Справа №-2а-428/08
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2008 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Ковтуненко В.О.,
при секретарі Харченко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про визнання неправомірною відмову у виплаті одноразової допомоги у розмірах, встановлених законом та про стягнення недоотриманих коштів до 5-го Травня за 2004, 2005, 2007 та 2008 роки,
В С Т А Н О В И В:
11 листопада 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про визнання неправомірною відмову у виплаті одноразової допомоги у розмірах, встановлених законом та про стягнення недотриманих коштів до 5-го Травня за 2004 - 2008 роки у сумі 10363 гривень. В обґрунтування заявлених вимог вказував на те, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1-А категорії, має ІІІ групу інвалідності, захворювання пов’язане в виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно до ст.ст. 4 та 7 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту” є ветераном та інвалідом війни та на підставі ст. 13 цього Закону має право на одержання щорічно разової допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Оскільки розмір мінімальної пенсії за віком станом на 2004 рік становив 110 гривень, за 2004 рік йому повинно бути виплачено 770 гривень, але в зв’язку з тим, що в квітні 2004 року він отримав 130 гривень, сума доплати складає 640 гривень; станом на 2005 рік становив 332 гривень, за 2005 рік йому повинно бути виплачено 2323 гривень, але в зв’язку з тим, що в квітні 2005 року він отримав 270 гривень, сума доплати складає 2054 гривень; станом на 2006 рік становив 359 гривень, за 2006 рік йому повинно бути виплачено 2513 гривень, але в зв’язку з тим, що в квітні 2006 року він отримав 270 гривень, сума доплати складає 2243 гривень; станом на 2007 рік становив 387 гривень, за 2007 рік йому повинно бути виплачено 2709 гривень, але в зв’язку з тим, що в квітні 2007 року він отримав 300 гривень, сума доплати складає 2409 гривень; станом на 2008 рік становив 481 гривень, за 2008 рік йому повинно бути виплачено 3367 гривень, але в зв’язку з тим, що в квітні 2008 року він отримав 350 гривень, сума доплати складає 3017 гривень. Вказана виплата відповідачем здійснювалися у розмірах, встановлених на підставі Законів України “Про державний бюджет України” на 2004 - 2008 роки відповідно, однак, відповідним рішенням Конституційного Суду України ці положення визнавалися незаконними.
Відповідач відмовився у добровільному порядку здійснити перерахунок, тому він змушений звертатися до суду для захисту своїх конституційних прав. Просить стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого районунедоотриману щорічну допомогу до 5 травня за 2004 - 2008 роки в сумі 10363 гривень.
Позивач у судове засідання не з’явився, проте надав суду письмову заяву із проханням розглянути справу у його відсутності, наполягав на задоволенні позову.
Представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольськоїміської ради надала суду письмову заяву з проханням розглянути справу у відсутності представника відповідача. Крім того надала суду письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень вказувала на те,що ОСОБА_1 є ветераном та інвалідом війни 3 групи та користується пільгами, передбаченими ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Доводи позивача ОСОБА_1. про те, що разову грошову допомогу до 5 травня потрібно розрахувати з розміру прожиткового мінімуму суперечать нормам діючого законодавства, так як у відповідності з положеннями ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, цей розмір застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього Закону.
Статтею 17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, при чому у відповідності з положеннями ст. 17-1 вказаного закону органи праці та соціального захисту населення як розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня здійснюють тільки виплату у розмірах, встановлених законодавством. Відповідно із Законами про державний бюджет на 2004 – 2008 роки була встановлена сума щорічної разової грошової допомоги інвалідам 3 групи у розмірі 130 гривень, 270 гривень, 270 гривень, 300 гривень, 350 гривень відповідно. Вказані суми позивачеві були сплачені у 2004 - 2008 роках.
Відповідно до Закону України від 27.11.2003 №1344-ІV„Про державний бюджет України”, інвалідам війни 3 групи, до яких відноситься позивач, взагалі у 2004 році не передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги, а відповідно до законів України від 23.12.2004 року №2285-ІV „Про державний бюджет на 2005 рік” та від 20.12.2005 року №3235-ІV „Про Державний бюджет на 2006 рік” встановлено виплату вказаної допомоги інвалідам 3 групи лише у розмірі 270 гривень.
