Справа № 22-10506/2006 року Головуючий першої інстанції Карпушова О.В.
Категорія: 17 Доповідач: Осипчук О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„14" грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Висоцької B.C.
суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М. при секретарі: Таранець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Кредо", Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" про стягнення суми за договором страхування, відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 5 жовтня 2006 року позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Кредо", Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" про стягнення суми за договором страхування, відшкодування моральної шкоди -задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Кредо" на користь позивача недоплачену частину страхового відшкодування 9831 грн. 02 коп., стягнуто в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача суму пені за прострочення надання послуг у розмірі 26813 грн. 11 коп., 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 396 грн. 44 коп. - судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду, ЗАТ комерційний банк „ПриватБанк" подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду в частині стягнення сум з ЗАТ КБ „ПриватБанк" і відмову в задоволені позову в цій частині.
В обґрунтування доводів скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки ЗАТ КБ „ПриватБанк", який за дорученням представляв інтереси страховика не може бути відповідачем по цій справі.
Представник ЗАТ КБ „ПриватБанк" в апеляційному суді підтримала доводи скарги в повному обсязі.
Позивач та його представник заперечували проти скарги, просили рішення суду
залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в скарзі, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню з наступних підстав.
В відповідно до ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 15.09.2004 року страховик - Товариство з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Кредо" і страхувальник - ОСОБА_1 уклали договір страхування наземного транспорту, який підписано страховим агентом - ЗАТ КБ „ПриватБанк", діючий від імені та за дорученням Страховика, та ОСОБА_1 Згідно договору страхування об'єктом страхування є транспортний засіб, який належить позивачу. Строк дії договору з 15.09.2004 року по 14.09.2008 року. Відповідно до п. 7 Договору страхування страховим випадком є дорожньо - транспортна пригода за участю застрахованого т транспортного засобу. 17.12.2004 року відбувся страховий випадок - дорожньо - транспортна пригода за участю автомобілю позивача, внаслідок чого за договором страхування повинно було відбутися страхове відшкодування.
Задовольняючи позовні вимоги позивача і стягуючи з відповідачів в солідарному порядку суму пені за прострочення надання послуг в сумі 26813 грн. 11 коп. та 1000 грн. моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що така відповідальність відповідачів випливає з договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг.
Між тим, погодитися з таким висновком суду неможливо, оскільки він обумовлений неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної дії (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму ( страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
З матеріалів справи вбачається, що 1.11.2002 року між Товариством з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Кредо" та „ПриватБанком" був укладений договір доручення на виконання страхових агентських послуг, згідно якого Страховик доручає, а Страховий агент зобов'язується виконувати від імені та за дорученням Страховика частину його страхової діяльності за винагороду.
15 вересня 2004 року між страховиком - Товариством з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Кредо" та Страхувальником ОСОБА_1 був укладений договір страхування наземного транспорту. Згідно п. 4.3 цього договору Страховим агентом є „ПриватБанк", який діє від імені та за дорученням Страховика.
Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчиняти від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні
права та обов'язки довірителя.
Згідно ст. 15 Закону України „Про страхування" страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені особи і за дорученням страховика та виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, отримують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані з виконанням страхових виплат і страхових відшкодувать. Страхові агенти являються представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення зі страховиком.
Між тим, судом першої інстанції не були прийняті до уваги вищевказані норми, що призвело до неправильного визначення правовідносин, які склалися між сторонами, їм не надано належної оцінки і суд помилково прийшов до висновку про солідарну відповідальність відповідачів по відшкодування на користь позивача сум пені та моральної шкоди, оскільки ЗАТ КБ „ПриватБанк" не є стороною договірних правовідносин по договору страхування від 15.09.2004 року і укладений договір не впливає на його права та обов'язки.
За вказаних обставин рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню в частині стягнення суми пені, моральної шкоди та судових витрат з ЗАТ КБ „ПриватБанк", в решті частини рішення суду необхідно залишити без змін, оскільки воно ніким із сторін не оскаржується.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний
суд-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" задовольнити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 5 жовтня 2006 року скасувати в частині стягнення сум з Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк".
В задоволені позову ОСОБА_1 до ЗАТ комерційний банк „ПриватБанк" про стягнення суми за договором страхування, відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат - відмовити. В решті частини рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.