Справа № 22-11113/2006 року                 Головуючий першої інстанції Кочура А.Т.

Категорія: 40 ______                                    Доповідач: Осипчук О.В.

У X ВА Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„14" грудня 2006 року                         Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Висоцької B.C.

суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М.

при секретарі: Таранець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Селидіввугілля" відокремленого підрозділу „Шахта 1/3 Новогродівська" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, поновлено їй строк на звернення до суду за захистом порушеного права, визнано незаконним і скасовано п.2 наказу НОМЕР_1 відокремленого підрозділу „Шахта 1/3 Новогродівська" ДП „Селидіввугілля" щодо звільнення ОСОБА_1, поновлено позивачку на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 розрахункового відділу вказаного підприємства, стягнуто з відповідача на користь позивачки за час вимушеного прогулу 2811,12 грн. та 400 грн. у відшкодування моральної шкоди, допущене негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати середньої місячної заробітної плати за один місяць.

В апеляційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову.

В обґрунтування доводів скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

В апеляційному суді представник ДП „Селидіввугілля" підтримав доводи скарги в повному обсязі.

Представник позивачки заперечувала проти скарги, просила рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 з 2.12.2003 року знаходилась у трудових відносинах з відповідачем, згідно наказу НОМЕР_2 була призначена ІНФОРМАЦІЯ_1 відокремленого підрозділу „Шахта 1/3 Новогродівська" ДП „Селидіввугілля". 4.08.2006 року позивачка подала заяву про звільнення за власним бажанням, в цей же день було видано наказ про звільнення і видано трудову книжку. В цей же день, 4.08.2006 року ОСОБА_1 потрапила на стаціонарне лікування до лікарні, наступного дня вона зателефонувала на підприємство і повідомила про відкликання своєї заяви про звільнення.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачем були порушені вимоги ст. 38 КЗпП України при звільнені позивачки, згідно вимог якої працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений термін, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижня. Крім того, наказ про звільнення позивачки не підписаний керівником підприємства, до повноважень якого входить прийом та звільнення з роботи працівників.

Апеляційний суд вважає за можливе погодитися з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, дав їм належну оцінку і зробив правомірний висновок про порушення з боку відповідача вимог ст. 38 КЗпП України, виходячи зі змісту якої власник не вправі звільнити працівника до закінчення двотижневого строку після подачі працівником заяви, якщо працівник про це не просить. Як вбачається з заяви позивачки про звільнення від 4.08.2006 року, відповідач не узгодив з ОСОБА_1 дату звільнення, причину розірвання трудового договору, не надав можливість відпрацювати два тижні, як це передбачено ст. 38 КЗпП України і звільнив позивачку у день отримання заяви.

Судом також правомірно поновлено позивачці строк на звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки він пропущений з поважної причини, а саме -хвороби останньої.

Висновки суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суми у відшкодування моральної шкоди також ґрунтуються на законі, визначені і розраховані судом відповідно до діючого законодавства.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, перевірив доводи сторін і постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені  обставини  і  правові  наслідки  є  вичерпними,  відповідають  дійсності  і

підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в  судовому засіданні, тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення.

Керуючись ст.ст. З 07,3 08,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу ДП „Селидіввугілля" відхилити.

Рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.