Справа № 22-7207/2006 рік                              Головуючий у 1 інстанції Лівачка Л.І.

Категорія    16                                                    Доповідач Маширо О.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н.С суддів Маширо О.П., Ігнатової Л.Є. при секретарі Мартіросовій А.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв'язок" на рішення Ворошилівського районного суду м.Донецька від 1 червня 2006 року у справі за позовом ЗАТ „Український мобільний зв'язок" до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу і штрафу за договором про надання послуг стільникового зв'язку,

установив:

До апеляційного суду звернувся позивач з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були частково задоволені позовні вимоги товариства, та з відповідачки на користь товариства стягнуто 201грн. 21коп. у відшкодування вартості не сплачених рахунків мобільного зв'язку.

Суд виходив з того, що 11 листопада 2002 року між сторонами було укладено договір та додаткову угоду щодо надання послуг мобільного зв'язку. Однак з 1 січня 2004 року відповідачка безпідставно перестала оплачувати рахунки по наданих послугах. Загальна заборгованість по рахунках від 1 липня, 1 серпня та 1 вересня 2003 року склала 201 грн. 21 коп., яку суд і стягнув на користь позивача.

Разом з тим, відмовляючи позивачеві у стягненні штрафних санкцій, суд виходив з того, що позивач пропустив встановлений законом строк для звернення з такими вимогами до суду і не навів поважних причин такого пропуску.

В апеляційній скарзі товариство просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні штрафних санкцій та задовольнити і ці вимоги, оскільки згідно з діючим Цивільним кодексом позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Оскільки відповідачка такої заяви до суду не надала, посилання суду на пропуск товариством строку позовної давності не є правомірним.

Справа призначалась до розгляду в апеляційному суді тричі: 1 та 22 листопада і 13 грудня 2006 року, однак відповідачка до суду не з'явилась, направлену їй рекомендованим листом судову повістку на 22 листопада 2006 року та телеграму на 13 грудня 2006 року вона не одержала: рекомендований лист із судовою повісткою повернувся через закінчення терміну зберігання на пошті (а.с.63-64), а телеграма не була доставлена, оскільки ОСОБА_1 нібито не проживає за тією адресою, яка вказана в матеріалах справи (а.с.71).

За даними обласного адресного бюро Донецької області ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_1, тобто за тією адресою, яка вказана в матеріалах справи, місце роботи відповідачки суду невідоме, тому судова повістка була їй вручена за правилами ч.З ст.76 ЦПК України, тобто житлово-експлуатаційній організації, на території обслуговування якої розташований жилий будинок, у якому зареєстрована ОСОБА_1 (73-75).

У відповідності до вимог ч.1 ст.77 ЦПК України сторони... зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

В матеріалах справи єдиною адресою місця проживання відповідачки вказана адреса, за якою вона зареєстрована: АДРЕСА_1.

11 травня 2006 року за цією адресою вона одержувала судову повістку з місцевого суду (а.с.19), 17 травня 2006 року за цією ж адресою їй була доставлена телеграма, направлена судом першої інстанції (а.с.21-22).

Будь-якої заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження ані до місцевого, ані до апеляційного суду ОСОБА_1 не подавала, тому її слід вважати належно повідомленою про час та місце судового розгляду у відповідності до вимог ст.ст.77, 76 ЦПК України).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати в частиш відмови позивачеві у стягненні штрафних санкцій та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачки на користь товариства суму штрафу, з таких підстав.

Відмовляючи товариству в частині позову про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 штрафу за порушення строків оплати рахунків, суд першої інстанції виходив з того, що для звернення з таким позовом до суду позивач пропустив строк, встановлений ст.258 ЦК України, причин поважності пропуску такого строку у суді не навів.

Однак згідно з ч.З ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Така заява в матеріалах справи відсутня, тому заслуговує на увагу довід апеляційної скарги про безпідставність застосування місцевим судом позовної давності у даному спорі.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 11 листопада 2002 року був укладений договір про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку та у той же день - додаткова угода (а.с.12-18).

Відповідно до п. 1.4 додаткової угоди у разі невиконання абонентом своїх зобов'язань, включаючи несплату щомісячних рахунків за надані послуги зв'язку, він має сплатити штраф у розмірі 1300/365 за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії договору (а.с. 14).

Оскільки відповідачка з 1 січня 2004 року перестала оплачувати рахунки за надані послуги, а також не сплатила рахунки від 1 липня 2003 року, 1 серпня 2003 року та 1 вересня 2003 року, товариством була нарахована сума штрафу у розмірі 523грн. 56коп.

З урахуванням викладених обставин на думку апеляційного суду вказана сума штрафу підлягає стягненню з відповідачки на користь товариства.

Керуючись ст.ст. 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд

вирішив:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв'язок" задовольнити.

Рішення Ворошилівського районного суду м.Донецька від 1 червня 2006 року скасувати в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 штрафу у сумі 523грн. 56коп. та стягнути з ОСОБА_1 на користь ЗAT „Український мобільний зв'язок" 523грн. 56коп. у відшкодування суми штрафу за несплату наданих послуг радіозв'язку.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.