язку з порушенням відповідачем умов договору щодо своєчасного повернення позивачу грошових коштів по внесеному ним вкладу, останній неодноразово звертався до банку з відповідними заявами про повернення йому депозиту та пояснення причин його невиплати (а.с. 11 – 12).

16 вересня 2014 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АктаБанк» та призначення у ньому уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб починаючи з 17 вересня 2014 року по 17 грудня 2014 року,  а згодом рішенням Фонду строк дії тимчасової адміністрації продовжено до 17 січня 2015 року включно.

Постановою Правління Національного банку України від 15 січня 2015 року № 19 банківська ліцензія ПАТ «АктаБанк» була відкликана.

16 січня 2015 року рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 6 розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АктаБанк».

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон), який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону від 23 лютого 2012 року № 4452-VI протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 49 Закону від 23 лютого 2012 року № 4452-VI протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно ч. З ст. 49 Закону від 23 лютого 2012 року № 4452-VI реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Таким чином, встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на їх передчасність, оскільки з відповідною заявою про задоволення його вимог, як кредитора до уповноваженої особи відповідача ОСОБА_3 не звертався, а замість того звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Доводи зазначені в апеляційній скарзі про порушення Банком своїх зобов’язань за договором банківського вкладу та обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки задоволення вимог кредиторів здійснюється після оголошення про ліквідацію Банку на підставі поданих заяв кредиторів.

З моменту відкликання банківської ліцензії, Банк фактично позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, у тому числі здійснювати будь-які перерахування з рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_3

Інші доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09 квітня 2015 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_4

ОСОБА_2