У зв’язку з прийняттям рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року про визнання неконституційними положень ст. 29 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року щодо неконституційності положень п.20 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» вважає, що проведення виплат допомоги до 5 травня 2007 року та до 5 травня 2008 року в іншому розмірі можливо лише у разі законодавчого врегулювання цього питання та збільшенням видаткової частини Державного бюджету, за рахунок яких будуть здійснюватися ці видатки. Тим більш, виплати позивачеві були проведені в період дії даних положень.
Таким чином, позивачу виплата разової грошової допомоги до 5 травня у 2007 та 2008 роках була здійснена у розмірах, передбачених Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», управління праці та соціального захисту населення діяло в межах повноважень відповідно до положень діючого законодавства.
Просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ветераном війни, визнаний інвалідом 3 групи, безстроково, через захворювання, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року. Розділом Ш цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту, ч.5 ст.13 якого передбачає пільги інвалідам війни та прирівняним до них особам (ст. 7 Закону).
Згідно з положеннями ч.5 ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи – десять мінімальних пенсій за віком; 2 групи – вісім мінімальних пенсій за віком; 3 групи – сім мінімальних пенсій за віком.
Позивачеві, як інваліду 3 групи виплачено щорічну допомогу відповідно до бюджетного законодавства у 2004 році – 130 гривень, у 2005 році – 270 гривень, у 2006 році 270 гривень, у 2007 році – 300 гривень та у 2008 році – 350 гривень, що не заперечується сторонами.
Відповідно до п. 1 рішення Конституційного Суду України № 20-рп2004 року від 1 грудня 2004 року у справі № 1-27\2004 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік”, у тому числі і положення ст.44, яким встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” здійснюється у розмірах, зокрема інвалідам ІІІ групи у сумі 130 гривень.
Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік” була зупинена дія положень ч.5 ст.ст. 12 та 13, ст.ст. 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, встановлені розміри виплат, зокрема, разова допомога до 5 травня для інвалідів 3 групи визначена у розмірі 300 гривен. Вказану суму позивач ОСОБА_1 отримав у квітні 2007 року.
Разом з тим, п. 1 рішення Конституційного Суду України № 6-рп2007 року від 9 липня 2007 року у справі № 1-29\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, у тому числі і положення п.13 ст.71, яким було зупинено на 2007 рік дію ч. 5 ст.ст. 12 та 13, ст.ст. 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Конституційний Суд України (рішення № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007) відзначив, що положеннями Закону України „Про Державний бюджет України” не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Проте, пунктом 20 розділу П Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року, законодавцем в супереч зазначеним правовим позиціям були внесені зміни до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Так, відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12 березня 2008 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги здійснюється. Зокрема, інвалідам 3 групи у розмірі 400 гривен.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік”, у тому числі і положення п. 20 розділу П, яким були внесені зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Пунктом 6 рішення встановлено, що Рішення Конституційного Суду України по цій справі має преюдиціальне значення для судів загальною юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнаних неконституційними.
Відповідно до принципу верховенства права та законності суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз’яснено постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і Закону.
У рішенні від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що «рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтвердження з боку будь-яких органів державної влади. Обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (ч.2 ст. 150)».
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, відповідно до ст. 17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Згідно ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2004 року № 177 « Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
Враховуюче зазначене, суд приходить до висновку, що виплата щорічної разової допомоги до 5 травня 2007 року, здійснена відповідачем у розмірі 360 гривень, передбаченому Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, та виплата щорічної разової допомоги до 5 травня 2008 року, здійснена відповідачем у розмірі 350 гривень, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12 березня 2008 року, є такими, що порушують норми спеціального закону.
Даний висновок зроблено судом також з урахуванням рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України», а саме з урахуванням зауважень Суду, якими визначено, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. У цьому ж рішенні Суд вказує, що не можуть прийматися аргументи Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (рішення у справі "Бурдов проти Росії", № 59498/00).
Рішення Конституційного Суду України № 6-рп2007 року у справі № 1-29\2007 про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, прийнято 09 липня 2007 року.
За таких підстав, позовні вимоги щодо стягнення недоотриманої разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь ОСОБА_1 грошових сум згідно наступного розрахунку.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлявся у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року за № 2017-111, згідно з положеннями яких прожитковий мінімум використовується для визначення у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.
