УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2006 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Соколовського В.М.
суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,
секретаря Шпилик В. В.,
з участю: представника-апелянта Дем"яніва В.Д., позивачки ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства ім. Шевченка ( с Глибоке Богородчанського району) про стягнення заборгованості по заробітній платі з апеляційною скаргою голови фермерського господарства ім. Шевченка на рішення Богородчанського районного суду від 7 листопада 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Голова фермерського господарства ім. Шевченка оскаржує рішення
Богородчанського районного суду від 7 листопада 2006 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто на її користь з фермерського господарства ім. Шевченка 1064 грн. 67 коп. заборгованості по заробітній платі та на користь держави 51 грн. судових витрат та 30 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У апеляційній скарзі на дане рішення зазначається, що судом при вирішенні спору не взято до уваги ряд обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи і це призвело до ухвалення незаконного рішення. Так, Законом України „Про статус гірських населених пунктів" держава гарантувала встановлення доплат до ціни сільськогосподарської продукції, яка вироблена в місцевостях, що віднесені до статусу гірських. Однак зазначені гарантії державою не виконуються і вироблена продукція фермерськими господарствами, що знаходяться у гірських населених пунктах, не закоповується державою. Вважає, що у зв"язку з цим фермерське господарство не мало економічних підстав для підвищення тарифних ставок і посадових окладів, оскільки не несе відповідальності за невиконання державою своїх гарантій. Вважає що дія Постанови KM України від 11.08.1995 року № 648 не поширюється на сільськогосподарське підприємство, яким є фермерське господарство ім. Шевченка. Крім цього, суд обґрунтовував своє рішення п. 1 вищезгаданої постанови та не взяв до уваги положень законів України від 15.02.1995 року № 56, 24.06.2004 року № 1877, від 5.04.2001 року № 2371, від 17.12.1998 року № 320 та листів ДПАУ з цього приводу.
Рішення суду просить скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити.
В засіданні апеляційної інстанції голова фермерського господарства ім. Шевченка доводи скарги підтримав з мотивів, наведених у ній.
Справа № 22-ц-1582/2006р. Головуючий у 1 інстанції Гутич П.Ф.
Категорія 41 Доповідач Соколовський В.М.
Позивач доводів апеляційної скарги не визнала, просить апеляційну скаргу відхилити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з дотриманням вимог діючого законодавства.
Вислухавши доводи апелянта, заперечення щодо них позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 до 01.06.2006 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, місцем знаходження якого є населений пункт (с. Глибока Богородчанського району), що має статус гірського. Зарплата відповідачем у 2006 році нараховувалась і виплачувалась без врахування 25% надбавки, що встановлена Постановою KM України від 11 серпня 1995 p. N 648 „Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах" і сам відповідач зазначеної обставини не спростував.
З матеріалів справи, зокрема довідки про доходи ОСОБА_1, що видана фермерським господарством ім. Шевченка 31.08.2006 року вбачається, що заробітна плата позивача у 2005 році склала 2465 грн. 95 коп., а за 2006 рік - 1792 грн. 75 коп. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що борг перед позивачем складає 1064 грн. 67 коп. (як 25% від загальної суми заробітку у 2005-2006 році) і стягнув зазначену суму.
Посилання апелянта на те, що господарство не мало економічних підстав для підвищення тарифних ставок і посадових окладів своїх працівників, оскільки держава не придбавала сільськогосподарської продукції у виробників, що знаходяться у гірських населених пунктах не заслуговують на увагу, оскільки спір виник не з приводу підвищення тарифних ставок і посадових окладів, а стягнення надбавки, що гарантована п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 р. № 648 „Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах". Крім цього, відповідач не подав жодних доказів того, що невиконання зобов'язань держави з приводу закупівлі сільськогосподарської продукції у нього якимось чином пов"язано з місцем знаходження його, як виробника у гірському населеному пункті.
Перевіривши всі доводи апеляційної скарги, колегією суддів порушення норм матеріального і процесуального права не встановлено, підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, наведених апелянтом, немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу голови фермерського господарства ім. Шевченка відхилити, а рішення Богородчанського районного суду від 07 листопада 2006 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законої сили.
Головуючий: В.М. Соколовський
Судді: О.Ю. Беркій
О.В. Пнівчук