Справа №22-1817ас/2006                                Головуючий І інстанції Павленко Л.М.,

Категорія-39                        Доповідач Алексеев А.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі :

Головуючого - Шабанової В.О.

Суддів - Алексеева А.В., Лісового О.О.

При секретарі - Кошмак Т.С.

Представника відповідача управління МВС України на Донецькій залізниці Ващик М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 27 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про скасування наказу НОМЕР_1, поновлення на роботі, стягнення заробітної платні за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 27 червня 2006 року залишено без задоволення позов ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про скасування наказу НОМЕР_1, поновлення на роботі, стягнення заробітної платні за час вимушеного прогулу з 6 вересня 2002 року по 4 лютого 2005 року.

Позивач не погодився з даним рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нову постанову, та посилається на те, що судом не було перевірено його доводи стосовно того, що його незаконно було звільнено з органів внутрішніх справ.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в УМВС на Донецькій залізниці на різних посадах з 1989 року, у тому числі останнім часом на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно висновку службового розслідування від 5 вересня 2002 року, затвердженим начальником УМВС України на Донецькій залізниці. ОСОБА_1 скоїв дії, що дискредитують звання співробітника органів внутрішніх справ України. На підставі висновку службового розслідування наказом НОМЕР_1 ОСОБА_1 був звільнений у запас Збройних Сил України з 6 вересня 2002 року. Вироком Дебальцевського міського суду Донецької області від 21 червня 2004 року ОСОБА_1 був засуджений за ст. ст. 364 ч.3, 366 ч.3, 368 ч.3 КК України до позбавлення волі на певний строк. Вирок набрав чинності. За таких підстав суд першої інстанції вважає законним звільнення позивача із займаної посади та безпідставними його позовні вимоги.

Позивач просив розглянути апеляційну скаргу у його відсутність.

Представник відповідача управління МВС України на Донецькій залізниці, заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає законним звільнення позивача на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, просить апеляційну скаргу відхилити.

2

Судова колегія, заслухавши доповідача, представника відповідача, яка просила Залишити без задоволення апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, постанова суду не підлягає зміні, з таких підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 працював з квітня 2002 року на посаді заступника начальника відділу - начальника слідчого відділу лінійного відділення на станції Дебальцеве Управління МВС на Донецькій залізниці. Наказом начальника Управління МВС на Донецькій залізниці НОМЕР_1 о/с позивача було звільнено із займаної посади на підставі статті 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України з постановкою на військовий облік за дискредитацію звання співробітника органів внутрішніх справ.

Факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, підтверджується висновком за матеріалами службового розслідування за фактом отримання хабара від 5 вересня 2002 року, та у подальшому вироком Дебальцевського міського суду Донецької області від 21 червня 2004 року, який набрав чинності.

Відповідно до п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою KM УРСР від 29 липня 1991 року №114, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення, тобто у запас Збройних Сил, якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування у запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби.

За таких підстав, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог відповідача та законність його звільнення з органів внутрішніх справ.

Апеляційний суд не погодиться з доводами апеляційної скарги про безпідставність звільнення позивача до винесення вироку судом, оскільки останнього було звільнено з органів внутрішніх справ не за п. 67 вищевказаного Положення, за п. 66 Положення, яке не вимагає наявність вироку суду. Підставною для звільнення були матеріали службової перевірки, які у подальшому були лише підтверджені вироком суду. Інші доводи апеляційної скарги також не впливають на правильні по суті правові висновки суду.

Отже рішення суду винесено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і відповідно до вимог статті 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись вимогами ст. 198, 200,205, 206 КАС України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 27 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та підлягає

оскарженню безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного

місяця з дня набрання законної сили.