При таких обставинах, у позивача ОСОБА_1, як учасника бойових дій – інваліда ІІІ групи, є право на отримання за 2004, 2007 та 2008 роки разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Мінімальна пенсія за віком на 2004 рік встановлена в розмірі прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, що передбачено Законом України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік” №1704-ІV від 11.05.2004 року, у розмірі 284 гривні 69 копійок. Розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня 2004 року, який повинен бути сплачений позивачеві, становить 1992 гривень 83 копійки (284,69 х 7), фактично виплачено 130 гривень.
Розмір недоплати за 2004 рік, який підлягає стягненню, складає 1862 гривень 83 копійки.
Сума прожиткового мінімуму на 2007 рік на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць встановлена Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” з 01 квітня 2007 року в розмірі 406 гривень. При цьому ст. 62 вказаного Закону встановлено, що для визначення мінімальної пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч. 1 цієї статті, збільшений на 1%. Отже, мінімальний розмір пенсії за віком станом на 1 квітня 2007 року складав 410,06 гривен. Розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня 2007 року, який повинен бути сплачений позивачеві, становить 2870 гривень 42 копійки (410,06 х 7), фактично виплачено 300 гривень.
Розмір недоплати за 2007 рік, який підлягає стягненню, складає 2570 гривень 42 копійки.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» розмір мінімальної пенсії за віком становить 481 гривню. Розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік, який повинен бути виплачений позивачеві складає 3367 гривень (481 х 7), фактично було виплачено 350 гривень.
Розмір недоплати за 2008 рік, який підлягає стягненню, складає 3017 гривен.
Таким чином, недоплата за 2004, 2007-2008 роки складає 7450 гривен 25 копійки.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, при виплаті позивачеві разової допомоги у розмірі 130, 300 та 350 гривень діяло у межах своїх повноважень, у межах бюджетних асигнувань, не має повноважень щодо нарахування чи перерахування розміру грошової допомоги, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог у частині визнання неправомірними дій ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради с цього приводу слід відмовити.
Разом із тим, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення недоотриманих коштів до 5 Травня за 2005, 2006 роки у розмірі, що передбачений статтею 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Законами „Про державний бюджет України на 2005 рік” від 23 грудня 2004 року №2285-ІVта „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року №3235-ІV, інвалідам війни, до яких відноситься і позивач, була передбачена виплата щорічної разової допомоги у 2005 і 2006 роках в розмірах 270 гривень відповідно.
Зазначені закони України, в період з 05 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу, не визнані неконституційними. Тобто в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Водночас Конституційний Суд України у пункти 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно, є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше”.
Згідно ч.3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що статтями 44, 34 законів України „Про Державний бюджет України на 2005, 2006роки” фактично змінено положення Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, який діяв у часі раніше, пріоритетним в даному випадку є положення статей 44 та 34 відповідно законів України „Про Державний бюджет України на 2005та 2006 роки”.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у
відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь
держави.
На підставі Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Законів України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, “Про прожитковий мінімум”, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 88, 159, 160, 116, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району міста Маріуполя про визнання неправомірною відмову у виплаті одноразової допомоги у розмірах, встановлених законом та про стягнення недотриманих коштів до 5-го Травня за 2004 – 2008 роки задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недотриману суму щорічної грошової допомоги до 5-го травня 2004 року у розмірі 1862 гривні 83 копійки, до 5-го травня за 2007 рік у розмірі 2570 гривень 42 копійок, до 5-го травня 2008 року у розмірі 3017 гривень, а всього 7450 гривень 25 копійок за рахунок коштів Державного бюджету України.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недотриманих коштів до 5-го Травня за 2005 – 2006 роки та визнання неправомірними дій ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради, відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя
Відповідно до положень ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року за №20рп визнано такою, що не відповідає Конституції України ст. 44 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” від 27 листопада 2003 року №1344-ІV, якою встановлюється розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах, менших ніж передбачено Законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, оскільки ч.4 ст. 17-1 Закону передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутись за нею на отримання її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовом 11 листопада 2008 року, тобто в період дії КАС України. Відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Позивач до суду із заявою про поновлення пропущеного строку не звертався, відповідно він пропустив строк звернення з позовом до суду про стягнення щорічної допомоги до 05 травня за 2004 рік.
Відповідно до ч.3 ст. 268 Цивільного Кодексу України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, у зв’язку із сим при розгляді вказаного спору річний строк, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України не застосовується.